1. Коротко опишіть сутьекономічного дива: В«німецькогоВ», В«японськогоВ», В«південно-корейськогоВ» та інших
1.1 В«НімецькеВ»економічне диво
Якщо після I світовоївійни територія Німеччини практично не постраждала від військових дій, топісля II світової війни країна лежала практично в руїнах. Промисловевиробництво було на рівні третини від довоєнного, гостро стояло житлових питання,велика частина житлового фонду була порушені під час війни, тоді як більше 9мільйонів німців були вислані в Німеччину зі Східної Прусії і земель по Одер іНейсе. Життєвий рівень впав на 1/3. Гроші знецінилися, грошова маса немала товарного покриття, поширювався бартерний товарообіг. Союзникипочали вивіз промислового обладнання в рахунок репарацій. Крім того Німеччинаперестала існувати як незалежна держава, вона була окупована.Частина її територій відторгнута. Це була країна де, як писав одинсучасник, В«серед голоду і холоду померла надіяВ». Фактично було два шляхиподолання кризи. Перший з них це йти шляхом планове економіки, зможливою націоналізацією власності. Інший йти шляхом ринкової економіки.Перший шлях підтримували соціал-демократи і профспілки. Другого шляхупідтримувалися християнські демократи. Так як в виборах до рейхстагу ХДС-ХСС укоаліції з ВДП виявилися в більшості і сформували уряд,економічні плани саме цих партій і були приведені в життя. Християнськідемократи, незважаючи на невдоволення трьох окупаційних держав, відмовилися відбудь-яких видів тиску на економіку. Втілювалися в життя такі принципи ринковоїекономіки як, свобода економіки, свобода конкуренції; урядвпливало на економіку, насамперед наданням кредитів, податковихпільг, і введенням премій за експорт. Також діяли й антимонопольнізакони. Все це а так само, незначні військові витрати, відсутність величезнихвитрат на утримання колоніального апарату, приїзд мільйонів біженціввтратили все на сході, і проявляють завидну енергію на новому місці Ї всеце зумовило швидкий розвиток Німеччини. У 1950 році припинилосярозподіл продуктів харчування за картками. У 1956 році ФРН виробилапродукції утричі більше, ніж вся Німеччина до війни. Особливо високими темпамизростання західнонімецький експорт. Близько половини усієї виробленої у ФРНпродукції йшла на експорт. Доходи від експорту дозволили, ФРН розплатиться зборгами, здійснити виплати жертвам нацизму і створити великі золотовалютнірезерви, які зробили марку однією з найбільш стабільних валют у світі. Великеувагу держава, приділялася також соціальній політиці, при вільнійконкуренції неминуче хтось залишається за бортом, і державна повинна буладопомагати їм. Закони 50-х років повинні були поліпшити становище потерпілих відвійни, біженців, інвалідів, людей похилого віку. За допомогою податків і компенсацій,держава намагалася згладити тягар труднощів, розділяючи його серед всьогонаселення. Такий стрімкий розвиток економіки ФРН стали називати німецькимекономічним дивом. У середині 60-х років намітився деякий спад (-0,1%), безробітнихзнову збільшилася. Хоча на перших порах таке гальмування здавалося тимчасовим В1966 міністром економіки став соціал-демократ. Хоча успіхи, ринковоїекономіки, були незаперечними, і огосударствлеваніе економіки вже булонереальним, але соціал-демократи все одно залишалися прихильниками збільшеннявпливу держави в політиці. Проведена ними політика називалася глобальнимрегулюванням і полягала в налагодження тісніших зв'язків міжурядом, банками, промисловістю і профспілками. Така політикавиявилася досить вдалою і допомогла подолати кризу 1967года. До середини70-х років економіка розвивалася досить енергійно, але зв'язку з всесвітніменергетичною кризою економічна ситуація погіршилася. Стала доситьенергійно рости безробіття. І на початку 80-х років. ВДП прийшла до висновку, щоповернення до колишніх принципам ринкової економіки неминуче. Хоча економікаФРН кілька загальмувалося в 70-80-х роках і дещо сповільнилося, тим неПроте, темпи розвитку ФРН в період з закінчення I світової війни до 90-х роківвражають. ФРН наприкінці 80-х років залишилася однією з найбільш індустріальнорозвинених країн світу.
1.2 В«ЯпонськеВ»економічне диво
Цим терміномпозначається ривок в економічному розвитку Японії, що стався протягом 1955-1973рр.., коли середньорічні темпи її економічного зростання становили 9,5%. За ціроки обсяг промислового виробництва зріс у 6,6 рази, національний дохід надушу населення збільшився більш ніж у 8 разів і досяг рівня Англії та Італії. Японіяосвоювала технології переробки сировинних і паливних ресурсів і масовогостандартизованого випуску готових виробів. У 50-х рр.. були реконструйованіметалургійні заводи, вугільні шахти та електростанції і заново побудований зруйнованийпід час війни торговий флот. У 60-х на базі конверсії військових підприємств інового будівництва практично з нуля були відтворені виробництвоелектропобутових приладів і радіоприймачів, автомобільна промисловість. Почалосястворення галузей післявоєнного покоління: нафтохімії, виробництвасинтетичних волокон і смол, електроніки. Цей процес стимулювавсяпоєднанням наступних факторів: наявність дешевої і добре навченої робочої сили,інженерно-технічних кадрів; доступність нових технологій; достатнівнутрішні джерела накопичення і механізми фінансування капіталовкладень. УЯпонії не було скільки-небудь значної зовнішньої заборгованості, крімдекількох цільових позик Світового банку, вона не користувалася великимизовнішніми кредитами. Бюджет зводився з профіцитом протягом 1949-1968 рр.., Ізапас міцності грошової системи дозволяв Банку Японії підтримувати низькіпроцентні ставки кредиту. Капіталовкладення підприємств фінансувалися головнимчином банками. Індустріалізація викликала масовий відтік робочої сили з сільськогогосподарства. Цей процес супроводжувався безпрецедентно швидким зростанням доходівнайманих працівників (в середньому на 10% в рік) і масовим створенням нових дрібнихпідприємств, число яких виросло в півтора рази. Період високих темпів створивв Японії сучасний середній клас. На економічне зростання витрачалися близько30% ВВП, у тому числі 18-20% припадало на інвестиції в обладнання та виробничебудівництво.
Для даного періоду булохарактерно активне втручання держави в розподіл ресурсів міжгалузями і в організацію галузей з метою формування певної структурипромисловості. Найважливішим інструментом промислової політики була системавалютних квот на оплату необхідного імпорту, тобто практично картковерозподіл валютних ресурсів і дозвіл доступу для іноземних інвесторівтільки на індивідуальній основі.
Тим самим зводилася до мінімумуіноземна конкуренція на внутрішньому ринку. Протекціонізм був головноюскладової тодішньої промислової політики. Іншими складовими булиподаткові пільги пріоритетним галузям.
До кінця 60-х рр.. в Японіїбув створений промисловий потенціал для конкурентоспроможного експорту.
У міру того, якпродукція оновленої промисловості виходила на міжнародні ринки, внутрішнійринок відкривався для іноземних товарів. У 70-х рр.. два світових нафтовихкризи викликали в Японії гострі спалахи інфляції і різке уповільнення темпівзростання. В«Економічне дивоВ» закінчилося, але завдяки йому Японія досяглазахідних стандартів добробуту.
2. В«Южно-КорейськеВ»економічне диво
Про швидкий економічнийріст Республіки Корея говорилось чимало. Цю "історію успіху"пов'язують із високими темпами росту ВНП, що склали 8,6% у період з1962-1988г і перетворенням країни з традиційно сільськогосподарської в цілкоміндустріальну, серед досягнень якої рівень ВНП на душу населення більш5000 $ і 13 місце в списку провідних торгових держав світу.
На стрімке зростанняекономіки Південної Кореї надавали і впливають самі різні чинники -об'єктивні і суб'єктивні, економічні і політичні, внутрішні і зовнішні,такі як:
- орієнтована на експорт,на взаємодію з зовнішнім світом стратегія розвитку;
- сприятливий міжнародни...
