Введення
Відразу ж після закінчення другоїсвітової війни в Німеччині виник військово-історичний ревізіонізм. Ідеологічноюзавданням ревізіоністів було обілення нацистської Німеччини, прагнення зняти з неїзвинувачення в агресії і військових злочинах. Також історики-ревізіоністинамагалися заперечувати самий факт геноциду єврейського народу. В даний часголосу заперечувачів Голокосту як одного з найбільших злочинів в історіїлюдства не замовкають, а ширяться.
Проблема даної курсовоїроботи полягає в тому, щоб довести, що антисемітизм, що мав місце натериторії Німеччини ще за часів середньовіччя, досяг жахливих розмірів зприходом до влади націонал-соціалістів і обернувся трагедією для мільйонівлюдей, які пережили Голокост.
У світі діє безлічмогутніх сил, пов'язаних зі спадщиною націонал-соціалізму, або роблятьставку на розпалювання міжетнічних конфліктів, яким так чи інакше вигіднозанижувати значимість геноциду єврейського народу. Часто в різних літературнихджерелах можна зіткнутися або з запереченням самого факту Голокосту, або зспростуванням даних про кількість жертв нацистського режиму зі сторониєврейського народу. Маса питань, що стосуються Голокосту, досі залишаєтьсямаловивченою.
Актуальність даної курсовоїроботи полягає в прагненні показати витоки, хід і наслідкиантисемітизму в Німеччині під час нацистського режиму. Від повторення такогострашного явища як Голокост не може бути застраховане жоднебагатонаціональна держава.
Об'єктом даної курсовоїроботи є антисемітизм, який став офіційною політичною лінієюуряду нацистської Німеччини.
Предметом даної курсовоїроботи є євреї, які проживали на території нацистської Німеччини і країн,окупованих нею в ході другої світової війни.
Автор даної курсової роботиставить за мету дослідження довести, що Голокост, який має передісторію і12-річну історію, став закономірним породженням феноменів фашизму,тоталітаризму й державного терору, які вразили Німеччину на початку ХХстоліття.
Завдання дослідження даноїкурсової роботи:
1) Розглянути зародженняантисемітизму в Німеччині;
2) Визначити політичні таекономічні передумови приходу до влади націонал-соціалістичної партіїНімеччини;
3) На прикладі Голокостурозглянути політику нацистської Німеччини стосовно євреїв.
Гіпотеза. Усвідомивши крайнюнелюдяність і ірраціональність системи ідеологічно обгрунтованих іретельно спланованих нацистських злочинів, світова спільнота прийде довисновку про неприпустимість виникнення таких явищ, як антисемітизм в сучаснихцивілізованих країнах з величезними культурними і духовними цінностями.
Методи дослідження в данійкурсовій роботі:
- вивчення та аналіз науковоїлітератури;
- ознайомлення здіяльністю Фонду "Холокост".
Матеріали даної курсовоїроботи можуть бути використані при проведенні лекцій, семінарів, вечорівпам'яті, присвячених жертвам Голокосту. У цьому полягає практичназначимість даної курсової роботи.
У своєму дослідженні авторданої роботи дотримується точки зору людей, які визнають існуваннятакого явища як антисемітизм під час правління націонал-соціалістів вНімеччині.
1.Зародження антисемітизму в германии
1.1 Взаємовідносининімецького та єврейського народів протягом століть
Всякого мислячого івідчуває людини повинен зацікавити питання про причини виникненнятакого історичного явища, як антисемітизм, украй важливого, хоча бвнаслідок своєї багатовікової давності.
Антисемітизм - одна з формнаціональної та релігійної нетерпимості, що виражається у ворожому ставленні доєвреям - від зневажливого ставлення в побуті, правової дискримінації догеноциду, єврейських погромів і т. д. [1]
Стародавні коріння антисемітизмумали релігійний характер. Ще за часів Римської імперії на євреїв дивилися зпідозрою, так як, дотримуючись суворого монотеїзму, вони були непримиренніпо відношенню до традиції обожнювання імператорів і супутнім святковимцеремоніям. У деяких провінціях імперії подібне завзятість викликало антиєврейськіповстання і погроми. Однак лише із зародженням християнства така затятадемонстрація ворожості до євреїв стала звичним явищем в житті Заходу. Набагато століть євреї опинилися за межами своєї історичної Батьківщини. Можнаприпустити, що "... однією з найбільш ймовірних причин, які викликалинегативне ставлення до євреїв, була та особливість єврейського народу, завдякиякій він, не маючи ні своєї території, ні своєї мови і будучи розкиданимипо всьому світу, тим не менше (беручи живу участь в житті нової батьківщини іаж ніяк ні від кого не відокремлюючи) залишався національно-державниморганізмом "[2]
У Німеччині спорадичнівибухи народного антисемітизму були поширеним явищем впродовжвсіх середніх віків та раннього Нового часу. Існувало широкопоширена думка, що звичайною практикою євреїв в їх релігійних обрядахбули всілякі непристойні дії і ритуальні вбивства. Люди вірили,що євреї отруюють криниці і спокушають молодь, а демонічні здібностідозволяють їм закликати на сусідів-християн землетрусу, бурі та епідемії.Цілком природно, що в тяжкі часи євреї ставали жертвамирозлюченого натовпу. Це часто заохочувалося Церквою, яка іноді полегшувалазаколотникам завдання впізнання своїх жертв, змушуючи євреїв носити відмітнідеталі в одязі (жовті мітки або ж рогаті шапочки, що увійшли в звичай вБамберзі XV століття), християнськими купцями, заздрили своїм єврейськимконкурентам, або людьми, що бажали звільнитися від боргових зобов'язань передєвреями-лихварями. Ті, хто не був позбавлений реалізму, розуміли, що євреї, якправило, стимулюють економічне життя і приносять процвітання районам свогозаселення. У багатьох частинах Німеччини єврейські торговці користувалисяпокровительством імператора або місцевих правителів. Але в різних земляхдаровані їм права були неоднозначні і обмежувалися в часі, вічно залежачивід збігу обставин і примхи членів місцевих міських рад.
Не поліпшується становищеєвреїв і в епоху Реформації. Викликане нею бродіння умів і релігійні війнипризвели до нових вигнання, переслідуванням і антиєврейських ексцесів. У другійполовині XVI століття в містах Італії, а потім і в інших країнах Європи, євреїбули укладені в особливі квартали - гетто.
На рубежі XVII - XVIII столітьрелігійний вплив в Європі слабшає, і більшість держав знімаєантиєврейські обмеження. Процес емансипації євреїв в Європі, заснований напринципі повної рівноправності всіх громадян в державі, призводить до успішногоучасті євреїв в економічній, культурній та політичному житті європейськихкраїн. Однак, відштовхуючий образ єврея, підспудно таівшійся в підсвідомостієвропейців, рано чи пізно повинен був дати про себе знати.
Бурхливе зростання капіталізмупосилив соціальні суперечності в Європі. Швидкі успіхи євреїв на всіх теренахгромадської і промислової діяльності породили заздрість і занепокоєння в тихкласах християнського суспільства, які ще не звільнилися від ідеї соціальногонерівності.
В останній чверті XIХ століттяв Європі почалося нове рух проти євреїв, на цей раз отрималоофіційне визначення "антисемітизм". По суті даний рухявляло собою спробу воскресити стару середньовічну юдофобії (нім. Jude -єврей; прим. автора) у новій формі, доповненої расистської теорією [3].
Одну з політичних теорій,використаних антисемітами, представляє так званий соціальний дарвінізм,уподібнюється суспільні відносини боротьбі в тваринному світі, де сильніперемагають в процесі природного відбору. Наукові відкриття цього періодучасу (в біології, антропології та мовознавстві) були використані низкою політиків,філософів та громадських діячів для доказів переваги однієї раси надіншими та необхідності боротьби за існування. В остаточному підсумку, соціальнийдарвінізм виродився в расизм. На думку більшості творців теорії расизму,раса (блондинів), що стоїть на вищому щаблі розвитку людства, маєвиключно позит...
