ЗМІСТ
Введення
1.Положення фронтунапередодні Сталінградської битви
2.Наступрадянських військ
3.Підсумки і значенняСталінградської битви для радянського народу
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
За рік, з листопада 1942 р. по листопад 1943 р., був здійснений корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни, колистратегічна ініціатива перейшла до рук радянського командування, озброєнісили СРСР перейшли від оборони до стратегічного наступу.
Основними подіями другого періодувійни стали: розгром німецьких військ під Сталінградом (19 листопада 1942 р. - 2 лютого 1943 р.); Курська битва (5 липня - 23 серпня 1943 р.); битва за Дніпро (вересень - листопад 1943 р.); звільнення Кавказу ( січень - лютий 1943 р.).
Кордоном, який відокремлює другий періодВеликої Вітчизняної війни від першого, став перелом у ході Сталінградськоїбитви, тобто перехід від оборони до контрнаступу Червоної Армії.Історичне контрнаступ радянських військ під Сталінградом почалося 19Листопад 1942 Війська Південно-Західного (командуючий М.Ватутін), Донського(Командувач К.К.Рокоссовский) і Сталінградського (командуючий А. І. Єременко)фронтів оточили 22 дивізії ворога загальною чисельністю 330 тис. чоловік. Вгрудні на Середньому Дону були розгромлені італо-німецькі війська, які намагалисяззовні прорвати казан і допомогти оточеним. На завершальному етапі контрнаступувійська Донського фронту провели операцію по ліквідації оточеного угрупованняворога. Командування 6-ї німецької армії на чолі з генерал-фельдмаршаломФ.Паулюс здався в полон. За весь період битви під Сталінградом арміїфашистського блоку втратили до 1,5 млн. чоловік, четверту частину всіх сил,що діяли тоді на Східному фронті. Червона Армія втратила понад 2 млн.чоловік. Перемога під Сталінградом зіграла важливу роль у корінному переломі уВеликої Вітчизняної та Другої світової війні.
В якості завдань роботи авторвиділяє наступні:
- розгляд основних етапівСталінградської битви;
- визначення підсумків Сталінградськоїбитви, її значення та впливу на подальший розвиток подій у Другій світовійвійні.
При написанні контрольної роботи длядосягнення поставленої мети автор робить аналіз навчальних посібників з всесвітньоїісторії, історії Росії, а також наукових праць деяких вітчизняних інімецьких авторів.
В результаті аналізу джерелінформації автором докладно розглянуті обидва етапи Сталінградської битви, їїпідсумки, а також різні точки зору на значення Сталінградської битви врозвитку подальших подій Другої світової війни.
1. Положення фронту напередодні Сталінградської битви
У літературі про війну є тенденціяприменшувати роль Сталінградської битви. Стверджується, зокрема, що боротьбаза місто не мала настільки вже істотного значення для результату війни. Може бутиі так, але волею обставин Сталінград став символом вирішальної сутички двохворожих світів. Наскільки наполегливою було прагнення Гітлера захопити місто, настількиж наполегливим було бажання Сталіна у що б то не стало відстояти його. Про цесвідчить, наприклад, те, що в район Сталінграда безперервно курсувалипредставники керівництва і Ставки, в тому числі заступника наркома оборони Г.К.Жуков,начальник Генерального штабу А.М. Василевський, член ДКО Г.М. Маленков,зампредсовнаркома В.А. Малишев та ін [1].
З підсумків кампанії 1941р.керівники протиборчих сторін зробили різні висновки. Радянськекомандування, і перш за все Сталін, підсумки Московського битви поклали воснову організації наступу радянських військ по всій лінії фронтуЛенінград-Димінського-Вязьма-Харків-Крим (Директива 8 квітня 1942). При цьому активні дії вермахту передбачалися лише в напрямку Москви, що сталогрубейшим прорахунком, так як війська Німеччини концентрувалися напівденно-східному, а не на центральному напрямку.
У квітні-жовтні 1942 р. радянські війська зазнали серію тяжких поразок. Під Ленінградом в ході Любаньской операціїбула оточена і знищена кинута на прорив блокади 2-а ударна арміяВолховського фронту під командуванням А. А. Власова, який після свогополонення 13 липня 1942 р, став співпрацювати з німцями. Всього ж в районі М'ясногоБора загинуло та зникло безвісти 60 тис. осіб. Велика поразка зазналаЧервона Армія в ході ржевсько-Вяземської наступальної операції (8 січня - 20квітня). Оточити німецькі частини під Вязьмою не вдалося, більше того, воточенні виявився 33-а армія генерала Єфремова, 1-й гвардійський кавалерійськийкорпус Бєлова та підрозділи повітряно-десантних військ, закинуті в тилсупротивника. Радянські втрати склали 272 тис. чоловік. Невдалими виявилисявесняні настання в Криму та під Харковом. Великі з'єднання, до 200 тис.бійців, були оточені в районі Харкова внаслідок невдало проведеноїнаступальної операції. 4 липня 1942 після восьмимісячного опору упавСевастополь (за час окупації в місті було знищено 27 тис. жителів, а 42тис. заслано в Німеччину). Двома днями раніше, 2 липня 1942 р., була прорвана радянська оборона на стику Брянського і Південно-Західного фронтів, а 24 липнярадянські війська залишили Ростов-на-Дону (втрати серед мирного населеннясклали близько 40 тис. жителів, в Німеччину викрадено 53 тис. чоловік).
У цих умовах 28 липня 1942 ДКО видає наказ № 227 "Ні кроку назад!", спрямований на відновлення військовоїдисципліни, в першу чергу, каральними заходами. Радянські війська переходилидо запеклої оборони на Кавказі і Сталінградському напрямку. Зосередженнячастин РСЧА і резервів переважно на одному Сталінградському напрямку ірозкидання зусиль німецьких військ створили передумови для зміни ходувійни. Цьому сприяла завершилася до кінець 1942 р. мілітаризація радянської економіки, у тому числі введення нових і евакуйованих заводів на сходікраїни. Значну роль також зіграло і развернувшееся народне партизанськийрух, прикувавши до себе до 10% військ вермахту [2].
Започаткували Сталінградської бій(17 липня - 18 листопада - оборонна, 19 листопада 1942 р. - 2 лютого 1943 р. - наступальна операція) виявило тимчасовий військовий паритет сторін, а поміру затягування військових дій поступове збільшення перевагирадянських військ, досягнуту в ході кровопролитних боїв за місто. 17 липня 1942 німецькі війська генерала Паулюса зіткнулися з серйозним опором з боку 62-йрадянської армії в закруті Дону. Це була одна з трьох армій, взятих зрезервів Головного командування і спрямованих на посилення Сталінградськогонапрямки. Наступавшим німецьким військам тут протистояли сили створеного12 липня Сталінградського фронту (командуючий С. К. Тимошенко, з 23 липня - В. Н.Гордов). Група армій "Південь", що розвивала з 7 липня наступ у двохрозбіжних напрямках, була змушена 31 липня повернути з Кавказу переданутуди раніше 4-ту танкову армію Гота. У серпні 1942 р. 4-а танкова армія противника зробив спробу захоплення міста з південного заходу. Для обороницього напрямку 7 серпня 1942 зі вЂ‹вЂ‹складу Сталінградського фронту буввиділений Південно-Східний фронт (А. І. Єременко). До 17 серпня наступ німецькихчастин на цьому напрямку було припинено, але 23 серпня противникувдалося прорвати фронт і вийти до Волги на Сталінградському фронті. У той же деньфашистська авіація піддала Сталінград варварського бомбардування імасованому артобстрілу, в результаті яких виявилося вбито і покаліченоблизько 200 тис. мирних жителів, без урахування жертв серед біженців. У повітрі булозбито 120 "стерв'ятників", але їх загибель не компенсувала гіркотувтрат.
В кінці серпня противнику вдалосяпросунутися впритул до міста. 29 серпня для координації обороннихоперацій радянських фронтів в Сталінград прибув Жуков. Тим часом 12 вереснянімцям вдалося прорватися і на південну околицю міста; найбільш запеклі боївелися вже в межі Сталінграду. Безпосередню оборону в місті вели частини62-й (В. І. Чуйков) і 64-й (М. С. Шумілов) армій. 13, 14, 15 вер...
