Післявоєннареконверсія і циклічний розвиток економіки США в кінці 1940-х-1950-і рр..
Завдання перекладувоєнізованої американської економіки на мирні рейки в повний зріст посталавже в 1944 р. Державне управління військової мобілізації та реконверсіїнаправило свої зусилля на вирішення виниклих проблем до максимальної вигоди длякрупного капіталу. У зв'язку зі скасуванням контролю за цінами прибуток монополій різкозросла - у 1946 р. вона виявилася в 1,5 рази вище найвищих прибутківвоєнного часу. Збагаченню найбільших корпорацій сприяло і рішення пророзпродаж 2800 державних заводів, побудованих в роки війни.Державні підприємства перейшли в руки провідних монополій в середньому за 60%їх номінальної ціни.
Реконверсія господарства ввідповідно до потреб мирного часу стала головною причиною скорочення.виробництва в 1945-1946 рр.., внаслідок чого зайнятість у промисловості і натранспорті помітно знизилася. Ряди безробітних поповнили і тисячідемобілізованих зі збройних сил США.
В основі,послідував за періодом реконверсії економічного підйому лежаланакопичена за роки війни потреба в оновленні основного капіталу цивільнихгалузей. Зростанню обсягу виробництва сприяли також рекордне збільшеннятоварного експорту в розорені війною країни Європи, В«відкладенийВ» попитнаселення США на споживчі товари (включаючи житло та автомобілі) тарозширення споживчого кредиту. Тим не менш, вже в 1948 р. економіка СШАвступила в кризу надвиробництва, який завершив тривалий економічний цикл1937-1948 рр..
Деякому пом'якшеннюкризи. 1948-1949 рр.., Розвитку подальшого промислового підйомусприяв і так званий В«план МаршаллаВ» (по імені державногосекретаря тих років) - великомасштабний план економічної В«допомогиВ» постраждалиму війні країнам Західної Європи. Протягом чотирьох років (1948-1952 рр..) Тудибуло вивезено товарів і капіталів на загальну суму 17 млрд. дол (близько 4%національного доходу цих країн). Сполучені Штати прагнули зобразити В«планМаршалла В»як суто економічне і навіть філантропічне захід. На самомуділі, однак, його значення мало переважно військово-політичний характер:зміцнення не лише економічного, але і політичного впливу США в Європі,сприяння відновленню економічного потенціалу і ремілітаризації Німеччини,безпосередня підготовка до об'єднання капіталістичної Європи вагресивний військовий союз під егідою США, до створення НАТО.
Промисловий підйомпочатку 1950-х рр.. підстьобує накручуванням військових витрат урядуСША у зв'язку з інтервенцією в Кореї - майже в 4 рази з 1950 по 1953 р. Валовийпродукція обробної промисловості збільшилася за цей час на 40%. Тим неменш підйом виявився нетривалим - вже в 1953 р. розпочався черговийкриза перевиробництва.
Наступ кризизбіглося за часом із закінченням війни в Кореї. Скорочення військових витрат,однак, було незначним і не могло надати визначального впливу надинаміку виробництва. Криза носив циклічний характер, по глибині. падінняпромислового виробництва був близький до кризи 1948-1949 рр.. (9,1%), а потривалості навіть перевершував його (13 місяців).
Особливістюпослідували за кризою 1953-1954 pp. пожвавлення і підйому в економіці булопорівняно незначне скорочення армії безробітних. З середини 1950-х рр..в США відновилася хронічне безробіття.
Розпочатий у 1957 р.циклічна криза виявився найважчим за весь передував післявоєннийперіод. Падіння промислового виробництва склало 12,6%. Фаза кризипротривала 9 місяців, однак докризовий рівень виявився відновленим лишечерез два роки і два місяці. Незвичайним було В«поведінкуВ» цін - вперше в історіїциклічних криз вони не тільки не падали, але й продовжували зростати,перешкоджаючи розсмоктуванню товарних надлишків. Інфляція поряд з хронічноюбезробіттям стала постійним супутником капіталізму. Характерно і те, що в1957-1958 рр.. криза переживали не тільки США, але і інші капіталістичнікраїни. Це ускладнювало процес виходу з кризи.
Отже, для США на другомуетапі загальної кризи капіталізму характерним було посилення нерівномірностіекономічного розвитку. За 15 повоєнних років кризи надвиробництвавражали національну промисловість 4 рази, хоча і відрізнялися від довоєннихдещо меншою глибиною і тривалістю падіння виробництва. Всільському господарстві США поступово відновився хронічний аграрну кризу.Ціни на продукцію фермерських господарств знову почали падати. Фермерам зновувиплачувалися спеціальні премії за скорочення посівних площ. Приблизно 80%відпускаються урядом коштів потрапляло до рук найбільш заможної частинифермерства. У той же час тривав почався ще в роки війни технічнийпереворот у сільськогосподарському виробництві. Продуктивність праці зросталатут випереджаючими темпами в порівнянні з іншими основними сферамиматеріального виробництва. Індустріалізація сільського господарства США прискориламасове розорення фермерів, призвела до подальшого скорочення сільськогонаселення - у 1955 р. воно становило вже 11,6% від загальної чисельності населенняСША проти 18% в 1945 р. і 23% в 1940 р.
Загостреннюекономічних проблем США сприяла характерна для післявоєнного періодумілітаризація економіки. За перші 15 повоєнних років США витратили навійськові потреби понад 500 млрд. дол Це приблизно в 40 разів більше, ніж за 15років, що передували другій світовій війні. Широкий розвиток отримала системавійськових баз США за кордоном. Крім того, США витратили багато мільярдів доларівна озброєння інших капіталістичних держав - членів НАТО.
Військові витратифінансувалися в значній мірі за рахунок зростання державноїзаборгованості, збільшеної з 1939 по 1960 р. в 9 разів. * Цей фактор поряд зіншими (монополістична практика ціноутворення, кредитна політикауряду і т. д.) викликав швидку інфляцію. З часу другої світової війникупівельна спроможність долара безперервно падала і до 1955 р. вже ледьперевищувала 50% від рівня 1939 Мілітаризація у великій мірі сприяла ізагострення проблеми хронічного безробіття, по-перше, тому, що відволіканнявеликих матеріальних ресурсів на непродуктивні цілі гальмувало загальні темпиекономічного зростання країни, по-друге, тому, що органічна будовакапіталу у військових галузях було набагато вище, ніж у цивільних.
У той же час у рокидругого етапу загальної кризи капіталізму тривало зміцнення позицій США всвітовому капіталістичному господарстві. Саме в 1940-1950-і рр.. склавсяВ«Технологічний відривВ» США від країн Західної Європи і Японії, хоча частка США впромисловому виробництві капіталістичного світу вже в 1950-і рр.. початкускорочуватися (з 54,5% у 1950 р. до 46% в 1960 р.).
Вже в роки війни івідразу після її закінчення США витрачали значні кошти на науковідослідження та розробки. Приблизно на 10 років раніше, ніж в інших провіднихкапіталістичних країнах, в США отримали розвиток багато нові прогресивнігалузі: виробництво електроніки, багатьох видів пластмас, синтетичнихматеріалів і т. д. Узагальнюючим показником сформованого науково-технічногопереваги США над їх основними конкурентами є рівеньпродуктивності праці. У 1955 р. середня продуктивність праці вВеликобританії та ФРН становила приблизно 40% від продуктивності праці в США,у Франції-44, а в Японії-всього 17%.
Свій В«технологічнийвідрив В», а також статус долара як головної резервної валюти США активновикористовували в інтересах зовнішньоекономічної експансії. Інвестиції американськихтрестів і концернів за кордоном росли в післявоєнні роки в 1,5 рази швидше,ніж усередині країни. Сума надходжень від закордонних інвестицій США виросла вПротягом 15 післявоєнних років більш ніж в 4 рази. США перетворилися на батьківщинунайбільших у світі транснаціональних корпорацій (ТНК). Останні за підтримкиуряду взяли курс на постачання, країни дешевим імпортним сировиною ціноюжорстокої неоколоніальної експлуатації країн, що розвиваються. Тому американськийкапітал вкладався в цей період головним чином у видобувну промисловістькраїн, що розвиваються. На першому місці стояли інвестиції в нафтовупром...
