БАШКИРСЬКАІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ОСВІТИ
Контрольнаробота
На тему:
РЕФОРМИДіоклетіана і Костянтина, гоніння і Торжество християнської церкви
Виконав:
студент Бєлік О.І.
Перевірив:
викладач СГД
к.п.н.Бобилева Н.М.
Уфа - 2009рік
Зміст
Введення
Глава 1. Реформи Діоклетіана
1.1 Адміністративна реформа
1.2 Військова реформа
1.3 Фінансова реформа
1.4 Гоніння християн
Глава 2. Реформи Костянтина
2.1 Адміністративна реформа
2.2 Військова реформа
2.3 Фінансова реформа
2.4 Торжество християнської церкви
Висновок
Список використаної літератури
Введення
До кінця III в. різнішари пануючого класу Римської імперії, що мають, як було показано вище,вельми істотні суперечності між собою, тимчасово гуртуються навколоімператорської влади, налякані економічною кризою, народними рухами,вторгненнями варварів. У такій обстановці до влади прийшов Діоклетіан, ілліріецза походженням, висунутий армією. Діоклетіан (284-305) створив нову формуімперії - доминат. Її назва походить від латинського слова dominus -В«ПанВ», як наказав іменувати себе Діоклетіан. Фактично, вже з початкуIII в. принципат змінився військової монархією, але формально вважалося, що вінзберігається. Діоклетіан покінчив з ним. Імператорська влада обожнювався інабула відверто монархічний характер. При дворі був введений пишний іскладний церемоніал за прикладом перського царського двору. Це до деякоїмірою обгороджувало імператорів від замахів, таких частих в III в. Всі громадяниімперії вважалися підданими імператора. Діоклетіан і його наступник Костянтинсуб'єктивно, по-видимому, прагнули до відновлення колишньої (тобторабовласницької) Римської імперії, але, як буде показано далі, об'єктивно їхреформи, хоча і сприяли подоланню кризи III в., означалипристосування до змінених історичних умов і визнання тогообставини, що імперія вступила на рубежі III і IV ст. на шляхфеодалізації.
1. РеформиДіоклетіана
1.1 Адміністративнареформа
При Діоклетіані булопридушене рух багаудов в Галлії; повернена під владу Риму Британія;відображені нападу германців, вторгалися до Галлію; полонених варварів селили вЯк колонів на імператорських землях і в маєтках магнатів. Оскількиподії III в. показали, що одному правителю неможливо охопити своїмнаглядом всю імперію в умовах внутрішнього і зовнішньополітичного кризи, буластворена тетрарха, тобто четверовластіе. Діоклетіан розділив Римську імперіюдля зручності керування на дві частини - західну і східну. Собі він узявсхідну половину і зробив своєю резиденцією р. Нікомед на північно-західномуузбережжі Малої Азії, а своїм співправителя Максиміану доручив управлятизахідній половиною імперії з резиденцією в Медіолане (Мілан) в Північній Італії.Діоклетіан і Максиміан прийняли титули серпнів. Кожного серпня отримав собіпомічника-заступника, який став називатися цезарем. Цезарем Діоклетіанастав Галерій, ставка якого знаходилася на Дунаї. Цезарем Максиміана ставКонстанцій Хлор, ставка якого розташовувалася на середньому Рейні. Августи одружилицезарів на своїх дочках і зобов'язалися через 20 років звести цезарів в сансерпнів і віддалитися в приватне життя. У спірних питаннях вирішальне словоналежало Діоклетіану як старшому серпню. Передбачалося, що тетрархазабезпечить централізацію влади і в той же час оперативність управління. Всяімперія була розділена на 12 діоцезів, які, в свою чергу, ділилися напровінції, причому утворилося близько 100 провінцій. Розміри провінційзменшилися в порівнянні з колишніми, що послаблювало намісників, але в той жечас збільшувало число чиновників; кожен намісник мав свій бюрократичнийапарат. Громадянська владу в провінціях була відділена від влади військової. Кордонувійськових округів не збігалися з кордонами провінцій. Військовий і цивільнийчиновники повинні були стежити один за одним і про все доносити імператору.Ці заходи повинні були запобігти відпадання провінцій, перешкодити намісникам івоєначальникам захоплювати владу на місцях.
1.2 Військовареформа
В кінці III і першоюполовині IV в. була проведена військова реформа. Було збільшено загальну кількістьвійськ, але одночасно проведено зменшення чисельності кожної окремоїлегіону - тепер це з'єднання налічувало близько тисячі солдатів. До Діоклетіанау війська набиралися найманці-добровольці переважно з населення імперії.Для комплектування великої армії цього виявилося недостатньо. Діоклетіанзобов'язав великих землевласників поставляти рекрутів з числа рабів, колонів івільновідпущеників. Зобов'язані були служити в армії і лети, полонені варвари,поселені на римській території - на імператорських і сенаторських землях.Нарешті, на військову службу приймалися цілі загони варварів, так званихфедератів. Перш легіони були розквартировані по провінціях і тісно пов'язані змісцевим населенням. Такі війська важко було перекидати до загрозливоїділянці кордону. При Костянтині війська були розділені на дві категорії -прикордонні і рухомі частини. Прикордонні постійно перебували на певнихділянках кордону; рухливі розташовувалися всередині країни і в будь-який час могливиступити в потрібному напрямку. Розукрупнення і розосередженням легіонівдосягалася велика оперативність військових сил, а також переслідувалася метапослабити владу полководців і запобігти захопленню ними престолу.
1.3 Фінансовареформа
Грошова реформаДіоклетіану не вдалася. Фінансова криза і раніше був пов'язаний з падіннямвартості грошей і карбуванням монет, вартість яких не відповідала золотому запасудержави. Діоклетіан спробував виправити ситуацію і став з 286 р. випускатиповноцінні срібні і золоті монети, швидко зникли з обігу.Тому імператор повернувся до карбування колишніх монет, не відповідали своїйвартості через добавок низькопробних металів.
У зв'язку із занепадом вімперії товарно-грошових відносин армія, а також чиновники були в значнійступеня переведені на натуральне постачання. Збільшення армії йбюрократичного апарату, зміст пишного імператорського двору і роздачіміському люмпен-пролетаріату (Люмпен-пролетаріат-характерне явище (а впізньої Римської імперії - вже тільки спадщина) всіх древніх рабовласницькихтовариств, де був малий або відсутній державний сектор економіки,поглинає безземельних і зубожілих общинників (громадян).) вимагали дужевеликих коштів. Вони завжди викачують державою з трудящого населенняу вигляді податків, мит та надзвичайних поборів у грошовій і натуральній формі.Для ранньої імперії було характерно різноманіття податків, причому велику рольграли непрямі податки, тобто приховані, включалися до ціни товарів, -держава ж вилучало ці кошти у купців у вигляді торгових мит. Пряміподатки, наприклад поземельний, існували і в ранній імперії, але їх питомавага в загальній сумі державних доходів був порівняно невеликий. Із занепадомторгівлі, зі знеціненням грошей непрямі податки втрачають своє значення. Наперше місце висуваються прямі податки - поземельний і подушний. Була проведенаперепис населення імперії, і всі, за винятком жителів міста Риму іприписаної до нього округи, були обкладені прямими податками: сільське населення -поземельній-подушним (при обкладанні враховувалася кількість і якість землі, ічисло працівників на ній); городяни, що не мали земельних володінь, - подушним. ВВідповідно до господарським станом імперії стягування податків буловстановлено в основному в натуральній формі. За надходження податків з міст іміських земель відповідали міські ради - курії. Це призвело до того, щомуніципії перетворилися з організацій вільних громадян до органів експлуатаціїїх державою. Сільські громади потрапили в таке становище ще раніше.Наближався кінець давнину з притаманними їй громадами вільних громадян...
