Вотчинне господарствопо Руській Правді
Зміст
Введення
Глава 1 Вотчина в працях радянських істориків
Глава 2 Вотчина по Руській Правді
Висновок
Список літератури
Введення
Обрана мною тема представляєвеликий інтерес для вчених, що займаються історією Київської Русі, і має великезначення при вивченні законодавства нашої країни, а так само соціально-економічноїсфери життя суспільства, так як, характеризуючи вотчину, зачіпається і господарськийаспект і юридичний.
В даний час в історичнійнауці поряд з роботами, що розкривають або загальні питання розвитку законодавствана Русі, нерідко зустрічаються і ті, в яких описується соціально-економічнийустрій держави, проте багато з них являють собою узагальнену характеристикугосподарства вотчини, а більша увага приділяється соціальному розшаруванню суспільства.Виходячи з вище зазначеного, можна зробити висновок, що дана тема потребує більшглибокому дослідженні та аналізі наявних джерел.
Основними джерелами можнавважати редакції Русою Правди, а саме Коротку Руську Правду (по Академічномусписком) і Розлогу Руську Правду (за Троїцьким списком другої половини XIV ст.).
У Коротку редакцію входятьдві складові частини: Правда Ярослава (або Найдавніша) і Правда Ярославичів - синівЯрослава Мудрого. Правда Ярослава включає - перші 18 статей Короткої Правди і цілкомприсвячена карному праву. Швидше за все, вона виникла під час боротьби за престолміж Ярославом і його братом Святополком (1015-1019 рр..).
Правда Ярославичів включаєстатті 19-43 Короткої Правди (Академічний список). У її заголовку зазначено, щозбірник розроблявся трьома синами Ярослава Мудрого при участі найкрупніших осібз феодального оточення. У текстах є уточнення, з яких можна зробити висновок,що збірник затверджений не раніше року смерті Ярослава (1054 р.) і не пізніше 1072р. (рік смерті одного з його синів).
З другої половини XI ст. сталаформуватися Велика Правда (121 стаття за Троїцьким списком), що склався востаточному варіанті в ХП ст. За рівнем розвитку правових інститутів, соціально-хозяйствейномузмістом це вже дуже розвиненою пам'ятник права. Поряд з новими постановамивін включав і видозмінені норми Короткої Правди. Велика Правда складається якби з об'єднаних єдиним змістом груп статей. Вперше текст Руської Правди був підготовлений до друку В.Н.Татищевим у 1738г.
Основну інформацію про пристрійі господарстві вотчини нам дає Коротка Руська Правда, однак Велика Правда вбільшій своїй частині дублює положення Короткої Руської Правди, але саме в РозлогійРуській Правді можна простежити зміни, які відбулися в господарстві за настількинезначний період часу.
Існуєчудова література, присвячена Давньоруській державі, де так само доситьдобре досліджений і питання соціально-економічного розвитку Русі. До однієї з такихробіт можна віднести монографію Б.Д. Грекова В«Київська РусьВ». Автор був радянськимісториком, членом академії наук СРСР, а так само директором інституту історії в Москві.Це твір стало своєрідним підсумком багаторічної діяльності Грекова, якв уже названої роботі, так і іншій роботі В«Короткий нарис історії російського селянстваВ» [1],він робив наголос на значимість сільськогосподарської діяльності в державномуладі Стародавньої Русі, ніж важливість комерційних відносин [2].
Не маловажний і праця Б. А. РибаковаВ«Київська Русь і перші князівства XII-XIIвв.В» [3], де поряд з основною темоюроботи, так само приділено увагу феодальній вотчині, її влаштуванню. В іншій книзіРибакова В«Перші століття російської історіїВ» [4], академік відтворив картинустановлення державності у східних слов'ян, та не обійшов стороною і питанняпро господарство в Давньоруській державі, так само як Греков віддавав головну рольземлеробству.
Великий внесок у вивчення історіїКиївської Русі вніс І.Я. Фроянов. У своїй роботі В«Київська Русь. Нариси соціально-економічноїісторії В»[5], він відмовився від господствовавшегов радянській історіографії уявлення про класовий і феодальному характері Русі,і показав, що в древній Русі велике приватне землеволодіння було розвинуте слабо ібазувалося на праці рабів, а не феодальнозавісімих людей, яких серед всьогонаселення було надзвичайно мало (частина смердів). Не маловажну роль в вивченні господарствазаймає іншу працю І.Я. Фроянова В«Київська Русь. Нариси вітчизняної історіографії В»[6],в якому другий нарис присвячений господарським занять населення Київської Русі врадянській історіографії.
Важливу інформацію можна дізнатисяі з роботи С.В. Юшкова В«Суспільно - політичний лад і право Київської державиВ» [7]. С. В. Юшков належить до числа перших у радянській історіографії,хто звернувся до проблеми сеньйорії на Русі. Він вважав, що В«організаційний тип феодальноїсеньйорії, встановлений Павловим-Сильванський для XIII-XV ст., склався щев епоху Київської Русі В»[8].
Дана робота містить двіглави, перша з яких присвячена розгляду того, як у літературі описуєтьсявотчина, а другий розділ - аналізу вотчини виключно за текстами Руської Правди.Подібна структура роботи пояснюється тим, що проведений аналіз джерела та даніісторіографії можуть дещо відрізнятися.
Таким чином, метою моєїроботи є, користуючись методом історико-порівняльного та текстологічного аналізурозглянути господарство вотчини за даними Російської Правди. У процесі роботи належитьвирішити ряд завдань: розглянути, як описується вотчина в працях радянських істориків,а так само вивчити джерела і прийти до власних висновків про господарство вотчини.
Глава 1 Вотчинав працях радянських істориків
Широку популярність і визнанняпридбали побудови В.О. Ключевського, який виявив одне парадоксальне явищев економіці середньовічної Русі. Він писав: В«Історія нашого суспільства змінилася суттєво,якби в продовження восьми-дев'яти століть народне господарство не було історичнимпротиріччям природі країни В»[9].
Нарада Ярославичів - Ізяслава,Святослава, Всеволода та їхніх чоловіків, - на якому розглядалися питання, пов'язаніз княжої вотчиною, залишило нам матеріал і для судження про організацію давньоруськоївотчини. Нарада відбувалося, мабуть, після смерті Ярослава, тобто незабаромпісля 1054р [10].
Ми можемо тільки здогадуватисяпро причини, що викликали цю нараду. Результати ж його на обличчя. Це так званаВ«ПравдаВ» Ярославичів.
В«У Великій Правді можнапростежити одну з цілей наради. Вона полягала в тому, щоб переглянути системупокарань і остаточно скасувати відмирають помста. Ця система дійсно булапереглянута, і помста офіційно ліквідована. Інше все, що було при Ярославі,залишилося недоторканим і при його дітях В»[11].
Князі й бояри володіли земельноївласністю в Х столітті (безсумнівно, й раніше). Отже, Ярослав застав ів Новгороді і в Києві князівські вотчини вже існуючими і, звичайно, так чи інакшеорганізованими. Безсумнівно, для ведення господарства в княжому маєтку повинні булибути люди: адміністрація і безпосередні виробники різних спеціальностей.
У XI-XII ст., за словами С. В. Юшкова, В«виник і оформився адміністративно-господарськийцентр феодальної сеньйорії - село В»[12].
Оскільки очевидно, що вотчиннаорганізація складалася протягом досить тривалого часу, то можна не сумніватися,що дані початку ХI століття цілком можуть характеризувати і структурутих князівських вотчин Х століття, про які ми маємо відомості в літописах, а також ітих боярських вотчин, про наявність яких говорять договори з греками початку та першоїполовини того ж, Х століття, а отже, і IХ століття.
Однак Греков відновлюєосновні риси давньоруської вотчини виключно за матеріалами В«ПравдиВ» Ярославичів.
Центром цієї вотчини єВ«Княж двірВ» [13], де, на думку Грекова,мисляться, перш за все, хороми, в яких живе часами князь, будинки його слуг високогорангу, приміщення для слуг другорядних, житла смердів, рядовичей і холопі...