Реферат
В«Німеччина і Франція в 1945 - 1991 рокахВ»
1. Німеччина
Німеччина програла війну і лежала в руїнах. Зруйновані містабули повні біженців, які не мали ні їжі, ні роботи, ні даху над головою. Тричверті підприємств, розташованих у західних зонах окупації, стояли.Союзники ж були стурбовані демілітаризацією та роззброєнням поваленого рейху.На Потсдамській конференції 17 липня - 2 серпня 1945 року союзники поділилитериторію Німеччини на чотири окупаційні зони, Берлін був розділений міжСРСР, США і Великобританією. Крім східних областей, Радянський Союз вимагавучасті в контролі над Рейнської областю та Руром та уніфікації порядків у всіхокупаційних зонах. Розуміючи, що Сталін домагається встановленнякомуністичного режиму у всій Німеччині, союзники відхилили домаганняКремля.
Ще під час війни Рузвельт,Черчілль і Сталін домовилися про створення Контрольної ради чотирьох держав.Однак на практиці спільне управління окупованій Німеччиною виявилосянеможливим. В якості репарацій СРСР отримував все промислове обладнання всвоїй зоні окупації, а також третина індустріального комплексу в ЗахіднійНімеччини. Але вже після закінчення війни США і Англія виступили проти такогознищення німецької промисловості, оскільки Німеччина повинна буласамостійно забезпечити гідний рівень життя своїм громадянам. Тоді безвідома союзників Радянський Союз став швидко демонтувати й вивозитиобладнання з заводів в своїй окупаційній зоні. Крім того, Сталін перекривпоставки продовольства зі Східної Німеччини в Західну. Традиційно,східні землі годували всіх німців, і тепер, поставивши західні зони окупаціїна межу голоду, Москва сподівалася змором змусити союзників прийняти своїумови. У відповідь американці заявили, що західні зони окупації перестаютьвиплачувати СРСР репарації. Правда, тепер США і Великобританія повинні буливідмовитися від планів стримування індустріального розвитку Німеччини. Оскількисоюзники не могли годувати німців, то останнім потрібно було дати можливістьзаробити гроші на купівлю продовольства самостійно. У липні 1946 рокууряд США запропонував своїм союзникам об'єднати три зони окупації водну. Франція, побоюючись посилення Німеччини, відхилила ініціативу американців, аАнглія погодилася. Так у грудні 1946 року виникла Бизония.
У Західній Німеччині продовжувала діяти старасоціал-демократична партія, був сформований Християнський Соціальний Союз,який об'єднав прихильників демократії та християнської етики.
Холодна зима 1946/47 років видалася на рідкість суворою.Населення Німеччини страждало від голоду і холоду сильніше, ніж у дні війни. Європупотрібно було рятувати, і держсекретар Джордж Маршалл запропонував план допомоги всімєвропейським країнам, що постраждали від війни. Однак на Паризькому нарадіміністрів закордонних справ Молотов відмовився від американських грошей, а Маршаллазвинуватив у посяганні на суверенітет СРСР. Природно, що допомога СШАобійшла стороною і радянську зону окупації.
24 червня 1948 радянські війська блокували Західний Берлін іперекрили автостраду, що зв'язує місто з західної зоною окупації. Щобврятувати населення Берліна від голодної смерті і зберегти свою репутацію, СШАорганізували повітряний міст. Протягом 324 днів з інтервалом в 3 хвилинитранспортні літаки приземлялися на злітно-посадкову смугу аеродромуТемпельхоф, доставляючи жителям міста все необхідне. В результаті, до весни1949 жителі західного сектора харчувалися краще, ніж до літа 1948 року, а їхрівень постачання не йшов ні в яке порівняння з напівголодним існуваннямсхідних берлінців. 12 травня 1949 зганьблений Сталін наказав знятиблокаду.
ДіїМоскви сприяли якнайшвидшій політичної інтеграції Західної Німеччини. Вквітні 1949 року французька зона окупації приєдналася до бізонів. Ввересні того ж року відроджені ландтаги обрали Парламентський Рада,який розпочав підготовку проекту нової конституції. З 65 членів цього органу27 місць отримали соціал-демократи і християнські демократи, 5 - партіяВільних демократів. У травні ландтаги затвердили нову конституцію, і в західнійзоні окупації було створено демократичну державу - Федеративна РеспублікаНімеччини. Тимчасовою столицею ФРН ставав місто Бонн. 2-палатний парламентскладався з нижньої палати - бундестагу і верхньої палати - бундесрату. Бундестагвибирав канцлера з числа депутатів від перемогла на парламентських виборахпартії. Канцлер призначав міністрів і був главою виконавчої влади. На чоліФРН стояв президент, якого обирала колегія вибірників, що складається з членівбундестагу і ландтагів. Враховуючи сумний досвід Веймарської республіки,повноваження федерального президента були дуже обмежені.
У серпні 1949 року в ФРН відбулися перші парламентські вибори,в результаті яких було сформовано коаліційний уряд християнськихдемократів і соціал-демократів на чолі з християнським демократом КонрадомАденауером. Аденауер разом з міністром економіки Людвігом Ерхардом почалиекономічні реформи, спрямовані на створення В«соціальної ринковоїекономіки В». У результаті досить скоро ФРН ліквідувало післявоєнну розрухуі знову стала економічно високорозвиненою державою.
Восени того ж року в радянській зоні окупації була створенаНімецька Демократична Республіка, яка керувалася комуністами і булаповністю підпорядкована Москві. 16 червня 1953 в Східному Берліні спалахнулоповстання робітників, незадоволених черговим зменшенням зарплати, яке буложорстоко придушене радянськими військами. У 1955 році ФРН стала членом НАТО, а НДРувійшла у Варшавський договір. Тим часом з НДР почався масовий вихід населення. З 1945 по1961 на захід переселилося 3,5 млн. осіб, що становило 21% населенняСхідній Німеччині. Німецькі комуністи боялися, що якщо так піде і далі,їм дуже скоро просто стане ніким керувати. 13-23 серпня 1961 булазведена двометрова стіна, яка приховала від очей східних німців В«вітринузахідного капіталізму В». Комуністи розірвали Берлін на дві частини, сотні сімейвиявилися розділеними бетонною стіною. За час існування Берлінської стіниїї змогли подолати 5043 людини, причому 60 чоловік зробили це під вогнемсхіднонімецьких прикордонників, 118 берлінців загинули.
У ФРН на парламентських виборах 1961 Року християнського демокративперше зазнали серйозної поразки, програвши коаліції соціал-демократів тавільних демократів. У 1959 році Соціал-демократична партія остаточнопозбавилася від слідів марксизму і її популярність стала різко зростати. ОднакАденауеру вдалося зберегти за собою посаду канцлера до 1963 року, коли вінпоступився цей пост Людвігу Ерхарду, архітекторові німецького В«економічного диваВ».У 1966 році канцлером став Курт Кізінгер, який правив, спираючись на коаліціюхристиянських та вільних демократів. На парламентських виборах 1969соціал-демократи здобули значну перемогу, і новим канцлером став ВілліБрандт. Так після 20-річного панування християнських демократів влада в ФРНперейшла до соціалістів, які вступили в союз з вільними демократами(Соціально-ліберальна коаліція).
Передвиборна кампанія соціал-демократів фінансувалася з Москви,і тепер Віллі Брандт повинен був віддячити за надану допомогу. Вінпроголосив В«нову східну політикуВ», яка суперечила принципуневизнання ГДР, проголошеному ще Аденауером. У 1970 році між Бонном іБерліном почалися переговори про нормалізацію відносин. У тому ж році ФРНпідписала угоди з СРСР і Польщею, визнаючи східний кордон Німеччини, ав 1972 році був укладений договір між ФРН і НДР. Християнські демократи булиобурені політикою Брандта, який хотів домовлятися з штучноствореним Москвою тоталітарною державою, де порушувалися права людини ібезроздільно панувала таємна поліція. У 1974 році виявилося, що один знайбільш наближених співробітників Віллі Брандта є радянським шпигуном.Вибухнув страшний політичний Скандал, і канцлер подав у відставку. Його наступникомстав соціал-демократ Гельмут Шмідт. Протягом усього свого правліннясоціа...
