МІНІСТЕРСТВОАГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ
ДЕРЖАВНЕОсвітніх установ
ВИЩОЇПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
ВятськомуДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГУМАНІТАРНИЙФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРАЗагальна історія
КУРСОВАРОБОТА
Зовнішняполітика країн Скандинавії в кінці XIX - початку XX в.
Кіров 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Зовнішня політика Швеції
1.1 Вибір зовнішньополітичного курсу вШвеції і його здійснення
1.2. Росія і Швеція - сусіди на Півночі.Їхні взаємини в кінці XIX -початку XX в.
Глава 2. Зовнішня політика Норвегії вНаприкінці XIX - початку XX в ..
Глава 3. Пріоритетні напрямкизовнішньої політики Данії в кінці XIX -початку XX в.
Висновок
Бібліографія
Введення
В історії Нового часуміжнародні відносини набувають якісно нового значення, так як самев цей історичний період відбувається формування нових принципів побудовизовнішньої політики європейських держав. Більшою мірою це було характернодля другого періоду Нового часу, а саме для рубежу XIX - XX століть, коли світ вступає в епоху імперіалізму.
Імперіалізм в широкомусенсі виступає як державна політика, спрямована на завоюваннятериторій, організацію колоній, встановлення економічного та політичногоконтролю над іншими державами. [1] Тому в нових умовахдеякі країни ставали світовими, провідними державами (до їх числа можнавіднести Англію, Францію, Росію, а потім і Німеччину), інші ж в силу своїхтериторіальних особливостей, форм правління та економічного потенціалупоступалися передовим державам, відступали на другий план. Однак їх значення відцього лише зростала, оскільки сильні держави намагалися використати їхдля вирішення своїх зовнішньополітичних завдань.
У таких умовах метоюдругорядних країн було збереження своєї незалежності і самостійності. Зподібними проблемами зіткнулися і три скандинавські країни - Данія, Швеція таНорвегія. Вони стали місцем зіткнення інтересів країн Західної (Великобританія)і Східної (Німеччина, Росія) Європи.
Отже, тема даногодослідження присвячена взаєминам країн Європейського Півночі (Норвегії,Данії, Швеції) з іншими державами. Зовнішня політика кожної з цих країн уцілому була схожою, але, в той же час, спостерігалися і деякі відмінності впріоритетах зовнішньополітичного курсу, в економічних факторах, у способахврегулювань яких конфліктів і так далі.
На думку автора роботи,дана тема є актуальною. Як відомо, Скандинавія являє собоюкомплексний в географічному плані регіон зі схожими кліматичними умовами,з близькими мовними особливостями і схожою економікою. [2]Європейська спільнота у розглянутий автором період була зацікавлена ​​нетільки в економічних, культурно-історичних потребах, але і в питаннізабезпечення миру і безпеки. Як відомо, до Скандинавії примикаєБалтійське море, яке безпосередньо пов'язує багато країн, так якє важливим морським шляхом. А в епоху наростання імперіалістичнихтенденцій таке положення скандинавських країн цікавило провідні європейськідержави, так як морські протоки забезпечували інформативну та культурний зв'язоккраїн Європи один з одним, стабільні торговельно-промислові відносини міжцими країнами, а в разі війни - здатність військових флотів або здійснюватиплавання в Балтійському морі, або ні. Як відомо, багато сучасних країнпроводять політику, як зовнішню, так і внутрішню, виходячи з історичного досвідукраїни. Тому не менш важливу роль, ніж у другий період Нового часу, даніпротоки, будучи приналежними цим же скандинавським країнам, грають і вданий час. Це пов'язано з тим, що країни, що мають вихід в море, маютьморський флот, цілі якого - сприяння торгівлі, економічним і політичнимзв'язків, врегулювання конфліктів і багато іншого. Розвинені країни переслідуютьці цілі і в даний час. Тому питання зовнішньої політики, а особливопитання проток був важливим у минулому, є важливим і в сьогоденні. Такимчином, розгляд дипломатичних відносин Швеції, Норвегії та Данії зпровідними країнами Західної та Східної Європи вимагає більш глибокогорозгляду в силу своєї актуальності.
Отже, об'єктом даногодослідження є зовнішня політика країн Скандинавії, а точніше - Швеції,Норвегії і Данії. Предмет роботи - основні напрямки зовнішньої політики цихкраїн: Західна (Великобританія) і Східна (Німеччина і Росія) Європи.
Мета дослідження -розглянути основні напрямки зовнішньої політики країн Скандинавії, із'ясувати: по-перше, чи були ці напрямки однакові для всіх країн в рамкахзагальної ідеї В«скандінавізмаВ», по-друге, чи змогли країни протягомрозглянутого періоду зберегти пріоритети у зовнішній політиці. Длядосягнення цієї мети автору роботи необхідно вирішити ряд завдань, а саме:по-перше, розглянути зовнішньополітичні пріоритети Швеції та з'ясувати, якийполітики щодо країн Європи та окремо Росії дотримувалася ця країна врозглянутий період; по-друге, розглянути зовнішню політику Норвегії тапроаналізувати, чи вплинуло на неї розірвання шведсько-норвезької унії;по-третє, виділити пріоритетні напрямки зовнішньої політики Данії у зв'язку зїї В«ключовимВ» становищем на Балтиці.
При написанні роботи буливикористані джерела, спеціальні праці з розглянутих автором країнам, атак само наукові статті. Головними джерелами, залученими при написанні даноїроботи, є дипломатичні документи, такі як: договори, конвенції,протоколи, декларації і меморандуми. Ці документи опубліковані як в В«Збірникудоговорів Росії з іншими державами В»[3], так і вВ« Збірникунайважливіших документів з міжнародного права В»[4] і вВ« Збірнику документівдо історії Нового часу країн Європи і Америки В»[5].Для автора ці джерела є найбільш цінними, так як більш всьоговідповідають темі дослідження.
Для найбільш повногорозуміння джерел і розкриття теми автор використовує спеціальні праці,яких на сьогоднішній день існує достатня кількість. Більшість зцих праць роботи вітчизняних авторів, оскільки багато праці зарубіжнихавторів до цих пір залишаються неперекладених на російську мову. Найбільш важливимироботами є праці А.С. Кана, які присвячені історії як всіхскандинавських країн, так і історії кожної країни окремо. У таких йогопрацях, як В«Історія скандинавських країнВ» [6], В«Історія ШвеціїВ» [7],В«Новітня історія ШвеціїВ» [8] найбільш цінним принаписанні даного дослідження є достатня кількість фактичногоматеріалу поряд із загальними особливостями зовнішньополітичних відносин з іншимикраїнами. Необхідно відзначити те, що Олександр Сергійович Кан єдиний внашій країні фахівець з країн Скандинавії, який вивчав історію цихкраїн на протязі всього свого життя і створив досить велику кількістьпраць з історії цих країн, в яких дуже докладно описані всі сторони їхрозвитку. [9]
Автор даної роботизалучає наукові статті, опубліковані в журналі В«Нова і Новітня історіяВ»і в В«Скандинавському збірникуВ». Останній має велике наукове і політичнезначення в нашій країні для дослідників-скандінавістов. [10]
Поряд зі спеціальнимипрацями з історії скандинавських країн автор даної роботи залучив, також,праці з історії дипломатії - В«Історія дипломатіїВ» [11]під редакцією А. Локтіонова та В«Історія дипломатіїВ» [12]під редакцією А.А. Громико - в яких містяться відомості чіткі цілідипломатичних відносини всіх країн, у тому числі тих, які зачіпаються вданій роботі.
З праць зарубіжнихдослідників використовується робота норвезьких дослідників В«Історія Норвегії:від вікінгів до наших днів В»[13], в якій містятьсяцінні відомості як з історії Норвегії, так і з історії Швеції і Данії, так яквсі ці дивні знаходяться в одному природничо-географічному та економічномукомплексі.
Отже, автор роботизробить спробу досягти поставленої мети і вирішити намічені завдання,вдаючись до допомоги літератури та джерел, зазначених вище.
Глава 1. Зовнішня політикаШвеції
З усіх Скандинавськихкраїн Швеція завжди була найбільш розвиненою, сильною в усіх відношенняхкраїною. Якщо згадати період середньов...
