Зміст
2
1. Господарський ісуспільний лад древніх слов'ян .................. 4
1.1. Загальнахарактеристика древніх слов'ян ........................................ 4
1.2.Господарський і суспільний лад східних слов'ян ........... 7
1.3.Господарський і суспільний лад західних слов'ян ........... 14
1.4.Господарський і суспільний лад південних слов'ян ............... 16
19 20
Введення
Слов'янськінароди поділяється на три групи:
1. Східніслов'яни - це росіяни, білоруси та українці.
2. Західніслов'яни - це поляки, чехи, словаки, лужичани.
3. Південні слов'яни - це болгари, македонці, серби, хорвати,словени.
Питанняпро походження слов'ян був поставлений ще в середні століття. Згідно В«Баварськоїхроніці В»(XIII століття), предками слов'ян були древнііраномовні народи - скіфи, сармати та алани.
Початокнаукової розробки питання про походження слов'ян відноситься до першої половини XIX ст. Дослідження цього часупоказали приналежність слов'янських мов до індоєвропейської мовної сім'ї. Націй підставі було висловлене припущення про існування індоєвропейськоїспільності, яка включала в себе предків германців, балтів, слов'ян іиндоиранцев.
Російськийвчений А. Шахматов вважав, що ця індоєвропейська спільність склалася вбасейні Балтійського моря. На думку чеського історика Л. Нідерле, на початку II тис. до н.е. індоєвропейськаспільність розпалася. З неї виділилася балто-слов'янська спільність, яка в I тис. до н.е. розділилася на Балтськуіі слов'янську. А. Шахматов думав, що спочатку цю спільність покинули пішли напівдень предки индоиранцев і фракійців, а потім від балтів відділилися слов'яни,розселилися в II в. н.е., після відходу германців з Вісли, на рештітериторії Східної Європи.
Єй інші думки про прабатьківщину слов'ян. Ще в В«Повісті временних літВ» (XII в.) Ченцем Києво-Печерськогомонастиря Нестором була висловлена ​​думка про те, що спочатку територієюрозселення слов'ян були Дунай і Балкани, а потім Прикарпатті, Дніпро і Ладога. У XIX в. чеський учений П. Ша-Фарика,проаналізувавши відомості про слов'ян у античних авторів і готського історикаЙордану, висунув гіпотезу, згідно з якою прабатьківщиною слов'янських народів булоПрикарпатті.
У XX в. американські дослідники Г.Трегер і X. Сміт висловили припущення, що спочатку існуваладавньоєвропейської спільність, яка в II тис. до н.е. розпалася на предків південних, західних (кельти іроманські народи) і північних європейців (германці, балти і слов'яни). У I тис. до н.е. з північноєвропейськоїспільності виділилися спочатку германці, а потім балти і слов'яни. Вітчизняний вченийЛ. Гумільов вважав, що в цьому процесі мало місце не тільки поділ слов'янз германцями, але і їх з'єднання з німецькомовних русами, і що це відбулося в ході заселення слов'янамиПодніпров'я і району озера Ільмень.
У VI-VII ст. відбувається поступове формування трьохетнічних груп - західних, південних і східних слов'ян. До цього часувідноситься згадка у візантійських джерелах про антів, під якими однівчені мають на увазі всіх східних слов'ян, а інші - лише південно-західнуїх частина, найбільш часто вступають у контакт з Візантією. Деякідослідники вважають, що слово В«антиВ» тюркського походження і перекладаєтьсяяк В«союзникВ». Інші вважають, що це іранське слово і перекладається якВ«КрайВ».
Вроботі В«Господарський і суспільний лад древніх слов'янВ» дана характеристикатрьох етнічних груп давніх слов'ян - західних, південних і східних.
1.Господарський і суспільний лад древніх слов'ян
1.1.Загальна характеристика давніх слов'ян
СловоВ«Слов'яниВ» згадується візантійськими письменниками досить частина в VI ст.н.е. Але вони були відомі римськимі греко-римським авторам набагато раніше. Известия про слов'ян у давніх авторівмайже одночасно зі звісткою про древніх германців. Так, Тацит, Пліній іПтолемей не раз згадували про венедів (чи венетів), що жили в басейні Вісли ідалі на схід, аж до Балтійського моря на півночі і до Карпат і Дунаю напівдні. З VI в. у візантійських письменників для цихплемен з'являється назва В«СлавінВ» або В«склавинівВ». Одночасно з цимз'являються звістки про споріднених їм племенах, що живуть у Причорномор'ї, а такожпо Дніпру і Дністру. Ці племена позначаються загальною назвою В«антівВ».
Антиі племена, що жили на північ від них по верхньому Дніпру, Західній Двіні, верхнійОці і Волзі, - це східнослов'янські племена.
ДоНаприкінці VI в. слов'яни займали вже величезнутериторію від Лаби (Ельби) до Дону, Оки та верхньої Волги і від БалтійськогоПомор'я до середньої та нижньої Дунаю і до Чорного моря. В VI і VII ст. слов'яни просунулися на Балканський півострів.Розселяючись на захід і південь і змішуючись з місцевим населенням, венеди дали початокзахідним і південним слов'янам. Так, до складу західного слов'янства увійшли жили досхід від Ельби численні племена лугіев. В областях на південь від Дунаюслов'яни асимілювали жили там племена іллірійців і фракійців. [1]
Зсуспільним ладом і побутом слов'ян нас знайомлять головним чином восточнорімскіе(Візантійські) письменники, в першу чергу історики VI в. - Прокопій Кесарійський, Агафій Мірінейскій, ІоаннЕфеський, і військовий трактат кінця VI -початку VII в., так званий В«СтратегиконВ»Псевдо-Маврикія. Особливо цінними є відомості, що містяться в III книзі В«Готськоївійни В»Пропалюючи. Чимало цікавих відомостей про слов'ян є уготського письменника VI в. Йордану. За даними джерел,землеробство у слов'янськихплемен було здавна основною галуззю господарства; поряд із землеробством слов'янизаймалися і скотарством. Відоме значення в господарському житті слов'ян мали також рибальство, мисливство табортництво. Псевдо-Маврикій прямо вказує на наявність у слов'янчисленних стад худоби та великої кількості В«плодів земліВ», В«в особливостіячменю і проса В». Про занятті слов'ян землеробством говорять і інші джерела.
Археологічнізнахідки радянських вчених показують, що слов'янам здавна був відомий плуг ззалізним лемешем. У слов'ян були вправні ковалі, ювеліри, що виготовлялибронзові прикраси з емаллю, гончарі, що робили гарну глиняний посуд.
Основнийгосподарською одиницею у слов'ян була домашня община, яка згодом упівденних слов'ян називалася В«задругойВ».
Задругаявляла собою єдиний господарський організм, який складався іноді здекількох десятків чоловік, які живуть разом і володіють всім майном спільно.Енгельс вказує, що ця патріархальна домашня община із загальнимземлеволодінням і спільної обробкою землі була необхідною В«перехідноюсходинкою, з якої розвинулася сільська громада, чи марка, з обробкою земліокремими родинами і з спочатку періодичним, а потім остаточнимрозділом орної землі і луків В»Поряд з домашньої громадою у слов'янпоширюється і сусідська громада. Кілька громад утворювали плем'я. Кожнеплем'я займало особливий округ, який у південних і західних слов'ян носив назвуВ«ЖупиВ». [2]
Прокопійдає нам уявлення про суспільний лад древніх слов'ян. В«Ці племена,слов'яни і анти, - говорить він, - не управляються однією людиною, алездавна живуть у народоправство [демократії], і тому в них щастя інещастя в житті вважається загальним В». Однак той же Прокопій та інші історикиговорять про виділення у слов'ян аристократичної верхівки суспільства, родовоїзнаті, про появу у них зверхників, що стояли на чолі окремих племен або спілкидекількох племен. Але влада князів була обмежена народними зборами -вічем. Первісно-общинний лад був для слов'ян VI - VIIвв. вже пройденим етапом, і вони тепер підходили до витоків своєїдержавності. Джерела говорять про наявність у слов'ян в цей період рабства,однак рабство носило ще патріархальний характер. За словами візантійськихписьменників, слов'яни не тримали військовополонених у вічному рабстві, а після закінченнявідомого терміну відпускали їх за викуп на волю або ж надавали їм правоВ«Залишатися, де...
