Курсоваробота
По темі
Соціально-політичні причини занепаду династії Пехлеві (1960 - 1978 рр..)
Зміст
Глава 1. Іран при правлінніМохаммеда Реза-шаха Пехлеві
1.1 Внутрішня і зовнішня політика Реза-шаха
1.2 Нафта і суспільно-політичний розвиток Ірану
ЛІТЕРАТУРА
Глава 1. Іран при правлінні Мохаммеда Реза-шаха Пехлеві
1.1 Внутрішняі зовнішня політика Реза-шаха
До початку ХХстоліття Іран залишався відсталою аграрною країною, полуколонией Англії та царської Росії.Економіка країни була в стані розрухи, фінансова система підірвана,внутрішня і зовнішня торгівля, посівні площі і поголів'я худоби сильноскоротилися. Різко зросли ціни на хліб і продовольство, процвіталаспекуляція, лютували голод, епідемії тифу та інших хвороб.
Політичнимладом Ірану була обмежена конституцією 1906 монархія на чолі зфеодальної династією Каджарів. Державна влада перебувала в рукахфеодальних ханів. В останні роки війни в Ірані розпоряджалися англійські і царськігенерали.
Світовоїекономічна криза 1929-1933 рр.. тяжко позначився на економіці Ірану. Експортз Ірану різко скоротився, що викликало кризу в іранському сільському господарстві.
У 20-30-хроках в Ірані було проведено деякі реформи в галузі культури та побуту:засновані світські школи; невелике число жіночих шкіл, Тегеранський університет(В 1934 р.), педагогічний інститут в Тегерані та сільськогосподарський інститутв Керея. У 1935 р. був виданий декрет про обов'язкове зняття чадри, вплив духовенствав суспільно-політичному житті країни обмежилася, була введена європейськаодяг, пишні феодальні титули замінені за прикладом Туреччини прізвищами.Проведена була реформа календаря - офіційним стало сонячне літочислення(Замість місячного). [1]
Коли на початку ХХ століття напівночі Ірану були виявлені нафтові родовища, країна відразу ж потрапила вполе зору Британської і Російської імперій.
У 1921 роцістався переворот в Ірані. Одним з учасників перевороту 1921 був Реза-хан,командир елітної кавалерійської бригади, єдиною реальною опозиційноювійськової сили в країні. До 1925 були ліквідовані розкольницькі ісепаратистські рухи в провінціях і реорганізована національна армія.Первинною метою Реза-хана було проголошення республіки, але його планинаштовхнулися на опір з боку шиїтського духівництва, якепобоювалося, що республіканська влада встановлять світський режим. Тим не меншеРеза-хану вдалося переконати релігійне керівництво і меджліс позбавити владиКаджарскіх династію і проголосити його першим шахом нової династії - Пехлеві.
Йому вдалося загаситибільшість вогнищ повстань. Реза-шах взяв курс на європеїзацію країни,зміцнення державності та армії, націоналізм і певне обмеженнявпливу ісламу. Після 1941 року, коли Реза-шах відрікся від престолу на користьсина, пронімецьких орієнтації змінилася на проамериканську, вплив США таАнглії в країні різко зросла. В якості реакції на це в країні стало наростатиантизахідне рух, в основному у зв'язку з питанням про націоналізаціюАнгло-Іранської компанії. Після повалення уряду Мосаддика,націоналізувати компанію, країна повернулася до прозахідного курсу. Однаквсередині іранського суспільства вже визрівали сили, покликані перетворити його.Тепер, коли ми знаємо подальший хід подій, особливу увагу слід приділитиутворенню в кінці 40-х років групою молодих мулл і толлабов медресемусульманської екстремістсько-терористичної організації "Федаяне іслам",пов'язаної з рядом представників вищого духовенства. На її рахунку було вбивствошахського прем'єр-міністра Размари, але після замаху на наступного прем'єраХ.аль організація була найжорстокішим чином розгромлена.
Реза шах піддругій половині 30-х років прагнув обмежити зв'язки між Іраном і СРСР, йогозовнішня політика ставала ворожою Радянському Союзу. У 1937 р. Іранпідписав задуманий з антирадянськими цілями Саадабадскій пакт, в 1938 р.відмовився укласти новий торговельний договір з СРСР, що призвело до майже повногоприпинення радянсько-іранської торгівлі, яка до того становила майже 40%всіх зовнішньоторговельних оборотів Ірану. У роки, що передували другій світовійвійні, шах тісно зблизився з фашистською Німеччиною, яка прагнула використати територіюІрану як плацдарм для здійснення своїх загарбницьких планів, перш за всепроти СРСР. Напередодні війни на частку Німеччини припадало 40-45% всієї зовнішньоїторгівлі Ірану. Вона монополізувала постачання залізничного та промисловогообладнання. Німці будували в Ірані аеродроми, доставляли озброєння,контролювали військові заводи, ряд інших підприємств та установ.
Але вНасправді Іран ставав основною базою гітлерівців на Середньому Боа.Тисячі фашистських шпигунів під виглядом технічних фахівця радників вели вІрані фашистську пропаганду і диверсійну боту проти СРСР і національнихінтересів Ірану, перетворити країну в антирадянський плацдарм.
Як буловідзначено, 50-і роки стали часом, коли зусилля світового імперіалізму булиспрямовані на те, щоб, зміцнюючи зв'язують Іран з Заходом політичні таекономічні узи, перетворити його на свого слухняного партнера і забезпечитизахідним монополіям вільну експлуатацію Іранської нафти. Ця стратегіявтілилася в таких подіях і актах, як висновок в 1954 р. угоди пронафти, що призвів до встановлення контролю найбільших нафтових корпорацій США таАнглії над здобиччю і збутом іранської нафти, вступ Ірану в 1955 р. вБагдадський пакт, укладення угоди з США про гарантії американських приватнихкапіталовкладень в Ірані (1957), приєднання до В«доктрині ЕйзенхауераВ» (1958),укладення з США двостороннього військового угоди (1959).
Зміцненняпозицій США та інших імперіалістичних країн в Ірані відбувалося в умовах,коли його правлячі кола всіляко сприяли посиленню влади шаха. Іранськийпарламент був фактично позбавлений основних законодавчих функцій і праваконтролю над діяльністю органів виконавчої влади. Меджліс і сенат сталислухняним знаряддям у руках шахського двору і уряду. У парламентобиралися лише діячі, лояльні щодо шахського двору. Будь-яка спробастворити опозицію жорстоко переслідувалася. Головним інструментом боротьби зпрогресивними елементами став створений в 1957 р. САВАК, що виконував функції політичноїполіції, розвідки і контррозвідки.
Всі ці заходи,включаючи фінансову та іншу допомогу США та інших держав Заходу, сприялизбереженню влади шаха і правлячої еліти, але не змогли вивести Іран зі стануекономічної та соціальної відсталості. Проводилася урядом МанучехраЕгбаля (1957-1960) на догоду іноземним монополіям і іранської компрадорськоїбуржуазії політика В«відкритих дверейВ» лише загострила соціально-політичні таекономічні проблеми країни. Збільшення зовнішнього боргу і зростання дефіцитуплатіжного балансу, спад ділової активності, зростання числа банкрутств, погіршенняматеріального становища робітників, селян і дрібнобуржуазних верств, распреніемасштабів безробіття і неповної зайнятості та інші негативні явища посилювалиопозиційні настрої. Невдоволення політикою правлячих кілпоширилося тільки на трудящі класи та середні міські верстви, але назначну частину національної буржуазії. [2]
Розбіжності в верхах сприяли зростанню популярності опозиційних сил - буржуазних ідрібнобуржуазних угруповань, що примикали у своїй більшості до платформиНаціонального фронту. Під тиском критичних виступів громадськості яквсередині країни, так і в еміграції в 1960 р. влада була змушена погодитися налегалізацію НФ і входили в нього організацій, заборонених після перевороту1953 Врахувавши нестійке положення правлячої верхівки Ірану, США в той періодпішли на встановлення негласних політичних контактів з помірними лідерамибуржуазної опозиції. Деякі автори не без підстави тимчасову легалізаціюНФ прямо пов'язують з американською політикою.
У США А.Гарріман дав зрозуміти Мохаммеду Резе, що для стабілізаці...
