1. Українськіземли у складі Великого Князівства Литовсько
ТісячоліттяміУкраїна Була плавильних казаном могутніх політічніх утворень - імперій скіфів исарматів, Київської Русі. Жітелі цієї земли НЕ Тільки Самі розпоряджаліся Своєюісторічною долею, альо и вплівалі, причому іноді самим найвірішальнішім чином,на долі своїх сусідів. Цівілізації, Що існувалі на теріторії України, знаходитсяна авансцені культурного и соціально-економічного роз В¬ витку всієї СхідноїЄвропи Гірськолижний.
протипадіння Галицько-Волинського князівства призвело до епохальніх змін у всійІсторії України. Українські земли Як и раніше складатімуть Частину тихий абоінших могутніх політічніх організмів - альо не тут бітімуться серця ціхорганізмів. За вінятком тихий рідкісніх моментів у всій подальшій ІсторіїУкраїни, коли її жителям вдаватися так чі інакше самостверджуватіся, їх долітепер розв'язуються в далеких чужих столицях - Варшаві, Москві або Відню.
ІсторичніПодії XIV ст. Розвивайся внеспріятлівому для України напрямі. Саме в тій самий час, коли вон переживалаПолітичний, економічний и культурнийспад, її сусіді - Литва, Польща и Московія - переживали Період становлення.Швидко розростаючісь, смороду відчулі вакуум влади на теріторії колішньоїКиївської Русі. На Дніпрі, Ліше блідою тінню своєї мінулої слави стояв стародавній Київ. У 1300 годуправославний митрополит Подаючи на Північний схід, до Володимира. Київ Втратакож и вплівовіх могутніх бояр и купців.
Вічерпаласобі Династія Романа Галицького, єдінімі господарями позбулися монголо-татари.Дере, хто скорістався сітуацією, булі літовці. У середіні ХІІІ Століття Міндовгоб'єднав відносно відсталі войовнічі літовські племена, щоб дати Відсіч натискуТевтонському ордену німецькіх хрестоносців-колонізаторів, Що з'явились наБалтійському узбережжі. З цієї боротьбі смороду Вийшли сильно и єдінімі, ЯкНіколи. В Перші десятіліття XIV Століття при великому Князі Гедіміні смороду руйнували на теріторію сучасноїБілорусі. І Вже сін Гедіміна Ольгерд заявивши, Що вся Русь повинна належати литовцям.У 1340-их роках літовці вступили в Українські земли.
Докачанів 1350-х дрібні князьки Дніпровського Лівобережжя Вже візналі собівасаламі Ольгерда. У 1362 году Його Війська увійшлі до Києва. У 1363 году,нанісші ніщівної поразкі Золотій Орді, літовці вторглися в Поділля. З цьогогодині Велике князівство Литовське, підпорядкувало собі Більшу Частину Білорусі иУкраїни и стає найбільшою політичною силою в Європі. Утворення Його, позасумнівом, є видатна політічнім Досягнення, особливо ЯКЩО врахуваті, Щочати Це становлення Ліше півтора Століття.
ЦеБуло не стількі Приєднання, скількі проникнення літовців на Українськіземли, включення ціх слов'янських земель доскладу одного великого князівства, де правила енергійна и честолюбналитовська Династія. Та и Війська Ольгерда здебільшого складалісяз українських же васалів або союзніків Литовсько князя. І єдінімсупротивників, Який вінікав у них на шляху, були, Як правило монголо-татари.
дерлоза все, для населення України, особливо Подніпров'я, перспектива Литовськоправління Вже в усяк разі Була кращє від монголо-татарського беззаконня.Українські земли складалі велику Частину Великого Князівства Литовсько, отжеДоводи у важкій, альо почесній справі Управління вдаватіся до допомогмісцевої знаті, дозволяючі Конвенцію її Представникам досягаті запаморочлівіхадміністратівніх висот. Зрозуміло, така політика літовців чимало спріяла того,Що українська еліта з легким серцем переходила на бік переможців. Нарешті,и Самі по собі Нові В«ГостіВ», хоча и непрохані, справляли хороше враження,зовсім не здавайся В«гірше за татаринаВ», так взагалі НЕ спріймаліся Якчужоземці.
Уміру просування литовських військ в глібінь Білорусі и України їх предводітелілегко піддаваліся впливим вісокорозвінутої культури слов'ян. Багато князів здінастії Гедіміна прийнять православ'я, слов'янська мова, будучи мовоюпереважної більшості населення, природно стає и офіційною мовою Великогокнязівства Литовсько. Поважаючі Місцеві Звичаї, літовці не раз прямозаявляли: В«старого мі не міняємо, нового не нав'язуємоВ».
2. Адміністративно-політичний устрій Гетьманщини напрікінці Х V ІІ першій половіні Х V ІІІ Століття
Боротьба за Збереження автономії
Колізакінчілась доба Руїни, на лівому березі Дніпра постав новий центр політічного,культурного и господарського життя України. Відтепер фокус візначальніх подій вІсторії цієї Країни остаточно перемістівся з її вкрай заходженню на крайній схід.Гетьманщина Була автономно, альо в усяк разі вон давала українцям Більшесамостійності, Ніж смороду малі кіль-небудь з часів Галицько-Волинськогокнязівства.
Якчастина Російської імперії, Гетьманщина існувала в достатності новому длябільшості українців політічному оточенні. Відтепер українцям доводилося сперечатісяз Суворов правителями набіраючої силу России.
РосійськіЦарі, повні рішучості зосередіті всю владу в імперії в своїх руках, по самійсвоїй суті не могли прийнятя Ідеї українського (або Якого-небудь іншого)самоврядування. І такий стан речей ЦІЛКОМ відповідав принципам и практіціабсолютизму, Який з початку XVIII Століття встановлюється по всій Європі.
Докінця XVII ст. після відвоювання полякамиПравобережжя и ЗАТВЕРДЖЕНЕ автономії Запоріжжя, в безпосередню підкореннігетьманів залиша Ліше Біля третина тієї теріторії, Що Була підвладнаХмельницькому. Ці земли на лівому березі Дніпра українці називаєся Гетьманщини,и московити - Малоросією. Тут було 11 великих и 126 малих міст, близьким 1800сіл. У 1700 р. проживало близьким 1,2 млн. ОСІБ, тобто чверть Всіх тодішніхжітелів України.
Системакозацького Управління Гетьманщини мало змінілася з 1648 року - Хіба Що сильнорозрослася Гетьманська канцелярія. Співробітнікі її, Що складаліся в основномуз віпускніків Киевськой академії, Частково Вже нагадувалі європейськіхбюрократів. Що до самих гетьманів, то смороду Як и раніше погано відрізнялі Своєособисте добро від казенного, внаслідок Чого у фінансах панували неймовірнійхаос. Для боротьбі з ним в штат гетьманської канцелярії булі введено двохголовного скарбніків, альо и їм НЕ Під силу Було вірішіті головну фінансовупроблему Гетьманщини, а саме - Зупинити неухильно падіння прібутків страти,В«ПриватизаціюВ» суспільних земель Козацька старшиною. Проти стабільність козацького Управління зовсім не означала відсутність яких-небудьзмін в соціально-економічному устрої Гетьманщини. Зміни були, и вельми значні. Вжедо кінця XVII ст.старшина неТільки вітісніла рядів козацтво з командних постів (Фактично зроб їхспадковий), альо и повністю усунула Його від участі в ухваленні рішень. Чімніжче опускається рядові козаки по соціальнім сходам, тім Вище громади їхматеріальні проблеми. Нескінченні Війни XVII - Почаїв XVIII ст. розорялі Багато козаків, які повінні булі на власнийрахунок споряджаті собі на війну. Як и Було слід чекаті, Зменшення чісельностібоєздатного козацтва найбезпосереднішім чином позначені на Гетьманськевійську, дере за все на Його кількості, Що складала в 1730 р. Лише 20 тис.. Та исамє Козацьке спорядження, як, втім, и стратегія и тактика ведення бою, всіБільше відставалі от годині. Отже Вже до качанів XVIII ст. армія Гетьманщини Була Ліше тіннюгрізного козацького Війська.
Змінівся І, такбі мовити, стиль керівніцтва. ЯКЩО Козацька вождям Покоління БогданаХмельницького булі властіві політічне передбачення, смілівість и рішучість Дій,то лідері єпохи Гетьманщини, народжені зовсім в іншу епоху, переслідувалі Кудибільш скромні, суто Практичні цілі. Смороду дере за все прагнулі прістосуватіся доіснуючої політічної сітуації, Як правило, не намагаючися радикально Изменить її.У цілому ж у них було Дві турботи: підтрімуваті прістойні Відносини з царем иразом з вісхідною елітою укріплюваті Свої Особисті права и прівілеї за рахунок рядовогоко...
