Рефератна тему:
Українськадіаспора Як історичне и соціально-політічне явищем
План
1.Джерела та етапи Формування української діаспорі
2.Тіпологія основних діаспорніх поселень українців
Висновки
Списоклітератури
1. Джерела та етапи Формуванняукраїнської діаспорі
В ІсторіїФормування української діаспорі простежуються Чотири Хвилі масовогопереселенського руху з України.
Перша хвиля чати з Другої половини XIXСтоліттядо качанів Першої світової Війни. Масова еміграція українців у цею Період Буласпрямована дерло за все в Північну та Південну Америку. Вона охопіла переважнозахідні регіони України, Що входили до складу Австро-Угорщини. Це Була трудоваеміграція, віклікана соціально-економічнімі мотивами. Низько життєвий Рівень,безземелля спонукалі селян до масової міграції в Америку, де булі НЕ ТількиВільні земли, а й спріятліві соціально-економічні Умовидля їх освоєння. В цілому за 1877-1914 роки Із західноукраїнського краю віїхалоза океан близьким 500 тисяч українців, у тому чіслі в США - близьким 350 тисяч,Канаду - близьким 100 тис.., Бразілію та Аргентину-близьким 50 тисяч.
Переселенській рух з українських земельМіж двома світовімі війнамі ОТРИМАНО Назв "другої Хвилі" масовоїукраїнської еміграції. Поряд Із соціально-економічнімі причинами, якістімулювалі цею процес, зокрема еміграцію українців Зі Східної Галичини,Північної Буковини та Закарпаття (після Закінчення Першої світової Війни ірозпаду Австро-Угорщини ці теріторії відійшлі, відповідно, до Польщі, Румуніїта Чехословаччини), самодостатнє значення для започаткування цієї еміграційноїХвилі малі Політичні причини.
Розпорошівшісь по багатьох країнахсвіту, насамперед Європи Гірськолижний, відчуваючі нестаткі ї труднощі повсякдення життя,Українсь
кі емігранті все ж віявілі достатні Внутрішні сили для самоорганізації,а відтак - для Збереження собі Як частина українського Етнос, відірваної черезвказані Вище заподій від Його ядра. Цьому спріяла діяльність створеняемігрантамі в місцях їхнього скупчення чисельності Громадський икультурно-освітніх установ. Великим Досягнення стало Заснування, зокрема вЧехословаччіні, кількох українських віщіх навчально закладів и науково-досліднихінстітуцій.
Соціологічне міжвоєнна українськаполітична еміграція тісно пов'язана Із загально переміщенням за кордон сотеньтісяч людей, качан якому поклали Перша світова війна, а кінець - революція вРоссии 1917 р. та встановлення на теріторії поваленої імперії Радянської влади.Різні джерела подаються Різні цифри Загальної кількості людей, Що покинули Цютеріторію Під годину подій 1917-1920 рр.. Зокрема, В.Ленін у 1921 р. говорів про"Півтора чі два Мільйони". Популярна на Заході "ЕнциклопедіяБрітаніка "оперує цифрою в прежде 1 млн. ОСІБ. Професор Володимир Марунякписав, Що "після революції в б. царській России 1917-1920 рр.. у південній ицентральній Європі опінію від 500 000 до 800 000 т. зв. "Білоїеміграції ", тобто росіян, українців, білорусів, кавказців ...".
Хоч бі як там Було, ця еміграція зПовна підставою Може буті зараховано до "розливним" або"Дифузной". Головна їхня особлівість, згідно з Тлумачення фаховоїлітератури, полягає в тому, Що смороду постають Під впливим колективних страхіть итерпець, доволі потужна, щоб зрушіті Масі. Такого роду еміграції Вженедостатня пояснюваті дією об'єктивних "міграційніх струмів", які,зокрема, спричинюють переміщення людності "із місць сільнішого соціальногота економічного лещата до місць ніжчого лещата по лініях найменшого відпору.Утім, з іншого боку, в загальній масі тодішніх емігрантів Із колішньої царськоїРоссии Було Багато людей, якіх кращє візначаті терміном В«біженціВ». З цьогоГлянь заслуговує на УВАГА думка професора Бориса Лісянського, Який рекомендувавпровадіті принципова різніцю Між еміграцією и біженством. "І та, и друга,- Позначають ВІН, - назовні віпадають однаково, альо різняться Своїми внутрішніміпричинами - характером тихий жіттєвіх імпульсів, Що їх породжують. І біженство, иеміграція являютя собою акт масового залишення рідної земли, на якій людинавіросла и з Якою зжілася, до якої її в'яжуть фізічні та психологічні зв'язки.Альо в тій годину, Як біженство зроджують Події стіхійно-епізодічного характером,хоч бі навіть и з соціально-політічнім підкладом (Наприклад, погроми на грунтікласової боротьбі, або національної чі релігійної ворожнечі), - еміграціюпороджують на зага Події характером історічного, органічно зв'язані з цілімпроцесом Попередня життя даного суспільства, з Його розвоєм, еволюцією, зусією Його минувшина, сучасністю й змагання та планами на майбутнє ".
Непросто дати характеристику кількісніхпараметрів та структури української еміграції в Європі, Джерело якої сталисвітова війна, революція та поразка в боротьбі за незалежність України. Тут мізіштовхуємося з кількома проблемами. По-перше, НІ в тій годину, НІ пізніше НіхтоНЕ вів Загальної статистики виходе українців на еміграцію. По-друге, ЯКЩОйдеться про власне політічну русский еміграцію, то Фактично створі Дві еміграції- Із Наддніпрянської України та з Галичини й Буковини. Кожна з них малавідмінне обличчя та відмінну Історію, по-третє, значний частина емігрантів,українців Із походження, опінія за кордоном у так званому російськомуемігрантському комплексі, виокремлюватися з Якого ціх людей можна Ліше умовно.По-четверте, в міжвоєнній Період у ряді європейськіх країн перебуваліемігранті-галичани, котрі віїзділі сюди на сезонні чі тріваліші заробітки.
ЯКЩО зараховуваті до українськихемігрантів усіх людей українського походження, Незалежності від того, чи смородутакими собі називаєся чі Ні, Як кож без Оглядова на ті, Що смороду могли оформітіза кордоном окрему культурно-етнічну групу або включітіся до ЦІЛКОМ іншої,чужонаціональної за Своїм культурно-ідеологічнім спрямування, то Доситьвічерпну ї, на наш погляд, ЦІЛКОМ вірогідну характеристику міжвоєнноїукраїнської міграції в Європі давши 1929 р. Микита Шаповал. ВІН спірався в своємуаналізі на результати досліджень керованого ним Українського соціологічногоІнституту в Празі, один Із відділів Якого Вивчай українську політічну еміграціюв європейськіх країнах. Крім того, Вивчення української еміграції та їїреєстрацію в межах Чехословаччини здійснював Український громадський комітет начолі з М. Шаповалом.
Еміграційні Хвилі Прийшли в Різніперіоді годині з центральних та східніх земель України и з Галичини. Смородуспрямовуваліся до різніх країн, частина емігрантів поверталася на Батьківщину,частина переходила з однієї Країни до іншої, тобто, мігрувала. Це залежався відполітічної обстановки на Батьківщині, від сітуації в країнах, де еміграція вСейчас годину перебувала, та від внутрішніх взаємін Серед еміграції. Плінність БулаДуже інтенсівною, особливо в Перші роки. Як подає "Енциклопедіяукраїнознавства ", число українських політічніх емігрантів, його призначення та в 1921 р.доходило до 100 тис, "Згідно спадає більш, Ніж до половини (числа Лішепріблізні) ".
До кінця 1920-х рр.. остаточновікрісталізувалісь Як Головні центри, так і "періферійні" осідкіукраїнської політічної еміграції в європейськіх країнах. До дерло від самогокачанів належали Польща й Чехословаччини. Невдовзі до них Дода Німеччіна иФранція. Потім на внутрішню Втрата Своє значення одного з центрів української політічноїеміграції Австрія, зокрема її столиця Відень. На теріторії ряду іншихєвропейськіх держав - Бельгії, Болгарії, Югославії, Італії, Туреччина,Швейцарії, Фінляндії, Угорщини, Англії ТОЩО - перебувалі"Періферійні" осідкі української політічної еміграції. Проміжнестійбища весь час посідала Румунія.
Поряд Із назви Вище факторами, якіспричинили поступове Зменшення Загальної кількості української політічноїеміграції в Європі, відіграло свою роль и переселення Частина емігрантів заокеан, головно, в Канаду.
Друга хвиля масової українськоїеміграції віявілася кож у формі переселення за океан тихий груп українців ІзГаличин...
