Центральне Духовне управління мусульман Росії
Російський Ісламський Університет
Випускна кваліфікаційна робота
" Історія виникнення Османської імперії"
Виконав:
Студент 5 курсу
теологічного факультету
Нургалієв Ерлан Муратович
Науковий керівник:
УФА - 2010
Зміст
Введення
Виникнення Османської Імперії
Глава 1. Основний період виникнення, і розширеннятериторіальних кордонів шляхом військових дій під час світанку ВеликоїОсманської імперії
1.1 Територіальна експансія Османської імперії
1.2 Завоювання в Eвpoпе до взяття Константинополя(1306-1453)
1.3 Початок 15 століття
1.4 Взяття Константинополя
1.5 Розквіт османського могутності (1453-1614)
1.6 Правління Баязета II
1.7 Правління Селіма I
1.8 Правління Сулеймана I
1.9 Союз з Францією
1.10 Правління Селіма II
1.11 Правління Мурада III і Мехмеда III
Глава 2. Спроби Порти відновити занепад імперії шляхомполіпшення традиційних підвалин Османської держави,і впровадження Західного впливу в життя османців
2.1 Розпад царства (1614-1757)
2.2 Російсько-турецька війна 1686-1700
2.3 Участь у Великій Північній війні
2.4 Початок турецького друкарства
2.5 Нове в медицині
2.6 Правління Абдул-Хаміда I
2.7 Правління Селіма III
2.8 Правління Махмуда II
2.9 Царювання Абдул-Меджида (1839-1861)
2.10 Правління Абдул-Азіза (1861-76) і Мурада V (1876)
2.11 Війна в Чорногорії
2.12 Повстання на Криті
2.13 Правління Абдул Хаміда II
2.14 Російсько-турецька війна 1877-1878
2.15 Бунти у Вірменії і на Криті
2.16 XX століття. Розпад імперії
Висновок
Література
Введення
Метою цієї роботи єдослідження положення Османської імперії на базі виникнення могутньогодержави з 1299 по 1923 рр.. Основний упор при цьому робиться на виявленніумов, які сприяли виникненню нової імперії. При цьому вивченняпередісторії реформаторського руху в імперії викликало необхідністьрозгляду так званих "традиційних реформ", які проводилиабо намагалися проводити деякі державні діячі досліджуваного періоду,наслідуючи приклад своїх попередників, з числа тих, хто був серйозно стурбованийдолею імперії.
При роботі над цією темою,важливе значення мали роботи радянських сходознавців, в яких дано науковевисвітлення соціально-економічної історії Османської імперії. Серед них слідособливо відзначити праці А.Д. Желтякова, Є.І. Маштакова, М.С. Мейєра, А.Ф. Міллера,А.Д. Новічева, Ю.А. Петросяна, А.С. Тверітінова.
Мною переглянуті також деякіджерела про події 1730-1731 рр.. в Стамбулі, з яких не вдалося почерпнутицікавлять мене відомості - з цієї причини я не вніс їх у списоквикористаної літератури. До таких відносяться: "Известия про двохзбуреннях, що трапилися в Константинополі 1730 і 1731 року при скиненніАхмета III і зведенні на престол Магомета "анонімного автора; донесенняІ.І. Неплюєва та А.І. Вешнякова, видані під назвою "Описи про бунтив Константинополі в 1730-1731 рр.. "(Археографічний щорічник за 1960 рік.М., 1962); а також турецький джерело - "Історія Абді"
Так само в даній роботірозглядається положення окремих правителів, їх вклади для розвитку ірозширення територій Османської держави, військові подвиги, послужилиТакого масштабного збільшення меж правління, а так само впливу на сусіднікраїни.
Причина спонукала вивчитидану тему, послужив інтерес до Османської імперії так як серед турецькихджерел, важливе значення мають офіційні хроніки: для досліджуваного часувони служать основним матеріалом. При роботі я користувався тритомної "Історією"Рашида, яка є продовженням "Історії" відомого османськогохроніста XVII в. Мустафи найму, виданій у друкарні Мюте-феррікі в 1153 р. х.(1740/41 г). Мехмед Рашид - державний діяч і соратник Ібрагім-пашіНевшехірлі, з 1714 по 1722 р. - державний історіограф (вакаінювіс). Його"Історія" описує в хронологічному порядку події з 1071 по 1134м. х. (1660-1722). Після Рашида пост історіографа при дворі зайняв Ісмаїл АсимЧелебізаде (Кючук Челебізаде), який продовжив виклад подій до 1728 р. (виданов одному томі з "Історією" Рашида). Третя використана хроніка - ваканнювісаМустафи Самі, який продовжив хроніку Асима до 1733 р. Праця Мустафи Самінадрукований в Стамбулі в 1784 р. (це було перше видання відновленоїдрукарні Ібрагіма Мютеферрікі) в одному томі з хроніками Хусейна Шакіра іМехмеда Субхі. Придворні історіографи Рашид, Асим і Самі висвітлюють в основномужиття султанського двору - переїзди султана, прийоми у султана і великого візира,різні події в сім'ї монарха, а також зсув і призначення вищихдержавних чиновників і деякі події зовнішньої політики Порти. Відомостіпро внутрішнє життя країни даються дуже обмежено, а життя основної маситурецького населення селянства - хроніки взагалі не стосуються. Про важливіподії культурного життя в них зустрічаються тільки згадки. Тому в ціломудля цієї роботи я мало їх використовував.
Для характеристики загальногостану імперії на рубежі XVII-XVIII ст. використаний написаний в стилі"Насіхагнаме" політичний трактат дефтердара Сари Мехмед-паші (страченийв 1717 р), опублікований В.Л. Райтом в серії "Прінстонського східнітексти ".
Цінним джерелом зародженнянового ставлення турків до досягнень Європи є сефаретнаме (посольськакнига) - звіт про посольство відомого державного діяча ЙірмісекізаЧелебі Мехмед-ефенді до Франції в 1720-1721 рр.. (Використані паризьке видання1841 р. на турецькому мовою і текст, наведений у третьому томі "Історії"Рашида). У XVIll в. поїздки османських дипломатів в Європу помітно частішають, ввнаслідок чого зростає число сефаретнаме (за відомостями турецького історика Ф.Р. Уната,в XVII в. було не більше двох сефаретнаме; в XVIII в. їх налічувалося вже 34). ТвірЧелебі Мехмед-ефенді - не просто звіт про подорож, але талановитетвір турецької літератури. В оповіданні про французькій культурі, науці,освіті проявилася, за висловом літературознавця Є.І. Маштакова, "навчальним"функція досягнення європейців фактично підносяться в книзі як приклад длянаслідування.
З джерел назахідноєвропейських мовах слід зазначити виданий в 1902 Г.А. ОМОН,зберігачем кабінету рукописів у Національній бібліотеці Франції, збірникдокументів "Французькі археологічні місії на Сході в XVII-XVIII ст.,в якому містяться відомості про початок турецького друкарства, зародженні турецько-французькихкультурних зв'язків. У збірнику документів з історії Румунії, зібраних Є. деХурмузакі, виявлено цікавий лист французького авантюриста А-К. деБонневаль братові про намір надати свої проекти реорганізації османськоїармії і моделі різних пристроїв великому везиру Ібрагім-паші Невшехірлі. Першоряднезначення як джерело має записка французького посла в Туреччині маркіза деБоннака (1716-1724) видана французьким орієнталістом Ш. Шефером. Перебуванняде Боннака в Туреччині співпало з активним розвитком турецько-французьких зв'язків,посольством Іірмісекіза Челебі Мехмед-ефенді у Францію, появою серед турківфранцузької моди в міській та садово-паркової архітектури, в побуті і т.д., вчому чималу роль зіграв сам французький посол. Опис походу великого візираАлі-паші в 1715 р. в Морею, виконане перекладачем французького посольства Б.Брю, - змістовний, не притягувався раніше джерело про стан османськоїармії. Його автор був добре обізнаний про турецьких справах, оскільки більше 30 роківперебував на дипломатичній службі при дворі султана.
У радянській історіографіїісторія Османської імперії першої третини XVIII в. (І всього століття в цілому - аждо початку правління Селіма III в 1789 р.) вивчена недостатньо. Крім відповіднихрозділів у підручнику А.Д. Новічева і в главі "Соціально-економічний ладОсманської імперії в XVII-XVIII...
