Федеральне агентство з освіти
Пензенський Державний Педагогічний Університет ім. В.Г.Бєлінського
історичний факультет
кафедра нової та новітньої історії
дипломної роботи
на тему:
В« Зовнішняполітика Франції в кінці XIX - початку XX століть В»
Студент
Евстіфеев Є. О. Науковий керівник
к.і.н. Кузнецов Р.В.
Зав. кафедрою
к.і.н.,доцент Ещін В. А.
Зміст
Введення
Глава 1. Основні особливості економічного розвитку Франціїв кінці XIX - початку XX ст.
Глава 2. Зовнішня політика Франції в кінці XIX ст.
Глава 3. Основні особливості та напрямки колоніальноїполітики Франції в кінці XIX ст.
Глава 4. Зовнішня і колоніальна політика Франції на початку XX ст.
Висновок
Бібліографія
ВСТУП
Актуальність теми , на наш погляд, визначаєтьсянеобхідністю для сучасної Росії знайти достатньо надійних партнерів позовнішньополітичної діяльності, які здатні допомогти нашим починанням. Мивважаємо, що з даної точки зору положення Французької республіки в кінці XIX - початку XX ст. вельми схоже з сучасною ситуацією РосійськоїФедерації. Тому ми вважаємо, що розгляд особливостейзовнішньополітичної діяльності Третьої республіки у зазначений період можедати деякі приклади дії для нашої країни в сучасності.
Хронологічні рамки роботи обрані не випадково, так яксаме з кінця XIX століттявідбуваються певні зміни у зовнішній політиці Франції. Початковій віхоюслід вважати, на наш погляд, 1887 рік, оскільки саме тоді відбулася такзвана В«військова тривогаВ», що підштовхнула Францію до зміни своєї зовнішньоїполітики та переорієнтації на союз з Росією. Другу кордон розглянутогонами періоду слід віднести до 1907 року. Пояснити це можна наступнимчином: у цьому році було підписано угоду між Англією і Росією,призвело до остаточного утворення Антанти - другого військово-політичногоблоку в Європі, що було черговим кроком на шляху до Першої світової війні.
Історіографія проблеми досить різноманітна, але можнавідразу відзначити загальну її рису - відсутність робіт, які висвітлюють нашу тему за весь періодповністю, без розривів.
За зовнішній політиціФранції є декілька класичних робіт А. З. Манфреда [1],який є також і одним з авторів В«Історії ФранціїВ» у 3-х томах [2].У монографіях даного автора зовнішньополітична діяльність Французькоїреспубліки розглядається до 1891-1893 рр.., тобто до укладенняфранко-російського союзу. Природно, подальший хід подій не отримавдостатньо повного і докладного висвітлення та в В«Історії ФранціїВ». Окремослід згадати роботу В. І. Антюхін-Московченко [3],в якій розглянута досить добре не тільки зовнішня політика Франції, алеі дано досить докладний економічний розвиток країни в цікавий для насперіод.
Слід окремозгадати 3-х томну В«Історію дипломатіїВ», колективна праця, достатньодокладно розглядає зовнішньополітичні відносини в період імперіалізму [4].Крім того є непогана перекладна робота К. Грюнвальда, докладно висвітлюєфранко-російські відносини в XIX -початку XX ст [5]. З нових робіт можназгадати мабуть В«Історію зовнішньої політики РосіїВ» [6]
Також з робіт загальногохарактеру, що стосуються нашої теми в тій чи іншій мірі, можна відзначити праціБ. В. Анаьіча [7], В. І. Бовикин [8],А. С. Єрусалимського [9], Л. А. Мендельсона [10],А. Є. Рогінський [11], Ф. А. Ротштейна [12]і В. М. Хвостова [13].
ВВідповідно до вищевикладеного був обраний предмет дослідження і булисформульовані мета і завдання роботи. В якості предмета дослідження нами була обрана зовнішня політика Франції в кінці XIX - початку XX ст.
Мета: дослідити еволюціюзовнішньополітичної діяльності Французької республіки в зазначений період іфактори, що впливали на неї.
Відповідно дозазначеним вище автором були поставлені наступні завдання:
1. Визначити основніособливості економічного розвитку Франції в кінці XIX - початку XX ст. і їх вплив на зміни у зовнішній політиці країни.
2. Виявити ступіньвпливу франко-російського союзу на зміну зовнішньої політики Франції.
3. Розглянути основнінапрямки колоніальної політики Франції в кінці XIX - початку XX ст.
4. Прояснити впливукладення угоди Антанти на розвиток зовнішньої політики Французькоїреспубліки.
Науковановизна роботивизначається тим, що автором була зроблена спроба розглянутизовнішньополітичну діяльність Французької республіки в часи достатньовеликих змін у ній, що відбувалися в період переходу до імперіалізму.
Методологічноюосновою роботиє діалектичний метод, який розглядає явища у розвитку івзаємозв'язку. При обробці і аналізі джерел, оцінці подій застосовувалисяпринципи історизму та об'єктивності у розгляді фактів. Автор не претендуєна повноту дослідження теми.
Практична цінність . Дана робота може використовуватисядля проведення уроків в школі, а також для спецкурсів і факультативів.
Глава1. Основні особливості економічного розвитку Франції в кінці XIX - початку XX століть
Сільськегосподарство Французької республіки в останній третині XIX в. все ще відіграваловелику роль, хоча загальні розміри посівної площі майже не збільшилися, аврожайність підвищилася трохи. За рівнем врожайності Франція значновідставала від інших європейських країн. Французьке тваринництво такожвідрізнялося відносною відсталістю, хоча в ці роки поголів'я худоби декільказбільшилася. Велику частку в сільському господарстві займала якісно високапродукція Півдня і Заходу - південні фрукти і квіти, овочі та молочні продуктиБретані і Нормандії, але для цих культур було характерно відсутністьстандартизації продукції, що ускладнювало її масовий збут. Кожен дрібний ринокдавав свої сорти вин, плодів, овочів, олії, сирів.
Аграрний лад Франції XIX в. склався в загальних рисах ще після Великоїфранцузької революції 1789-1794 рр.., що ліквідувала феодальне землеробство іперетворила масу раніше залежних селян у вільних дрібних господарів. Тодіце було явищем прогресивним, так як звільняло селянство відфеодального гніту. Однак з проникненням в село капіталістичнихвідносин переважання дрібновласницьких господарств, тобто Парцелярнехарактер французького землеробства, стало гальмувати розвиток як самого сільськогогосподарства, так і промисловості у Франції. Парцелярне господарство відрізняєтьсяслабким розвитком товарності (воно мало продає і мало купує). Але разом з тимдрібновласницькі селянське господарство затримує населення в землеробствіі тим перешкоджає як зростанню внутрішнього ринку в країні, так і зростаннюпромисловості, а також затримує концентрацію населення в містах.
Наявність великої кількості дрібних селянських господарств (парцел)характерно для всіх районів Франції, але особливо для східних і південно-східнихдепартаментів. При цьому процес подальшого дроблення парцел жодним чином непризупинявся. Одночасно відбувався процес розорення дрібних і середніхселян і процес концентрації великих земельних володінь. У французькійселі посилювалося класове розшарування. Великі земельні володіння востанньої третини XIX в. збільшувалися в числі і в обсязі, частина середніх власниківокруглює свої володіння за рахунок придбання клаптиків землі у дрібнихвласників, великі землевласники відбирали у них землю за борги. З 1862 по 1892 р. за рахунок збільшення площі великих власників зникло 412514 землеволодінь. В руках дрібнихселянських господарств знаходилося лише близько чверті земельних угідь Франції,а на частку середніх і великих землевласників доводилося 36866800 га [14].Але насправді в руках дрібних селян землі виявлялося ще менше,оскільки в країнах Західної Європи селянські господарства площею від...
