Зміст
Введення
Глава1. Колоніальна політика Німецької імперії в 1871-1914 рр.
В§1 В«Залізний канцлерВ» О. Бісмарк і початок колоніальної експансії Німецькоїімперії (1871-1888 р.)
В§2 Колоніальна політика імператора Вільгельма II(1888-1914 рр..)
Глава2. Колоніальне рух в Німеччині: організації, ідеологія та пропагандистськадіяльність
Висновок
Списокджерел та літератури
Введення
Актуальністьтеми дослідження обумовлена ​​необхідністю заповнитипрогалини в дослідженні історії колоніальної політики Німеччини останньої 1/3XIX-поч.XX ст. Якщо у розробці проблем, пов'язаних з європейським напрямкомзовнішньої політики Німеччини, вітчизняна та німецька історіографія досяглазначних результатів, то тема німецької колоніальної політики традиційнозалишалася периферійної. До маловивчених сюжетів можна віднести: специфічніриси колоніальної політики Бісмарка і Вільгельма II, освіта іфункціонування організацій, що займалися колоніальної пропагандою, сутністьнімецької колоніальної ідеології й ін Їх розгляд не тільки дозволитьрозширити обсяг історичних знань з питань колоніальної політики Німеччини,але і буде сприяти глибокому розумінню характерних рис її зовнішньоїполітики в цілому. Останнє набуває особливої вЂ‹вЂ‹значущості при усвідомленні лідируючоїролі Німеччини в сучасних європейських інтеграційних процесах. У зв'язку зцим вивчення даної теми особливо актуально в сучасних умовах, колиРосійської Федерації необхідно виробити адекватний зовнішньополітичний курспо відношенню до ФРН.
Історіографіяпроблеми:
Врозвитку вітчизняній історіографії з досліджуваної проблеми, на нашпогляд, можна виділити 2 періоди: </p>
I. 1920-1980-ті роки, які пов'язаніз історією історичної науки СРСР.
II. 1990-і роки по теперішній час -рамки розвитку історичної науки Російської Федерації.
Першийперіод (1920-1980-і рр..). Відразу обмовимося, що данийперіод має 2 чітко окреслених етапи: 1) 1920-1930-і рр.. і 2) 1940-1980-тірр.. Якщо на першому етапі історики виявляли інтерес до проблемколоніальної політики Німеччини останньої 1/3 XIX-поч.XX ст., осмислюючи історіюпоходження I світової війни, то надругому етапі дослідницька активність пов'язана зі спробами глибше зрозумітикоріння II світової війни.
Ввітчизняній історіографії розробка проблем історії колоніальної політикиНімеччині почалася в 1920-1930-і роки. Вагомий внесок в аналіз ідеології зробив В.Бузескул (12). Автор розглядає праці провідних німецьких пропагандистівколоніалізму і їх проекти розширення Німецької імперії. У роботі, узагальнюючоїісторію Німеччини 1890-1914 рр.., відомий радянський історик Н. Лукин-Антоноввідводить місце сюжетам по колоніальній політиці Німеччини в Океанії, Китаї, атакож наводить статистичні дані про населення і площі колоній, обсягахввезення та вивезення капіталу і товарів (36). Історія будівництва німецького ВМФ,його роль у колоніальній експансії Німеччини і в суперництві з Англією іФранцією була проаналізована Л. Івановим (27).
Якговорилося вище, II світова війна стимулює радянських істориків посилити пошуквитоків німецького мілітаризму. Цим і пояснюється інтерес авторів до теми колоніальноїполітики Німеччини (1870-1914 рр..). У 1947 р. виходить робота Гольдштейна і Р.Левиной В«Німецький імперіалізмВ» (21). Автори вважають, що у зовнішній політицікайзерівської Німеччини, виходячи з пріоритетною спрямованості, існували дваперіоду: В«континентальнийВ» та В«колоніальнийВ».
Л.М.Лещинський присвятив свою роботу розгляду військової ідеології Німеччиниостанньої 1/3 XIX-поч.XX ст (35). В результаті свого дослідження авторприходить до висновку про те, що суспільна свідомість було просоченоїмілітаристськими ідеями таких теоретиків, як Мольтке, Клаузевіц та ін Самевони, за його словами, налаштували німців на підтримку колоніального грабунку.
ІсторикГ.Л. Бондаревський в своїй роботі відображає участь Пангерманська і Флотськогосоюзу в пропаганді колоніалізму, вказуючи на їх тісні контакти з великиминімецькими промисловими магнатами - Круппом і Штумом (10).
Врамках загальних робіт з історії Німеччини та історії міжнародних відносин К.Д.Петряєва (33), Ф.Л. Ротштейн (54), С.Д. Сказкіна, Л.І. Гинцберг, Г.Н. Горошковой В.Д. Єжовим (19) також були проаналізовані вузлові темиколоніальної політики.
Свідченнямзростання інтересу дослідників до теми стала поява історіографічних праць,в яких вивчалися самі останні досягнення зарубіжної історичної науки. ДоНаприклад, М.Н. Машкін показав концепції провідних англійських і французькихісториків, а також дослідників НДР (40).
Вагомийвнесок у розробку проблеми колоніальної політики Німеччини вніс вітчизнянийісторик А.С. Єрусалімський (24, 25). Автор у своїх роботах ввів у науковий обігвелику кількість архівних джерел, матеріалів із зарубіжних видань,статистичних даних, що відображають мілітаристську спрямованість економічної тасуспільного життя Німеччини, політику по перетворенню країни в потужну світовудержаву, здатну військово-силовими засобами вирішити завдання німецькоїколоніальної політики по переділу колоніального світу. Згідно досліднику,саме зовнішньополітичні амбіції Німецької імперії внесли дисбаланс уміжнародні відносини в кінці XIX - початку XX ст. і, в кінцевому рахунку,призвели до I світової війни.
Досліджуючипочатковий період німецької колонізації, І.С. Чарний розкрив соціальні корені іпроцес визрівання передумов колоніальної ідеології в німецькому суспільстві,показав трансформацію колоніальної приватної ініціативи підданих імперії векспансіоністську політику німецьких фінансово-промислових магнатів і уряду.Автор підкреслив, що встановлення німецького правління в африканських колоніяхвідбулося в результаті агресивної діяльності німецького флоту і винищувальнихвоєн (65).
В.Л.Резніков простежив основні етапи колоніальної експансії Німеччини в Океанії,приділивши увагу основи Новогвінейські компанії в 1884 р. і подальшогопротистояння з Англією за володіння територіями в Новій Гвінеї (52).
Примітно,що в 1988 р. радянська історіографія збагатилася цілою низкою робіт з історіїНімеччини останньої 1/3 XIX-поч.XX ст. Активізація германістів, як нампредставляється, була пов'язана з поворотним моментом, коли у 1888 р. (100 роківназад), кайзером став Вільгельм II. У 1988 р. були опубліковані праці В.В. Чубинського(67) і К.Б. Виноградова і Ю.В. Жданова (15), які певною міроюзачіпали тему німецької колоніальної політики.
Другийперіод (1990-ті роки по теперішній час) відзначений активнимсприйняттям вітчизняними дослідниками концепцій, розробленихзахіднонімецькими істориками та плюралізмом думок. Велику важливість для наспредставляє робота Б. М. Туполєва, присвячена експансії кайзерівської Німеччинина Близькому Сході та в районі Індійського океану (59). З робіт подосліджуваної нами теми, опублікованих останнім часом, уваги заслуговуютьстаття А. Головатенко про зовнішньополітичний курс Вільгельма II(20), книга А. Патрушев (48) про історію Німеччини XX в., Монографії С. В. Фокінапро німецької колоніальної політиці в Африці (кінець XIX - 30-ті роки XX століття) (61,62),робота Ю.М. Рудакова про експансію Німеччини в АрабськомуСході наприкінці XIX-поч.XX ст. (55) .
Непретендуючи на вичерпний аналіз німецької історіографії з досліджуваноїнами темі, вкажемо перекладні роботи, які допомогли нам глибше зрозуміти історіюколоніальної політики Німеччини останньої 1/3 XIX-поч.XX ст. Роль монополій уреалізації колоніальної політики була розглянута Ю. Кучинським (34). У русліцієї теми писав і Г. Хальгартен, вказуючи на спільність цілей окремих групвійськово-промислового і фінансового капіталу, які підштовхували Німеччину доколоніальної експансії (63). Г. Гейдорн в своїй роботі характеризує пропагандуколоніалізму в пресі і механізм фор...
