Реферат Радянсько-німецькі відносини в 1920 - початку 30-х рр..

Введення

Радянсько-німецьківідносини 20 - початку 30-х рр.. займають особливе місце в політичній історії ХХсторіччя. Вони з'явилися причиною багатьох протиріч, що домінували наполітичної світовій арені в зазначений період. Аналізна основі документальних джерел мотивів альянсу СРСР і Німеччини, розвиткуВ«ОсобливогоВ» партнерства, причин подальшої антагоністичної трансформаціївідносин, принципово важливий в даний час, коли вивчення загальногоісторичного минулого у всій його повноті стало одним з домінуючих чинниківросійсько-німецького діалогу, що з'явився на початку ХХI століття ключовим напрямом вітчизняної зовнішньої політики.

Хронологічнірамки дослідження мають початковим рубежем перші контакти СРСР і Німеччини ввійськово-промисловій сфері на початку 20-х рр.., що поклали початок співпраці.Кінцевим кордоном дослідження є початок 30-х рр.., Час приходу до владив Німеччині НСДАП на чолі з Адольфом Гітлером.

Багато аспектіврадянсько-німецького співробітництва вже достатньо досліджені, а темавзаємодії двох країн у військово-політичній сфері довгий час залишаласяпоза полем зору вітчизняних авторів. Ця проблема і стала темою дослідження,що визначило новизну роботи.

Перша світова іросійська Громадянська війни закінчилися - розколотий світ В«збиравВ» новугеополітичну карту. Спонукальними мотивамирадянсько-німецького таємного зближення на початку 20-х років з'явилося прагненняподолати вимушену геополітичну ізоляцію Веймарської Німеччини та РадянськоїРосії і визнана в обох державах на урядовому рівні легітимноюможливість в ім'я політичної доцільності (зміцнення і розширеннякордонів, створення сильної держави) знехтувати міжнароднимиполітико-правовими установками.

Відносини у військовій сферіпротягом досліджуваного періоду ставали основою зовнішньополітичнихустремлінь кожної з країн-учасниць. І одночасно - внутрішньополітичнихстратегій Німеччини і Росії. Для Німеччини було принципово важливо зміцнитивійськовий потенціал в ім'я відновлення потужної держави і розширити межідо довоєнних меж. Радянської Росії також необхідно було створити армію,отвечавшую сучасним реаліям для захисту кордонів молодої держави.

РадянськаРосія шукала опору на Заході, одночасно прагнучи до В«революційного розширенню кордонівВ».Для його реалізації в умовах післяреволюційної розрухи були потрібнісучасну зброю, розвинена військова промисловість, нова техніка. Нічогоцього в Росії не було, - всім цим володіла Німеччина. Версальськими законамиНімеччині заборонялося мати танки, важку артилерію, хімічну зброю,військову авіацію та підводні човни. Крім того, чисельність офіцерів, обсяг матеріальноїчастини, кількість військових заводів і т.д. були суворо регламентовані. Дляпіслявоєнній Німеччині в цей період першочерговим завданням було звільнення відВ«Версальських оковВ» і можливість розвивати власні збройні сили. Такуможливість давало співробітництво з радянською Росією. Головнокомандувачрейхсвером генерал Х.фон Сект, прихильник військово-політичних контактів Німеччиніі Росії, вважав що розрив версальського диктату може бути досягнутий тількитісним контактом з сильною Росією.

Радянська політика повідношенню до Німеччини вироблялася, керівництвом країни, колективним образомі, в основному, відображала точку зору більшості в керівному ядрі партії.Особлива роль в радянсько-німецькому військово-політичному зближенні відводилася В.И.Ленинуі наркомвійськмор та голові РВС республіки Л. Д. Троцького. Сам принципвикористання протиріч в капіталістичному світі для розвиткувійськово-політичних відносин з Німеччиною повністю відповідав лінії,розробленої ЦК партії на чолі з Леніним.

Конкретний політичнийрозрахунок полягав у тому, щоб, використавши наявні протиріччя міжАнтантою і переможеною Німеччиною, розколоти вороже СРСР капіталістичнеоточення, прорвати економічну і дипломатичну блокаду країни, посилити їїоборонну міць за рахунок військово-політичного та технічного співробітництва зНімеччиною. При цьому питання оборони висувалися на передній план. Обидвадержави керувалися принципом В«дружби проти спільного супротивникаВ».

Радянсько-німецькаспівпраця у військовій сфері, як на перших етапах, так і в подальшомусприймалося неоднозначно політичною елітою обох держав. ДляРадянського Союзу дане співробітництво було можливістю зміцнення власноїобороноздатності. Для німецького керівництва розміщення баз на територіїрадянської Росії давало не тільки можливості для формування військовогопотенціалу, але і перспективу звільнення від В«версальських путВ».

Проблемавійськово-політичних відносин Радянської Росії і Німеччини довгий час була закритадля вітчизняних дослідників. Сам факт співробітництва двох держав уобхід вимог Версальського договору в 20-ті роки носив гриф секретностіаж до кінця 80-х років ХХ сторіччя.

У радянській історичнійнауці професійне вивчення військово-політичної співпраці СРСР іНімеччини в Рапалльський період, було безперспективним. Таким чином утрудненабула і багатоаспектна оцінка витоків і причин Другої світової війни, оскількизамовчувалася сама тема найтіснішого багатопрофільного і значною міроюефективного - військово-політичного, а відповідно, і військово-промисловогоальянсу Німеччини та СРСР в 20 - початку 30-х років.

У СРСР в післявоєннийчас заперечувався факт військового співробітництва з Німеччиною. Багаторічні контактиз В«заклятим ворогомВ» знизили б піднявся після Другої світової війни авторитетРадянського Союзу на Заході.

Дослідження даної темипочинається з кінця 80-х - початку 90-х рр.. XX в., Пов'язано це з відкриттям секретних документів іматеріалів із зарубіжних і вітчизняних архівів, що проливають нове світло набагато сторінок історії Радянської держави.

Інтерес дорадянсько-німецькому співробітництву як до найважливішої вісі вітчизняної тазарубіжної новітньої історії закономірно посилився в 90-ті роки ХХ століття, цьомусприяли радикальні соціально-політичні трансформації - розпад СРСР іоб'єднання Німеччини.

Обом державамналежало знову шукати геостратегічні орієнтири та встановлювативнутрішньополітичні пріоритети. Логічно, що інтерес до власної історії, зокрема,до раніше табуйованим її темам, виявився сильним і в пострадянській Росії, і вФРН. Цей період - перша половина 90-х років - характеризується достаткомпубліцистики, поява якої мало дуже важливе значення: вона порушилаінтерес у відносно широких верств суспільства, звільняється відідеологічних стереотипів. Одночасно з цим почали відкриватися і сутодокументальні матеріали - переважно за допомогою публікації їх вперіодичних виданнях та тематичних збірниках.

Вітчизняні дослідникичасто зупиняються на деталях даної проблеми, як наприкладдіяльність окремих шкіл рейхсверу або окремих німецьких фірм на територіїСРСР. Аналіз їх безумовно важливий, проте не дає повного уявлення провивчається. Ряд дослідників виділяє контакти рейхсверу і РСЧА із загальногоконтексту взаєми...