Системнийпідхід і системний аналіз, значення системності в історичних дослідженнях
Системний підхід -напрям методології дослідження, в основі якого лежить розглядоб'єкта як цілісного безлічі елементів в сукупності відносин і зв'язківміж ними, тобто розгляд об'єкта як системи.
Говорячи про системнийпідході, можна говорити про деяке способі організації наших дій, такому,який охоплює будь-який рід діяльності, виявляючи закономірності і взаємозв'язкуз метою їх більш ефективного використання. При цьому системний підхід єне стільки методом вирішення завдань, скільки методом постановки завдань. Якговориться, В«Правильно задане питання -половина відповіді В». Це якісно вищий, ніж просто предметний,спосіб пізнання.
Основніпринципи системного підходу (системного аналізу)
Цілісність,дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же часяк підсистему для вищих рівнів.
Ієрархічність будови,тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих наоснові підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізаціяцього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Яквідомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем:керуючою і керованою. Одна підпорядковується інший.
Структуризація,дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв'язки в рамках конкретноїорганізаційної структури. Як правило, процес функціонування системиобумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостямисамої структури.
Множинність,дозволяє використовувати безліч кібернетичних, економічних таматематичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Основнівизначення системного підходу
Основоположникамисистемного підходу є: Л. фон Берталанфі, А. А. Богданов,Г. Саймон, П. Друкер, А.Чандлер.
Система -сукупність елементів і зв'язків між ними.
Структура -стійка картина взаємовідносин між елементами (картина зв'язків і їхстабільний).
Процес -динамічна зміна системи у часі.
Функція -процес, що відбувається всередині системи і який має певний результат.
Стан -положення системи щодо інших її положень.
Основнідопущення системного підходу
У світі існуютьсистеми
Системне описістинно
Системи взаємодіютьодин з одним, а, отже, все в цьому світі взаємопов'язано
Аспекти системногопідходу
Системний підхід -це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупністьвзаємопов'язаних елементів (компонентів), що має вихід (мета), вхід (ресурси),зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. Це найбільш складний підхід. Системнийпідхід являє собою форму додатка теорії пізнання і діалектики додослідження процесів, що відбуваються в природі, суспільстві, мисленні. Йогосутність полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно з якоюкожен об'єкт у процесі його дослідження повинен розглядатися як велика іскладна система і, одночасно, як елемент більш загальної системи.
Розгорнуте визначеннясистемного підходу включає також обов'язковість вивчення і практичноговикористання наступних восьми його аспектів:
системно-елементногочи системно-комплексного, що складається у виявленні елементів, які складаютьдану систему. У всіх соціальних системах можна виявити речові компоненти(Засоби виробництва і предмети споживання), процеси (економічні,соціальні, політичні, духовні і т. д.)і ідеї, науково-усвідомлені інтереси людей і їх спільнот;
системно-структурного,що полягає у з'ясуванні внутрішніх зв'язків і залежностей між елементамиданої системи і дозволяє отримати уявлення про внутрішню організацію(Будові) досліджуваної системи;
системно-функціонального,передбачає виявлення функцій, для виконання яких створені та існуютьвідповідні системи;
системно-цільового,що означає необхідність наукового визначення цілей і підцілей системи, їхвзаємної ув'язки між собою;
системно-ресурсного,що полягає в ретельному виявленні ресурсів, потрібних дляфункціонування системи, для вирішення системою тієї чи іншої проблеми;
системно-інтеграційного,складається у визначенні сукупності якісних властивостей системи,забезпечують її цілісність і особливість;
системно-комунікаційного,що означає необхідність виявлення зовнішніх зв'язків даної системи з іншими, тоТобто, її зв'язків з навколишнім середовищем;
системно-історичного,дозволяє з'ясувати умови в часі виникнення досліджуваної системи,пройдені нею етапи, сучасний стан, а також можливі перспективирозвитку.
Практично всісучасні науки побудовані за системним принципом.
Системнийпідхід і моделювання суспільного розвитку в історичних дослідженнях
Науково-технічнареволюція другої половини XXв., продовжую-щаяся і в даний час, характерна бурхливим розвитком нових науковихнапрямків, виникненням низки спеціальних дослідницьких підходів ідисциплін: кібернетика, теорія складних систем, дослідження операцій,структурно-функціональний метод і т. п. Разом з процесом спеціалізаціїнаукових знань відбувається і зворотний процес - безперервний синтез ідей іметодів різних дисциплін.
Одним з провіднихнаукових напрямків став системний підхід і пов'язані з ним методимоделювання та математизації дослідження процесів. У них особливо наочнопроявилася зв'язок, синтез технічних, природничих та суспільних наук. Сутьсистемного підходу в тому, що об'єкт дослідження розглядається і досліджуєтьсяяк певна система елементів різної складності, взаємопов'язаних загальноюпроцесом функціонування, який відбувається в середовищі, що впливає на цейпроцес.
Серед суспільних науксистемний підхід і математичне моделювання найбільший розвиток отримали векономічних науках, в соціології, економічної екології та деяких інших.В історичній науці розвиток цього напрямку затягнулося в силу ряду причин:складність історичного процесу як об'єкта вивчення, що вимагає поєднанняформалізованих і спеціальних неформальних методів дослідження; слабкістьматематичної підготовки у професійних істориків, а головне - сильневплив державної ідеології на історичні концепції і спрямованістьдосліджень.
У радянськійісторіографії переважав догматизувалися В«формаційний підхідВ» з уніфікацієюісторичних процесів для всіх умов суспільного розвитку. З руйнуваннямСРСР і зміною суспільного ладу у вітчизняній історіографії насаджується такзваний В«цивілі-заційного підхідВ», в якому відкидаються як закономірністьзміни суспільно-економічних формацій, так і саме поняття В«формаціяВ». Самецей підхід наполегливо нав'язується прихильниками західної історіографії, активнопідтримуваними новими державними структурами з політичних мотивів.Однак його наукова однобічність і методологічна ущербність були відзначенівітчизняними істориками на 3-їй міжнародній науковій конференції на тему:В«Цивілізаційні і формаційні підходи до вивчення вітчизняної історії:теорія і методологія (конкретно-історичні проблеми) В»у 1995 р.
Академік І.Д.Ковальченко, багато років займався проблемами методології історії ізастосування математичних методів в історичних дослідженнях, в останнійопублікованій статті висловив переконання в необхідності поєднання обохпідходів для справді наукового вивчення історичних процесів (Вільнадумка. 1995. № 10). Таким же переконанням керувався й автор у своємудоповіді на цій конференції, висунувши концепцію системного підходу до вивченняісторичного процесу з використанням теорії складних систем і досвідусучасних досліджень суспільного розвитку. У ньому органічно поєднуютьсяяк формаційний, так і цивілізаційний підходи.
У запропонованомусистемному підході суспільство - народ, або група народів, що мають історичностійку спільність в державних утвореннях, - вивчається як складна,розвивається, керован...
