РЕФЕРАТ
по предмету
ІСТОРІЯВІТЧИЗНИ
на тему:
В«Татаро-монгольськанавала на руські землі в першій половині 13 століття В»
Зміст
I. Народження монгольської держави
1. Монгольські племена в XII столітті
2. Процес утворення монгольської держави
3. Монгольська армія
II. Початок завойовницьких походів
1. Завоювання Південного Сибіру,Північного Китаю та Кореї
2. Вторгнення в Середню Азію
3. Завоювання Закавказзя
4. Вторгнення в половецькіземлі
III. Великий похід на Захід
1. Курултай 1235
2. Підкорення ВолзькоїБулгарії
3. Остаточне підкоренняполовецьких степів
4. Завоювання Середнього іНижнього Поволжя
IV. Походи на Русь
1. Російські землі на початку XIII століття
2. ЗавоюванняПівнічно-східній Русі
3. Завоювання Південних земельРусі
4. Цілі завоювання руськихземель
5. Основні причинипоразки руських земель
V. Похід на Європу
VI. Золота Орда
1. Російські землі і ЗолотаОрда
VII. Висновок
VIII. Список використаної літератури
Народженнямонгольської держави
Монгольські племена в XII столітті.
У другій половині XII - початку XIII століть на величезних степових просторах Центральної Азіїутворилася держава монголів.
Монголи - це загальненазву численних родинних племен, що кочували в XII в. на величезній території від ВеликоїКитайської стіни до озера Байкал. Племена носили різні назви: Меркіти,кераіти, наймани, ойрати, монголи, татари і т.д. Але саме плем'я монголів далоназву державі. У зовнішньому світі і на Русі всі монгольські племена сталиназивати татарами. Основним заняттям монголів було скотарство і полювання. У нихбули стада верблюдів, биків, овець, коней. Монголи вели натуральне господарствоі виробляли надзвичайно мало продуктів. Грошові звернення було відсутнє, аторгівля відбувалася у формі обміну.
У другій половині XII століття у монголів йшло розкладання первіснообщиннихвідносин: з'являлася приватна власність, господарською основою монгольськогосуспільства став не рід, а окрема родина.
Процес утворення монгольськоїдержави .
В кінці XII - початку XIII ст. у монголів склалися такі передумови дляутворення держави:
1)соціально-економічні - виділилася племінна знати, племінна верхівка начолі з ханом;
2) політичні -верхівка племен почала вести боротьбу за міжплемінні першість, тому умонголів все більшого поширення набули союзи племен;
3) наявність зовнішньоїнебезпеки - для монголів проблема відображення зовнішньої небезпеки стояла дужегостро. У 1125г. південні сусіди монголів чжурчжені (Маньчжурії, народ китайськогопоходження) створили державу Цзінь (В«Золоте царствоВ»). В складдержави Цзінь увійшли сучасна Маньчжурія і Північний Китай. У монголів ічжурчженей склалися ворожі відносини. З часом ворожнеча прийняла гострийхарактер, і чжурчжені стали винищувати монголів: викрадали талановитихмонгольських вождів, знищували чоловіків, гнали в рабство жінок і дітей. Всімонголи розуміли: щоб вижити потрібно об'єднатися.
У 1206 р. ватажокодного з племен Темучин зміг об'єднати всі монгольські племена під своєювладою. Він був проголошений ватажком всіх монголів на ім'я Чингісхан.Чингісхан володів здібностями неабиякого правителя. Монголи поклонялисяВічно Синього Неба. Чингізхан був глибоко релігійною людиною і вважав, що вінє обранцем Неба. Саме Небо обрало його для того, щоб він помстився завсі біди монголів і прославив свій народ.
Монгольська армія.
Військово-адміністративнаструктура Орди будувалася за принципом формування війська, зберігаючи родовізв'язку. Військо ділилося на десятки, сотні, тисячі. 10 тисяч воїнів становилитумен, або темряву. Все чоловіче населення, а при необхідності і частина жіночого,являло собою військо, що складається з добре підготовлених кінних воїнів, звисоким рівнем дисципліни в підрозділах, яка підтримувалася круговоюпорукою: якщо один з воїнів виявляв боягузтво, вбивали весь десяток, доякого він належав.
Для свого часумонголи були прекрасно озброєні. Кожен воїн мав два-три цибулі, кількасагайдаків зі стрілами, сокиру, аркан, добре володів шаблею. Кінь воїнапокривалася шкурами, що захищало її від стріл і зброї противника. Головумонгольського воїна закривав залізний чи мідний шолом, а шию і груди - панцирзі шкіри.
Як і інші народи,проходячи стадію становлення держави, моголи відрізнялися силою імонолітністю. Звідси зацікавленість в розширенні пасовищ і в організаціїграбіжницьких походів на сусідні землеробські народи, які знаходилися назначно більш високому рівні розвитку, хоча і переживали періодроздробленості. Це значно полегшувало здійснення завойовницьких планівмонголо-татар.
Початокзавойовницьких походів
Молоде Монгольськедержава, в основі якого, як ніде, лежала військова організація, та йще й кероване таким талановитим та активним полководцем, яким бувЧингісхан, не могло не бути войовничим. Успішно асимілюючи підкореніплемена і народи, особливо тому, що відрізнялися абсолютної віротерпимістю, монголинезабаром стали однією з найпотужніших сил на історичній арені, а вжитіними завойовницькі походи в чому визначили подальший історичний розвитокнародів Євразії.
Завоювання ПівденноїСибіру, ​​ϳвнічного Китаю і Кореї.
До 1211 р. монголизавоювали землю бурятів, якутів, киргизів і уйгурів, тобто підпорядкували собіпрактично всі основні племена і народи Сибіру, ​​обклавши їх даниною.
У 1211 р. Чингісханприступив до завоювання Північного Китаю, яке було завершене лише до 1234році. Монголи в процесі завоювання запозичили у китайців різну військовутехніку, а також навчилися осаджувати фортеці за допомогою стінобитних і осадовихмашин. У 1218 р. татаро-монголи підкорили всю Корею.
Вторгнення в СереднюАзію.
Влітку 1219 р. близько 100 тис.татаро-монголів на чолі з Чингісханом вторглися в Середню Азію. У той час таміснувало Хорезмська держава на чолі з ханом Мухаммедом. Це бувпроцвітаючий край з розвинутим землеробством, ремеслами, що лежить на перетиніторгових шляхів. Найбільші міста Хорезм, Бухара, Самарканд вражали своїмиархітектурними ансамблями. Але внутрішні чвари не дозволили дати відсічмонгольському війську. У підсумку, жителі міст були майже поголовно винищені,майстерні ремісники відведені в полон, а ріллі перетворені на пасовища. Населенняобклали найтяжкої даниною.
Завоювання Закавказзя.
Основнасила татаро-монголів повернулася з награбованим видобутком із Середньої Азії вМонголію. Але значна частина війська була спрямована на завоювання Ірану іЗакавказзя. Розбивши об'єднані вірмено-грузинські війська і завдавши величезноїшкоди економіці Закавказзя, загарбники були змушені покинути територіюГрузії, Вірменії та Азербайджану, так як зустріли сильний опірнаселення. Повз Дербента, де був прохід по березі Каспійського моря,татаро-монголи пройшли на Північний Кавказ в землі аланів. Тут їх чекали новібої. Алани об'єдналися з кочували там половцями, як свідчитьперський історик - Рашид-ал-Дін, і воювали спільно, В«але ніхто з них незалишився переможцем В». Тоді татаро-монголи схилили половецьких вождів до відходуз земель аланів, а потім В«здобули перемогу над аланами, зробивши все, що було вїх силах за частиною грабежу і вбивства В». Восени 1220 р. татаро-монголи на чолі зполководцями Джебе і Субедей вторглися до Азербайджану, р. Нахічевань і рядінших міст були знищені.
Вторгнення в половецькіземлі.
Підкоривши Закавказзі, монголо-татаривийшли в тил своїм давнім противникам-половцям. Розуміючи, що їм поодинці невпоратися з настільки небезпечним ...
