Міністерство освіти і науки Російської федерації
Федеральна служба з нагляду в сфері освіти і науки
НОУ ВПО В«Сибірська академія права, економіки та управлінняВ»
Курсова робота
з дисципліни В«Історія регіонуВ»
на тему: В«Сучасний стан російсько-
японських відносин В»
Виконала:
студентка очної форми навчання
спеціальності В«РегіонознавствоВ»
2 курсу
Марцинкевіч О. А.
Науковий керівник: к. і. н.
Яковлева Е.В.
Іркутськ 2009
Зміст
Введення
Глава 1. Розвиток російсько-японськихвідносин від витоків до 1991 р.
В§ 1. Відносини від перших контактів докінця Другої Світової війни
В§ 2. Радянсько-японські відносини 1945- 1991 рр..
Глава 2. Сучасний етапросійсько-японських відносин
В§ 1. Відносини в період 90-х років XX століття
В§ 2. Російсько-японські відносини вперіод 2000-2009 рр..
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Мабуть, не можна більш чітко висловити нинішні відносини між Росією іЯпонією, ніж це зробив Василь Головін назвою своєї статті - В«Незакінченийпоєдинок богатиря і самурая В»[1]. Політична ситуація наДалекому Сході і в басейні Тихого океану, стан якої багато в чому пов'язанез невирішеністю проблеми мирного врегулювання з Японією, викликала і викликаєпідвищений інтерес в політичних колах, серед науковців і публіцистів.«³дносини Росії і Японії можна охарактеризувати як суперечливі. Росія -єдина з воювали з Японією країн, з якою Токіо відмовляється підписатимирний договір В». [2] Це і розкриваєсоціально-політичну значимість розв'язуваної в дослідженні проблеми та їїактуальність.
У даній роботі була використана література таких авторів, як В.А.Головін, А.А. Макаров, Е.М. Жуков, Ю.Д. Кузнєцов, джерела мережі Інтернет,В«ІнтерфаксуВ», статті В«Незалежної газетиВ», В«Парламентської ГазетиВ» і різнихжурналів.
В результаті аналізу вивченої літератури було виявлено протиріччя:наявність територіальної близькості Росії і Японії, але неможливість використовуватиїї для вирішення політичних, економічних і територіальних проблем, якісягають корінням в історію і залишаються актуальними і в даний час.
Мета: проаналізувати історію російсько-японських відносин у ХХ і початкуXXI століття і виявити перспективуподальшого партнерства двох держав. Виходячи з поставленої мети, буливизначені завдання дослідження:
- проаналізувати джерела та літературу, що розкривають проблемуросійсько-японських відносин у ХХ столітті;
- вивчити відносини двох країн на сучасному етапі їх розвитку;
- розглянути можливі варіанти вирішення В«територіального питанняВ».
Таким чином, об'єктом дослідження є Росія та Японія, предметом- Відносини між ними як політичного, так і економічного характеру.
Відповідно хронологічним принципом у дослідженні було виділено 2частини. Перша частина присвячена розвитку російсько-японських відносин від першихконтактів і до 1991. У другій частині аналізується сучасний етап від 1991 до 2009 р.
Глава 1. Розвиток російсько-японських відносин від їх витоківі до 1991 р
В§ 1. Відносини від перших контактів до кінця Другої Світовоївійни
Росія і Японія - сусіди, але контактиміж ними стали налагоджуватися близько трьох століть тому. У 1702 році в селіПреображенське під Москвою відбулася зустріч Петра I і Дембея - японця зкорабля, потерпілого аварію корабля біля Камчатки. У російському архіві зберегласяйого підпис. У 1733 р. в Петербург прибули ще два японця - Содза і Гондза. Їмбула влаштована зустріч з царицею Ганною Іванівна, і вони були переведені вАкадемію наук у Санкт-Петербурзі, де було організовано регулярне навчанняяпонської мови. В указі від 17 квітня 1732 імператриця особливо підкреслювалаВ«Про те, що стосується до японських островів і про комерцію з Японії, надходити ...з усякою з тими японськими народи - ласкою В». У 1791 році ще один японець -Дайкокуя Кодаю, з корабля потерпілого крах був привезений до Санкт-Петербургаі прийнятий Катериною II. Добре ставлення до Кодаю допомогло зав'язатибезпосередні нитки знайомства з Японією. Для його повернення в 1793 році вЯпонію була направлена ​​експедиція Адама Лаксмана. Грамота, отримана А.Лаксманом від японської влади, стала, по суті відправною точкою для початкувідносин між Росією і Японією як двох сусідів. У 1803 р. імператор Олександр I направив експедицію посланника Н.П. Рєзанова та І. Крузенштерна, якаприбула до Японії в 1804 році. Хоча місія Н.П. Рєзанова не принесла очікуванихросійською стороною результатів, вона дала імпульс взаємного вивчення ізближення двох країн. У результаті експедиції на основі науково-географічнихдосліджень була складена карта японських берегів, якою користувалисябагато мореплавці світу.
Найважливішим для Російсько-японськихвідносин став 1855 рік, коли в Японії побувала місія віце-адмірала Е.В.Путятіна. В результаті переговорів був підписаний перший російсько-японський договір(Сімодський трактат), що став результатом місії Є.В. Путятіна. Перша статтядоговору свідчила: «³дтепер так буде постійний мир і щира дружба міжРосією і Японією В». Трактат був ратифікований імператором Росії Олександром IIі японським урядом в 1856 р.
Капіталістична розвиток Японії в останній третині ХIX століття значно прискорилося. Реформи1870-1890 років вирвали країну з міжнародної ізоляції, долучили до світовогогосподарству, сприяли великим змін у соціальному і політичномурозвитку. Економічний потенціал Японії зріс: у країні збільшиласякількість монополій, банків, зросла мережа залізниць, зрослапродуктивність сільського господарства. Держава шляхом субсидуваннязаохочувала розвиток промисловості, віддаючи, проте перевагу фірмам,працювали на оснащення армії і флоту. Це призвело до зростання військового потенціалуЯпонії, а разом з тим і до бурхливого розвитку військової промисловості, однак,вузькість японського внутрішнього ринку, відсутність достатньої сировинної базизробили експансію на Далекий Схід об'єктивної зовнішньополітичною лінією.Таким чином, на початку ХХ століття зовнішньополітична експансія в Японії набулапершорядне значення як національна стратегія і шлях до модернізаціїсуспільства.
Першим об'єктом експансії на материку стала Корея. В«Конфлікти накорейському півострові вилилися в японо-китайську війну 1894-1895 років,зкінчившуюся розгромом китайської армії і підписанням Сімоносекского мирногодоговір 1895 року В»[3].
Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські протиріччя наКорейському півострові і в Південній Маньчжурії. Обидві держави потребували новихсферах впливу, не бажаючи поступатися їх один одному. У 1896 році Росія підписала зКитаєм договір про оборонний союз і про будівництво через територіюМаньчжурії Китайсько-східної залізниці (КВЖД). У 1897 році царськіміністри на чолі з міністром фінансів С. Ю. Вітте домоглися від китайськогоправителя Лі Хун-Чжана згоди на оренду Ляодунський півострова і створеннявійськово-морської бази в Порт-Артурі. Це дозволило Росії мати для свогоТихоокеанського флоту на китайському узбережжі незамерзаючий порт. В періодросійсько-китайських переговорів 1901-1902 років Росія добилася закріплення своїхінтересів у Маньчжурії [4]. Така посилена політикаРосії в Китаї не могла не хвилювати японські політичні кола і несприяти загостренню відносин між державами.
Росія і Японія відкрито йшли назустріч війні один з одним. Але на відмінувід В«новоїВ» Японії, В«царська Росія була погано підготовлена ​​до війни, щопояснювалося техніко-економічної, державної і культурною відсталістюкраїни В». [5] Основною перешкодою дляведення війни була непідготовл...
