В«Національний державний університет фізичноїкультури, спорту і здоров'я імені
П. Ф. Лесгафта Санкт-Петербург В»
Факультет: В«Економіки, управління і праваВ»
Кафедра: В«ІсторіїВ»
Реферат з дисципліни: "Історія Росії" Тема:
"Зовнішня політика СРСР у 30-ті роки XX століття"
Виконав:студент 1 курсу
очноїформи навчання
ПрядкоМикита Сергійович.
Санкт - Петербург. 2009
Зміст
Введення
I. Зовнішня політика CCCР в 20 - 30-ті роки
1.1 Світовийекономічна криза - як причина військових конфліктів
1.2 ПолітикаСРСР в Європі на рубежі 20-30-х років
1.3 Відносинина Далекому Сході
1.4 Відносиниз Німеччиною. Прихід Гітлера до влади в Німеччині
II. Зовнішня політика СРСР з другоїполовини 30-х років - до 1939 р.
2.1 Зовнішняполітика СРСР в Європі, починаючи з другої половини 30-х років
2.2 Новазовнішньополітична доктрина
2.3 Комінтерні політика Народного фронту. Громадянська війна в Іспанії
2.4Англо-французька політика В«умиротворенняВ» і її крах
2.5Радянсько-німецькі домовленості, пакт Ріббентропа - Молотова
2.6 ПочатокДругої світової війни та політика СРСР в умовах Другої Світової війни. В«Зимовавійна В»
Висновок
Списоклітератури
Введення
У 2009р. виповнилося 70 років з дня початку Другої Світової Війни і 68 років з моментулиходійського нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз, початку ВеликоїВітчизняної війни. Ці фрази нагадують нам про події, які торкнулися майжевесь світ і принесли йому неісчісляемие лиха. Вони змушують нас знову ізнову звертатися до вивчення причин виникнення Другої Світової Війни, томущо не можливо зрозуміти чому, за що було стільки всього зруйновано і занапащенотак багато людських життів. Щоб розібратися в причинах війни, писав В.І.Ленін, необхідно В«вивчити політику перед війною, політику, що веде і що привеладо війни В». Уроки історії не повинні бути забуті, якщо ми хочемо запобігтинову, ще більш страшну за своїми наслідками війну.
Закінченняпершої світової війни (підписання Версальського мирного договору в 1919 р.),громадянської війни та іноземної інтервенції на території Росії створили новіумови в міжнародних відносинах. Важливим фактором стало існуванняРадянської держави як принципово нової суспільно-політичноїсистеми. Склалося протистояння між Радянським державою та провіднимикраїнами капіталістичного світу. Саме ця лінія переважала в міжнароднихвідносинах 20-30-х років XX ст.Одночасно загострилися протиріччя між самими найбільшимикапіталістичними державами, а також між ними і В«пробуджуютьсяВ»країнами Сходу. У 30-ті роки розстановку міжнародних політичних сил підчому визначала усиливавшаяся агресія мілітаристських держав - Німеччини,Італії і Японії.
Зовнішняполітика Радянської держави, зберігши наступність політиці Російськоїімперії в реалізації геополітичних завдань, відрізнялася від неї новим характеромі методами проведення. Їй була властива ідеологізація зовнішньополітичного курсу,заснована на двох положеннях, сформульованих В.І. Леніним.
Перше -принцип пролетарського інтернаціоналізму, що передбачав взаємну допомогуміжнародного робітничого класу в боротьбі проти світової капіталістичноїсистеми і підтримку антиколоніальні національних рухів. Він грунтувався навірі більшовиків в швидку соціалістичну революцію в світовому масштабі. Врозвиток цього принципу в 1919 р. в Москві був створений КомуністичнийІнтернаціонал (Комінтерн), До нього увійшли багато левосоціалістіческіе партіїЄвропи та Азії, що перейшли на більшовицькі (комуністичні) позиції.Комінтерн з моменту свого заснування використовувався Радянською Росією длявтручання у внутрішні справи багатьох держав світу, що загострювало їївідносини з іншими країнами.
Другеположення - принцип мирного співіснування з капіталістичною системою -визначалося необхідністю зміцнення позицій Радянського держави наміжнародній арені, виходу з політичної та економічної ізоляції,забезпечення безпеки його кордонів. Він означав визнання можливості мирногоспівпраці і в першу чергу розвитку економічних зв'язків із Заходом.
Суперечливістьдвох цих принципових положень викликала непослідовністьзовнішньополітичних акцій молодої Радянської держави.
ПолітикаЗаходу щодо Радянської Росії була не менш суперечливою. З одногобоку, він прагнув задушити нову політичну систему, ізолювати її вполітичному та економічному плані. З іншого боку, провідні держави світуставили завданням компенсувати втрату грошових коштів та матеріальноївласності, втрачених після Жовтня. Вони також мали на меті знову«³дкритиВ» Росію для отримання доступу до її сировинних ресурсів, проникнення внеї іноземних капіталів і товарів. Це зумовлювало поступовий перехід західнихкраїн від невизнання СРСР, до прагнення встановлення з ним не тількиекономічних, але й політичних відносин.
Протягом 20 - 30-х роківнеухильно зростав авторитет Радянського Союзу на міжнародній арені. Однакйого взаємини з Заходом мали непослідовний, амплітудний характер.
Вивченняособливостей зовнішньої політики СРСР в 30-і рр.. можна розглядати позаконтексту кінця 20-х рр.. ХХ сторіччя. У першій половині 20-х років булапорушена економічна блокада Росії капіталістичними країнами. У 1920 р.,після падіння радянської влади в республіках Прибалтики, уряд СРСРуклало Договори про світ з новими урядами Естонії, Литви, Латвії,визнавши їх незалежність і самостійність. З 1921 р. почалося встановленняторговельних відносин СРСР з Англією, Німеччиною, Австрією, Норвегією, Данією,Італією, Чехословаччиною. Переговорний політичний процес з Англією і Францієюзайшов у глухий кут. Використовуючи протиріччя провідних європейських держав з Німеччиною,радянські представники в містечку Рапалло (недалеко від Генуї) уклалидоговір з нею. Договір відновлював дипломатичні та консульські відносиниміж країнами і тим самим виводив Росію з дипломатичної ізоляції.
Німеччина,таким чином, стала основним торговим і військовим партнером СРСР, що внеслосуттєві корективи в характер міжнародних відносин на наступні роки.До 1924 році Росію в Європі де-юре визнали: Великобританія, Франція, Італія,Норвегія, Австрія, Греція, Швеція, в Азії - Японія, Китай, у Латинській Америці- Мексика і Уругвай. США відтягували визнання до 1933 року. Всього за 1921-1925рр.. Росією було укладено 40 угод і договорів. При цьомурадянсько-британські та радянсько-французькі відносини носили нестабільнийхарактер. У 1927 р. стався розрив у дипломатичних відносин з Англією. В1924 р. були встановлені дипломатичні та консульські відносини з Китаєм, в1925 р. - з Японією.
Росіївдалося укласти серію рівноправних договорів з країнами Сходу. У 1921 р.був укладений радянсько-іранський договір, радянсько-афганський договір і договір зТуреччиною. В кінці 1920-х рр.. з переважного розвитку радянсько-німецькихвідносин зусилля радянської дипломатії були спрямовані на розширення контактів зіншими країнами. У 1929 р. відновлені дипломатичні відносини з Англією.1933 р. став роком визнання СРСР Сполученими Штатами Америки, у 1933-1935 р.- Чехословаччиною, Іспанської республікою, Румунією та ін Загострилися і відносиниз Китаєм, де спалахнув збройний конфлікт на Китайсько-Східної залізницідорозі (КВЖД) в 1929 р. Таким чином, на цьому етапі пріоритет у зовнішнійполітиці виявився відданий "Комінтернівського" напрямку.
I. Зовнішня політика CCCР в 20 - 30-ті роки
1.1 Світовийекономічна криза як причина військових конфліктів конфліктів
Глибокийсвітова економічна криза, що почалася в 1929 р. і тривав по 1932 р.,викликав серйозні внутрішньополітичні зміни в усіх капіталістичнихкраїнах. В одних (Англія, Франція та ін) він привів до влади сили, прагнулипровести широкі внутрішні перетворення демократичного характеру. В інших(Німеччина, Італія) криза сприяв формуванню антидемократичних(Фашистських) режим...
