Зміст
Введення. 3
1. Нове життя імперської ідеї. 4
2. Торгово-політичні полюси Середньовіччя. 6
3. Від клаптикової цивілізації до єдиного історичного простору. 7
4. Становлення інституту західноєвропейської середньовічної демократії. 11
5. Ієрархічність і корпоративізм західноєвропейського суспільства. 14
6. Релігія структуроутворюючий компонент Західноєвропейськоїсередньовічної цивілізації. 16
7. Людина Західноєвропейського Середньовіччя. 19
8. Основні досягнення Західноєвропейської середньовічної цивілізації. 21
Висновок. 27
Список літератури .. 28
Введення
Середньовічнацивілізація Заходу і народжена в її лоні культура лицарства - явища, якіможна зрозуміти лише в режимі В«великого часуВ». Витоки цих феноменів уварварському світі, їх культурний резонанс в чому визначає характеркультурних цінностей сучасного європейця. Ідеали героїзму, мужності, чесності,вірності обов'язку, В«високоюВ» любові, словом все-то, що складає В«сухий залишокВ»живий і різноманітною картини лицарської культури Західної Європи, мали яскравовиражену індивідуалістичну інтонацію.
Самеспецифіка соціокультурного ландшафту народження і побутування лицарської культури вЄвропі надала їй своєрідне звучання і оформлення у відповідних епосіпоняттях і цінностях. Підкреслимо, що в цьому сенсі надзвичайно значущими виявилисяісторичні умови генезису лицарства, еліта якого мала відносноширокими матеріальними і владними ресурсами, щоб В«тримати дистанціюВ» повідношенню до правителя. Значущими виявилися і стосунки всередині лицарської середовища,що дозволили сформуватися щодо автономної людської особистостідрібного і небагатого лицаря. У цьому сенсі образ д? Артаньяна, культовий образдля європейця, є квінтесенцією світовідчуття вільної особистості, дляякої поняття обов'язку і честі опосередковані її особистим вибором.
Саме цесвоєрідність укупі з тими смислами, які були передані середньовічному Заходуантичної та християнської культурними традиціями з властивими їмперсоналізмом і гуманізмом, зададуть лицарської середовищі особливу інтонування темилюдини. При цьому важливо підкреслити, що при всій своїй надмірності, або, щоодне і те ж, романтизації, лицарські ідеали і цінності багато в чому будутьнаправляти духовні пошуки європейців наступних епох. Як і культураварварської Європи, культура лицарського світу внесе свій внесок у той культурнийбагаж, який ляже в основу європейського гуманізму, пронизаного цінністю ізначимістю людського В«ЯВ» у всіх проявах його діалогу з навколишнімсвітом.
1.Нове життя імперської ідеї
ІсторіяСередньовічної цивілізації знає дві спроби створення в Західній Європіуніверсальних імперій. Перша пов'язана з історією Франкського королівства,яке було створено Хлодвигом (465/466-511) в 486 р. У VIII-IX ст. завоюванняфранкського короля Карла Великого (742-814) призвели до того, що територіяФранкської держави простягалася від Ебро до Ельби, від Ла-Маншу доАдріатичного моря. У 800 р. папа Лев III увінчав Карла імператорською короною.У роки правління 2-х династій Меровінгів (перша династія франкських королів, доякої належав Хлодвіг) і Каролінгів (названої по імені Карла Великого)землеробська община як сукупність великих сімей перетворилася на сусідськугромаду, виник аллод приватна власність на землю, з'явився бенефіцій(Умовне дарування) почали формуватися васальні відносини, оформиласясистема імунітетів (територія, вільна від відвідувань та втручань судовихта інших посадових осіб короля). Почала складатися ступінчаста ієрархічнаструктура класу феодалів: великі васали мали під своїм началом більш дрібнихвасалів. При онуках Карла Великого, згідно Верденської договору 843 р.,імперія розпалася на три королівства. Людовик Німецький отримав Німеччину, КарлуЛисому дісталися землі майбутньої Франції, Лотар отримав велику смугу володіньміж землями двох своїх братів. Так було покладено початок трьом сучаснимєвропейським державам Франції, Німеччини, Італії.
Другаспроба реалізувати ідею імперії в Західній Європі пов'язана з утвореннямСвященної Римської імперії. Ще на початку X в. на місці Восточнофранкскогокоролівства з'явилося Німецьке королівство. Німецький король Оттон I(912-973), здійснивши кілька військових походів до Італії, добився коронації вРимі. Римський папа поклав на нього, як за півтора століття до цього на КарлаВеликого, імператорську корону. Так виникла велика імперія, куди увійшлинімецькі землі, Північна і Середня Італія, Чехія, Бургундія, Новедержава отримала назву Священна Римська імперія (з кінця XV в.Священна Римська імперія німецької нації.) Її правителі претендували на рольнаступників римських імператорів. Оттон III (980-1002) переніс свою резиденцію вРим і виношував плани створення всеєвропейської католицької імперії з центром уРимі і двоєдиної владою папи і імператора. Однак, нове політичне утвореннябуло достатньо пухко і нестійко. Вже в 1356 р. імператор Карл IV(1316-1378) видає Золоту буллу як головний закон державного устроюСвященної Римської імперії. Вона, санкціонуючи реально існуюче тоді вНімеччини багатовладдя, визнавала повну політичну самостійністькурфюрстів і князів і визначала порядок обрання імператора колегією,складається з семи місцевих правителів і духовних осіб. По суті, за феодаламизатверджувалася повна верховна влада в їхніх володіннях. (Золота булла буласкасована тільки в 1806 р.). До кінця XV в. таких володінь було майже 300. Такимчином, ідея створення в Західній Європі універсальної імперії не булаздійснена. Однак імперії, створені Карлом Великим і Оттоном I зіграливажливу об'єднуючу роль.
Ідеюєдності європейської цивілізації стверджувала і католицька церква черезпроповідь ідеї особливого християнського світу. Ця ідея відповідала іекономічним інтересам, а тому підтримувалася торгово-політичнимиспілками.
2. Торгово-політичні полюси Середньовіччя
Длясередньовічної Західноєвропейської цивілізації характерне утворення 2-хосновних економічних полюсів. Один з них склався в центрі і на півночіконтинентальної Європи. Вже в XI-XIII ст. тут велася досить обширнаторгівля, західним форпостом якої було місто Брюгге у Фландрії, а східнимНовгород. У XIII в. почав формуватися торговельний і політичний союз, якийбув остаточно оформлений у 1356 р., отримавши назву Ганзейский союз (Ганза).Ініціатором створення цього союзу стали міста Любек і Гамбург, які ще в1241 уклали договір про спільний захист торгових шляхів, що з'єднують Балтійськеморе з Північним. Всього в період свого розквіту Ганзейский союз об'єднував 80міст. Ганза фактично монополізувала посередницьку торгівлю міжАнглією, Нідерландами, Німеччиною, Скандинавією, Прибалтикою і Росією. Зсходу на захід ганзейские купці везли хліб, рибу, мед, віск, смолу, стройовоїлев, а в зворотному напрямку сукно з Англії і Фландрії, металевівироби, вина.
Іншийторговельно-економічний полюс, сприяючий утвердженню ідеї єдностіЗахідноєвропейської цивілізації, склався в Середземномор'ї. Головну роль тутграли дві купецькі республіки Північної Італії - Венеція і Генуя. Ці містаожили ще в раннє Середньовіччя, а до XV в. у Венеції налічувалося близько 200тис. жителів, в Генуї 100 тис. Багатства Венеції виросли в часи хрестовихпоходів (особливо 4-го), під час якого хрестоносці замість Єрусалимарушили на Константинополь і розграбували його. Поступово Венеція захопила найважливішіопорні пункти в Східному Середземномор'ї на Криті, Кіпрі, узбережжі Балканськогопівострова, заснувала свої факторії на Чорному та Азовському морях. Вона володіланайбільшим на ті часи торговим флотом, стала володаркою морів, торгуючи зЄгиптом, Візантією, Сицилією. Генуя сколотила свої багатства під час хрестовихпоходів. Вона також мала великий флот і колонії на берегах Середземного іЧорного морів. Але торговельна активність генуезців у Східному Середземномор'їбула відносно недовгою: тривале суперництво Венеції та Генуї в XIV за...
