Повстанняв таборах 1953-1954 рр.. і крах ГУЛАГу
Радянські люди по правупишалися своєю перемогою у війні. Багато хто розраховував, що в післявоєнному світініщо не буде принижувати їх людської гідності, громадяни країни зможутьговорити те, що думають, жити по-своєму. Однак сталінський режим використовувавперемогу не в своїх інтересах. Офіційна пропаганда вселяла людям думку про те,що війна була виграна тільки завдяки генію В«найбільшого полководцяВ» іпартійному керівництву.
У повоєнний час, які перш, переслідувалося інакомислення. Проводилися арешти, людей направляли вчисленні табори, де вони гинули.
Були репресованібагато: військові маршали, члени Політбюро, лікарі, звинувачені в замахах навище керівництво країни і багато інших людей, як мають відношення до влади,так і прості громадяни.
Були розв'язані ідеологічнікампанії проти відомих письменників (А. А. Ахматова, М. М. Зощенко і ін),композиторів (Д. Д. Шостакович та ін), науковців (біологів - генетиків,кібернетиків та ін.) Багатьох діячів науки і мистецтва звинувачували вкосмополітизмі, тобто у відсутності патріотизму і схилянні перед В«гнилоюВ»західною культурою.
Одним з останніхпроцесів стало "справа лікарівВ» 1953 р., звинувачених у неправильному лікуванні вищогокерівництва, що спричинило смерть ряду деяких видних діячів.
Система ГУЛАГу свогоапогею досягла саме в післявоєнні роки. Тому що до сиділи там зсередини 30-х рр.. В«Ворогам народуВ» додалися ще мільйони нових. Один з першихударів прийшовся по військовополоненим. Більшість з них (близько 2 млн.) післязвільнення з фашистської неволі були направлені в сибірські і Ухтинськийтабори ГУЛАГу.
Туди ж були заслані і В«чужіелементи В»з прибалтійських республік, Західної України, Білорусії. Зарізними даними, в ці роки чисельність людей, що знаходилися в ГУЛАГу,становило від 4,5 до 12 млн. чоловік.
Були створені табориВ«Спеціального режимуВ» для засуджених за В«антирадянську діяльністьВ», В«контрреволюційніакти В», в яких використовувалися особливо витончені і важкі методи впливуна ув'язнених.
Не бажаючи миритися зсвоїм становищем, багато політичних ув'язнених в ряді таборів піднімалиповстання, які проходили часом під політичними гаслами.
Особливі табори булистворені після війни. У них направляли засуджених за В«шпигунствоВ», В«диверсіїВ»,В«ТерорВ», за участь в В«антирадянських організаціях і групахВ» - іншими словами,колишні військовополонені та учасники національних повстанських рухів на Україніі в Прибалтиці. Всі вони були засуджені на тривалі терміни (від 10 до 25 років),всі мали досвід збройної боротьби. Саме з їх приходом у ГУЛАГу починається активнеопір ув'язнених: групові втечі, повстання, голодовки і відмови відроботи. У 1946-1952 рр.. серія повстань прокотилася по таборах від Комі АРСР доДалекого Сходу. Особливі табори були побудовані також і для того, щобізолювати найбільш активних ув'язнених і створити для них смертельні,нестерпні умови.
Отже, незабаром післяпохорону Сталіна Берія з Маленковим виступили з позиції лібералізації режиму. Заініціативи Берії було зроблено наступне:
1) прийнято указ проамністії - звільнено 1 млн. 184 тис. чоловік;
2) припинено В«справулікарів В»;
3) ГУЛАГ переданийМіністерству юстиції;
4) внесено пропозицію прообмеженні прав Особливої вЂ‹вЂ‹наради при МВС та ін
Тим часом, сама ситуаціяв країні вимагала рішучих дій.
Великим джерелом соціальноїнапруженості були зона підневільної праці в системі ГУЛАГ.
У в'язнів ГУЛАГу післясмерті Сталіна та арешту Берії пробудилися надії на амністію і реабілітацію,що викликали потужну хвилю повстань і заворушень в таборах в 1953-1954 рр..
Наймасовішівідбулися навесні - влітку 1953 р. в Горлагу і Речлаге (Воркута). У квітні-червні1954 повстали в'язні Степлагу (Казахстан). У виступах бралиучасть майже всі категорії ув'язнених, до протестів політичнихприєдналися кримінальники. У бунтівних таборах створювалися органи самоврядування- Комітети, найчастіше інтернаціональні.
Пікомтабірних В«заворушеньВ», що охопили ГУЛАГ у 1953 - 1954 рр.., став рухопору в Особливих таборах - Річковому (на р. Воркуті), Гірському (в Норильську),Степовому (Кенгір, в Карагандинської області Казахської РСР) і деяких інших. Вцих таборах були сконцентровані політичні, засуджені за 58-ю статтею.Вперше за всю історію ГУЛАГу укладені вимагали не покращення умовзмісту, а свободи. Повсталі не намагалися втекти, як це робилося до 1953м., але залишалися в таборах, домагаючись приїзду урядових комісій зМоскви.
Вимоги підвсіх таборах були схожі: скасувати особливий і каторжну режими змісту, ввестиоплату праці, відновити В«залікиВ» - практику дострокового звільнення заВ«Ударну роботуВ», скасувати номери на одязі, зняти обмеження на листування зродичами. Але в деяких випадках висувалися і політичні вимоги:переглянути справи політв'язнів і поширити на них амністію, припинитисвавілля адміністрації, покарати винних. За допомогою листівок і плакатівповстанці намагалися роз'яснити цілі повстання солдатам охорони та навколишніхжителям.
1)Повстання в Річковому таборі (Воркута)
Робота всіх вугледобувнихшахт, які були розташовані в районі Воркути, з початку їх дії будуваласявиключно на примусову працю різних в'язнів ГУЛАГу. У 1939 роцівсього у Воркуті містилося 8000 ув'язнених. У 1946 році - 62 700. Влипні 1955 року - 56 тисяч. Охорона воркутинських таборів в значній мірі булаукомплектована самими колишніми ув'язненими.
Всіпочиналося з того, що зміни прохідників гірничих виробок відмовлялисяспускатися в шахту.
Табірненачальство не на жарт заметушилося. Заарештувавши близько сотні людей, вонививодили їх під конвоєм за зону. Незабаром з'ясувалося, що прохідників,відмовилися спуститися в забій, серед заарештованих було небагато. Потрапили же вруки начальства люди, що не мають до страйку ніякого відношення.
У Речлагетабірних відділень було 17. Повстали 6 відділень: перше, друге, третє,шосте, десяте, тринадцяте. У них містилося близько 16 тисяч ув'язнених. Щев червні групи робітників стали відмовлятися від виходу на роботу. В кінці червня нашахті В«КапітальнаВ» знайшли листівки із закликами: В«Не давати вугілля!В», В«Свободуукладеним! В». Скрізь: у шахтах, на вагонетках, що виходять з шахти наповерхню, з'являлися написи типу В«Не давати вугілля, поки не буде амністіїВ».
19 липня піддругий лаготделеніі відмовилися вийти на роботу 350 чоловік. Вони зажадалиприбуття до них начальника Управління табору і прокурора. А на місці заявили їмпро недовіру, зажадавши приїзду в Воркуту представників уряду країни іЦК КПРС. 22-23 липня відмовилися вийти на роботу спочатку 1500, а потім вже 3000 чоловік.Множилися листівки, підписані В«комітетом діїВ». 24 липня під всіхлаготделеніях пролунало оголошення про ряд пільг для ув'язнених. Зокрема,про введення 9-годинного робочого дня, про зняття номерів з одягу, про дозвілпобачень і листування з рідними, про збільшення видачі грошей з особових рахунків. Алеув'язнені, навчені гірким досвідом, обіцянкам не вірили. 25 липня страйкуваливже 8700 чоловік.
Подіїнабирали оборот. 26 липня укладені третього відділення напали на штрафнийізолятор і звільнили 77 осіб. Тоді ж пролунали перші постріли. Охоронаштрафного ізолятора вбила двох нападників і поранила ще двох. У повсталихвідділеннях створювалися штаби. Відомо, що в другому лаготделеніі такий штабочолив колишній капітан польської армії Кендзерскій, засуджений по 58 статті на15 років.
Ситуаціязагрожувала вийти з-під контролю. В Воркуту прибула комісія МВС СРСР на чолі згенералом армії І.І.Масленніковим.
Повсталівлітку 1953 р. гірники Воркути висунули гасло: В«Вугілля - Батьківщині, нам - свободу!В»У жіночому табірному відділенні страйк почався під гаслом В«Свободу народамі людині! В»У каторжному відділенні поряд з плакатомВ« Вимагаємо поваги правлюдини! В»бул...
