Зміст
Введення
1. Політичнасистема і суспільні відносини: тенденції і протиріччя
2. Економічнеі соціальний розвиток: від стагнації до системної кризи
3. СРСРна міжнародній арені. Від В«розрядкиВ» до конфронтації і В«новомуВ» політичномумисленню
Висновок
Списоклітератури
Введення
З середини 80-х рр.. і особливо з початку 90-х. в Росії,як і в цілому в СРСР, стали відбуватися серйозні зміни. Ці змінизачепили всі сторони соціально-економічного і особливо політичного життярадянського суспільства. Вони протікали дуже швидко, носили суперечливийхарактер і мали серйозні наслідки для Росії і всіх республік, що входили доРадянський Союз. Разом з тим політичні події, що проходили в РадянськомуСоюзі та в його республіках, відбилися і на процесі світової політичноїісторії. Сьогодні важко об'єктивно розібратися у всіх цих подіях і особливов їх наслідках, дати однозначну відповідь на всі питання, які в цьому зв'язкувиникають. Потрібно чимало часу, перш ніж історики дадуть на всі ціпитання переконливі відповіді. Сьогодні ж точка зору і оцінки дослідниківсуперечливі, багато в чому суб'єктивні і далекі від збігу. Це природно,так як для глибокого і об'єктивного осмислення цих подій будуть потрібні час,накопичення і вивчення всебічного і великого документального матеріалу.
Період 70-х - першої половини 80-х років, пов'язаний зім'ям тодішнього керівника партії і країни Л.І. Брежнєва, отримав ємне іточне визначення як застійного. Глибокий аналіз причин тих труднощів, зякими наша країна зіткнулася в ці роки, допоможе нам зрозуміти об'єктивнунеобхідність глобальних змін в житті суспільства, перебудови всіх сфер і впершу чергу - духовну, вироблення нового мислення, виховання почуттягосподаря країни в кожного громадянина. Бо тільки це в кінцевому рахунку допоможенам подолати кризу в економіці, виведе країну на передові рубежі розвиткунауки і техніки.
Партійно-державне керівництво на чолі з Л.І.Брежнєвим приступило до здійснення нового курсу в політичній і соціально-економічнихсферах. У сфері економіки явно відчувалася необхідність реформ. Але здійсненняїх з самого початку йшло під впливом адміністративно-командного способумислення і дій.
1. Політична система і суспільні відносини: тенденціїі суперечності
Період в історії СРСР, що охоплює 1965-1991 рр.., можнаназвати відносно стабільним. Після того, як у жовтні 1964 р. Н.С. Хрущовбув знятий за приписані йому В«волюнтаризмВ» і В«суб'єктивізмВ» з усіх боків.Першим секретарем ЦК КПРС обирається Л.І. Брежнєв, Головою ПрезидіїВерховної Ради СРСР до кінця 1965 р. залишався А.І. Мікоян, але потім цюпосаду зайняв Н.В. Підгородне. На посаду Голови Ради Міністрів СРСРпризначається А.Н. Косигін. Незважаючи на зміну всієї вищої політичної тадержавної еліти, зміст внутрішньої політики в принципових рисахзберігається незмінним. Всі проистекающего процеси продовжували розвиватися вруслі Програми побудови комунізму, висунутої XXII з'їздом КПРС у жовтні1961 Заявлені в даному документі першочергові завдання (створенняматеріально-технічної бази комунізму, формування комуністичнихсуспільних відносин, виховання нової людини) визначалися якгенеральні на тривалу перспективу, вони концентрували на собі всісуспільні сили і ресурси.
Разом з тим проголошена раніше концепціяВ«Розгорнутого будівництва комунізмуВ» до середини поточного десятиліттяостаточно втратила реальну відчутність, все виразніше виявлялася їїдекларативність, а хід економічного розвитку СРСР не давав підстави дляпозитивних висновків щодо її реалізації. У міру наростання труднощів іневирішених проблем у вищих ешелонах влади визрівала ідея проведення черговоїекономічної реформи. Вона торкнулася відразу кілька напрямків: промислове,аграрне, систему управління.
На березневому 1965 Пленумі ЦК КПРС була проголошенапрограма реформування аграрного сектора країни. У тому, що реформа почаласяз сільського господарства, полягала своя логіка того часу: не втратила своєїпривабливості завдання, поставлене ще при Н.С. Хрущові, наздогнати іперегнати США по випуску продукції на душу населення; аграрний сектор маєбув забезпечити народне господарство на етапі реформи достатніми ресурсами.
Весь комплекс розроблених заходів складався з двох основнихблоків. Перш за все - матеріально-технічний блок, куди входили заходи щодокомплексної механізації сільськогосподарського виробництва, меліорації земель іхімізації (з усіх напрямків меліоративне стало найбільш капіталомістким).
Наступний блок - економічний. Головне, що намічалосязмінити в економічній системі господарювання на селі, - це порядокпланування і матеріального стимулювання. Передбачалося підняти закупівельнідержавні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановити твердий планзакупівель на п'ятирічку, ввести 50% надбавку до основної ціною за надпланову продажсільгосппродукції державі. Вирішено ввести в колгосп гарантовану оплатупраці на рівні тарифних ставок відповідних працівників радгоспів. В цілому зарахунок економічних заходів передбачалося змінити пропорції розподілунаціонального доходу на користь сільського господарства.
Змінювалася державна політика щодо особистогопідсобного господарства. З обмежувальної періоду Хрущова вона ставаладозволеної, ЛПХ стало розглядатися важливим каналом надходженнясільськогосподарської продукції в суспільне споживання.
Вересневий 1965 Пленум ЦК КПРС намітив програмуреформування промислової галузі, яка в подальшому конкретизуваласяпартійно-державними директивами. Сенс даних заходів теж зводився до того,щоб посилити економічні важелі, підняти самостійність підприємств,поліпшити систему управління промисловістю. В якості пріоритетних заходів виступалинаступні: по-перше, скоротити кількість звітних показників, а показниквиробництва валової продукції замінити на показник обсягу реалізованоїпродукції і по останньому визначити ефективність підприємства, по-друге,посилити роль госпрозрахунку, розширити права підприємств у розпорядженні прибутком;по-третє, змінити систему ціноутворення, встановивши обгрунтовану шкалу цін,стимулюючих виробництво продукції.
Вжиті реформаторські заходи не змогли не позначитисяпозитивно на розвитку економіки країни. В основних галузях в пореформенийперіод був помітний зсув. Отримавши навіть часткову свободу, промислові тасільськогосподарські підприємства підняли продуктивність праці, зрослазацікавленість людей у ​​результатах своєї роботи. Помітними були показникив галузі сільського господарства. Тут за 1966-1970 рр.. середньорічне зростанняпродуктивності праці склав 6,5%, за цей час держава закупила майжена третину зернових більше.
Певним чином покращилася соціальна сфера. Булипідвищені тарифні ставки, особливо на важких видах робіт, для багатьох категорійпрацівників збільшилася заробітна плата. Все це разом узяте дозволяє другийполовину 1960-х рр.. вважати в цілому успішною. Зокрема, національних доход збільшивсяза цей час на 41%, а продуктивність праці - на 39%. У зв'язку з цим багатоекономісти стали називати 1966-1970 рр.. В«ЗолотимВ» періодом.
Разом з тим уважний аналіз реформаторських заходівдозволяє говорити про наявність цілого ряду суперечностей, які з часом,розростаючись і заглиблюючись, сприяли відкату реформ. Проголошуючи деякусамостійність виробничої ланки і тиждень господарські органи частиноюнових повноважень, партійно-державний апарат в той же час зберігає зацентром монопольну владу з ключових питань економічного розвитку.Намагаючись перебудувати систему управління, підняти самостійність первинногопідприємства, реформа разом з тим не зачіпала базисних структур економіки -форм власності, механізму розпорядчих функцій, питаньдемократизації. Навпаки, державна власність продовжувала залишатисяпанівною, а ідея про зближення двох форм власності (державних іколгоспно-кооперативної) була офіційною і всіляко підтримувалася. Отже,зберігалися незмінними позиції командно-ад...
