Зміст
Введення
Глава 1. Стратегічне розгортання і перші завданнякампанії 1914 року
Висновки по першому розділі
Глава 2. Основні події кампанії 1914 року
2.1 Дії на Західноєвропейському військовому театрі
2.1.1 Вторгнення в Бельгію
2.1.2 Прикордонна битва
2.1.3 Битва на Марні
2.1.4 "Біг до моря"
2.1.5 Битва у Фландрії
2.1.6 Перехід до позиційної формі війни
2.2 Дії на Східноєвропейському військовому театрі
2.2.1 Східно-Прусська операція
2.2.2 Галицька битва
2.2.3 Варшавсько-Івангородська операція
2.3 Вступ у війну Туреччини
2.4 Дії на морях
Висновки по другому розділі
Глава 3. Результати кампанії 1914 р.
Висновки по третьому розділі
Висновок
Список літератури
Введення
Перша світова війна (1914-1918 рр..) - одна з найбільштривалих, кровопролитних і значних по наслідках в історії людства.Вона тривала більше чотирьох років. У ній брали участь 33 країни з 59,володіли в той час державним суверенітетом. Населення воюючих країнстановило понад 1,5 млрд. чоловік, тобто близько 87% всіх жителів Землі. Підрушницю було поставлено в цілому 73,5 млн. чоловік. Більш 10 млн. булоубито і 20 млн. поранено. Жертви серед мирного населення, що постраждала відепідемій, голоду, холоду та інших нещасть воєнного часу, також обчислювалисядесятками мільйонів.
Перша світова війна відкрила новий пласт національноїісторії Росії, створила передумови революції, громадянської війни, побудовисоціалізму і багатьох десятиліть роз'єднання з Європою. Вона повинна послужитигрізним застереженням щодо крихкості людської природи, здатноїсліпо повісті по дорозі самознищення.
З самого початку Перша світова війна набула затяжногохарактер, про що свідчить весь хід кампанії 1914 року. У цьому зв'язкупредставляється актуальним аналіз основних подій воєнної кампанії 1914 року. Взв'язку з цим тема курсової роботи сформульовано таким чином: "Кампанія1914 року ".
Мета роботи - аналіз ходу військової кампанії 1914 року,висвітлення її основних подій і підсумків.
Завдання роботи:
1. Аналіз процесу стратегічного розгортання і перших завдань кампанії 1914 р.
2. Висвітлення основних подій кампанії 1914р.
3. Аналіз підсумків кампанії 1914р.
Огляд джерел:
Для вирішення перерахованих вище завдань нами були залучені вЯк джерела кілька груп джерел:
1. офіційно-документальні матеріали; [1]
2. статистичні дані; [2]
3. мемуари учасників кампанії 1914 року - спогади зарубіжнихвоєначальників і політичних діячів, а також мемуари наших співвітчизників,які брали участь у подіях Першої світової війни [3].
Історіографія проблеми:
Аналізу подій кампанії 1914 відведено значнемісце у вітчизняних дослідженнях, присвячених подіям Першої світової війни,а також у дослідженнях з історії військового мистецтва. Можна виділити п'ятьетапів у дослідженні Першої світової війни вітчизняними істориками:
1) 1918-1920-і рр.., коли йшов процес становленняісторіографії;
2) 1930-ті-1945 р. - час особливо сильного впливу наісторіографію Першої світової війни культу особи Сталіна;
3) 1945-1960-і рр.., що характеризуються суперечливістю:"Відлига" 1956 р. виявилася лише перепочинком;
4) 1970-1980-і рр.., для яких характерне посиленняполітизації та ідеологізації в рамках "холодної війни";
5) з кінця 1980-х рр.. починається критика минулого, спробистворення нової історіографії війни 1914-1918 рр.. [4]
Увага радянських вчених привертали питання походження танеминучість війни, її характеру, дипломатії довоєнного і воєнного часу. В1920-і-початку 1930-х рр.. допускалися певний плюралізм думок і дискусіїіз зарубіжними колегами. Історики користувалися можливістю працювати закордоном, мали вільний доступ до іноземних публікаціям на батьківщині. НаПротягом 1920-х рр.. в СРСР інтенсивно продовжувалася робота по публікаціїтаємних дипломатичних документів періоду Першої світової війни і її підготовки.Вийшов у світ ряд спеціальних тематичних збірників, що включали матеріали зрізних фондів архіву дореволюційного МЗС. У цей період хід подій Першоїсвітової війни отримав щонайдокладніший освітлення в роботі А.М. Зайончковського. [5]
М.Н. Покровський висунув тезу про першочергову винностіАнтанти, насамперед царизму і Англії, в розв'язуванні Першої світової війни. Академіквважав, що у сфері міжнародних відносин вирішальне значення мала боротьба заторгові шляхи. Весь зовнішньополітичний курс Росії кінця XIX-початку XX в. вінрозглядав крізь призму боротьби за Босфор і Дарданелли. У тіні залишаласяагресивність центральних держав. [6]
Академік Є.В. Тарле, навпаки, в розв'язуванні війни звинувачувавтільки німецький імперіалізм, особисто кайзера Вільгельма II, аімперіалістичну позицію Антанти затушовував. [7]
З кінця 1950-х рр.. посилюється політизація історії, щоособливо проявилося в роботах з історії участі у війні США. Особливий акцентробився на викритті їх експансіонізму, реакційності і агресивності. ПрезидентаВ. Вільсона звинувачували в лицемірстві, демагогії і антісоветізма. Внесок західнихсоюзників Росії применшувати. В кінці 60-х рр.. XX в. російськоїісторіографією був відкинутий тезу академіка М.М. Покровського про Росію якпризвідницею війни. Була відкинута концепція про напівколоніальні залежностіРосії, про царизмі як "сторожовому псу імперських інтересів", "найманціангло-французького капіталу ". [8]
Після розпаду Радянського Союзу тривало переосмисленнярадянській історіографії, розпочате ще в роки перебудови. Одним з перших із критикоюстарих і пропозицією нових підходів до проблеми виступив академік Ю. Писарєв,який, однак, підкреслював, що ленінське положення про походження іхарактері війни зберегло своє значення, вказував на необхідність дослідженнявнутрішньоблокової протиріч і боротьби між Троїстим союзом і Антантою. [9]
Разом з тим деякі історики почали ставити під сумнівімперіалістичний характер війни, перебільшували вплив на хід і характервійни закликів Вільсона про відкритої дипломатії з урахуванням загальнолюдськихцінностей, до створення механізму всесвітньої безпеки, засуджували радянськуісторіографію за недооцінку агресивності німецького імперіалізму, відставаннявітчизняної науки від зарубіжної.
Ряд вчених прагнуть висвітлити роль і місце війни в історіїсвітової цивілізації. Ще один напрямок у вивченні історії Першої світовоївійни пов'язане з концепцією альтернативності історичного развития.. Черняк, А.Ревякін, Л. Істягін дотримуються тези, що війна не була неминучою. Так,А. Ревякін зазначає: "... уряду виявилися нездатними в достатнійступеня точно розрахувати наслідки своїх дій. Багато що свідчить проте, що аж до самого останнього моменту, коли світова війна стала посуті невідворотною, уряди європейських держав сподівалися утриматихід подій під контролем і не доводити справу до крайності ";" ... покиуправління кризою знаходилося в руках дипломатів та політиків, залишаласянадія, що протиріччя будуть дозволені мирними засобами. Але як тільки засправу взялися військові, на збереження миру майже не залишилося надії. Провину за цена військових покладати неправомірно: вони просто сумлінно виконували своїобов'язки ". [10]Співзвучні цим думкам і глибокі міркування В. Дегоева: "Трагічноюрозв'язки сприяло фатальний збіг причин - об'єктивних і суб'єктивних,матеріальних і ідеальних, закономірних і випадкових - далеко не завждипіддаються розпізнаванню та ієрархізації, незалежно від того, чи йде мова проявищах "макро" або "мікрокосмічна" рівня. Суспільнедумка і політики Європи були далекі від припущення, що постріл у Сараєвоможе призвести до світової війни ". [11]
У 2003 р. вийшла праця в двох книгах, підготовленийІнститутом загальної історії РАН за участю Асоціації істориків Першої та Другоїсвітових...
