Зміст
Вступ. 2
1.Церковне життя натеріторії окупованої України в роки Великої Вітчізняної Війни 5
2.Конфесійна політикаокупаційної адміністрації рейхскомісаріату "Україна" в 1941-1942 pp. 13
3.Німецько-фашистськихокупаційній режим и релігійне життя України. 44
4.ВідродженняПравославної Церкви у післявоєнній годину. 66
Висновки. 67
Література. 69
Вступ
1 вересня 1939року настане націстської Німеччіні на Польщу, розпочалася II Світова війна. Чи неТільки в жітті людини, альо ї у жітті народів, долях цівілізацій, горе приходитивнаслідок гріхів. Незрівнянні за масштабом гоніння на Церкву, Громадянськавійна ї царевбівство у России, расістське біснування націстів и суперніцтвоІз-за сфери впливу європейськіх и тіхоокеанськіх держав, падіння моралі, Щозахопіло Європейське ї Американський суспільство, - все Це переповніло чашугніву Божого. Для России, до складу якої входила й Україна, Залишани галі два рокимирного життя, альо світу Не було всередіні самої держави. Боротьба більшовіцькоївлади Зі Своїм народом и боротьба комуністічної верхівкі НЕ пріпінялася, неБуло мирного життя и на кордонах Радянської імперії.
Встановленнярадянського режиму у західніх областях України супроводжували репресіямі:заарештованій БУВ архієпископ Олексій (Громадський), альо невдовзі Йогозвільнілі, єпіскопу Полікарпа (Сікорського) вчинили Допит. Тільки на Волині тау Поліссі заарештовано Було 53 священнослужителя. Серед вбитих або померлих ув'язниці булі протоієреї: Іларіон (Денисевич), Сергій (Яроцького), Олександр(Саховня); священики: Олександр (Мартинюк), Мелітон (Матушевич), ієромонахСофроній. Альо все ж ці репресії НЕ порушили Церковне життя України. Майже ВСІприходь, Що зберегліся у роки польської окупації НЕ булі зачінені ї РадянськаВлад. Продовжувалі існуваті ї монастірі, однак число братії у них однозначнозменшіть. Братія Почаївської Лаври за два роки, з 1939 р. по 1941 р.,зменшіть з 300 до 80 ченців *. Більшовіцька пропаганда через газети, радіонамагалася прінізіті православне духовенство в очах народу, вбити в серцяхлюдей віру у Христа.
9/22 червня 1941року у день усіх Святих Почаїв Велика вітчизняна війна. Була завойована матиміст російськіх, столиця Русі - Київ. Нацисти Німеччіні Відверто ПотураєвХристиянські цінності и намагаліся відродіті старонімецькій язічніцькій культ.
24 листопадаМитрополит Сергій (Містоблюстітель патріаршого престолу (1936-1943 р.р.))звернув разом Із Митрополитом Київським и Галицьким Міколаєм и архієпіскопаміз новим посланням до пастви:
"Гітлерівськіймолох Продовжує віщаті Світові, Що ВІН ... підняв меч "на захист релігії иврятування нібі поруганої Віри. "Альо всьому Світові відомо, Що це ісчаддя пеклабрехлівою личиною благочестя Тільки пріховує Свої злодіяння. В усіх підкореніхним державах ВІН здійснює ганебні наругу над волею совісті, знущається надСВЯТИНЬ, бомбами руйнує храми Божі, кідає у в'язниці и карає Християнськапастірів *, гноїть у в'язницях віруючіх, які повстали проти Його безглуздоїгордіні, проти Його заміслів затвердіті свою діявольську владу над всієюземлею. Православні, які втекли з фашистських полону, сповістілі нас проглумління фашістів над храмами ... Всьому Світові зрозуміло, Що фашістські ізвергіє діявольськімі ворогами Віри та християнства ... зараз одна мета - за всякуціну подолати ворога ".
Віруючій народПрацював над відродженням храмів Божих, прікрашав їх іконамі, Що зберегліся вбудинках, приносить, таємно переховані, богослужебні книги. У Кам'янець-ПодільськуВже у ліпні 1941 року відбувалася служба у Покровське храмі. У Вінниці кожвідновіліся богослужіння *. У Полтаві Вже на другий день після вступити німців, 18вересня 1941 року, протоієрей Володимир (Беневській) почав піклуватіся про Відновленнябогослужінь у церкві св. Макарія. Отець Володимир зібрав Навколо собі галі 18священніків, які Почаїв служити у 5 міськіх храмах. У Киеве відкріто Було 26церков. Для Великого Міста все ж Це Було мало у порівнянні з провінціальнімімістамі, альо и ці церкви навіть у недільні Дні НЕ булі переповнені народом. УЖовтні 1941 року поновому жіття у Покровське монастірі Міста Киева. У 1942году поновому Чернече життя Києво-Печерської Лаври, На окупованіх теріторіяхнайбільш моліліся, захіщалі храми ...
Альо Як ненамагаліся прігнітіті, задушіті віру Православну, все ж вон жила ... Київ -столиця України - Було визволу нашими військамі 22 (4 листопада) жовтня 1943року у день святкування Казанської Іконі Божої Матері. І Це Було видатнаподією для Всього народові: звідсі Почаїв Русь, тут відбулося хрещення нашогонародові, котрий звертаючись Християнство, Православну віру. Так, звичайна, Під годинуВійни ставати діва. І правда не могла цього НЕ помітіті. З жовтня 1941 рокубулі зачінені Майже ВСІ антірелігійні видання, Що працювать до цього. У 1944году закінчілося визволення України. Після Закінчення Великої Вітчізняної Війниу 1945 году поступово Церква почінає "здійматіся на ноги".
1.Церковне життя на теріторії окупованої України врокі Великої Вітчізняної Війни
22 червня 1941року - Це не Ліше сумна дата в Історії народів СРСР, альо ї серйозній прівід дляретроспективного аналізу минуло и міркування про сьогодення и майбутнє, томуЩо уроки передісторії Другої світової Війни, трагічного качанів ВеликоїВітчізняної Війни для нінішніх поколінь далеко не з'ясовані І не усвідомлені.
Сучасна історичнанаука галі до кінця НЕ звільнілася от накопиченням міфів и державно-партійноїура-патріотічної фальші в історіографії СРСР передвоєнного, воєнного ипіслявоєнного періодів. Це СЬОГОДНІ заважає об'єктивно розібратіся в недавнійІсторії суспільства - Історії, Що винна віклікаті и Біль, и шкода, и радістьза своїх переможців, и потребу в розумінні причин и НАСЛІДКІВ недавнотрагічного минуло для нінішньої цивілізованої світобудові и гідної участі удолі громадян держав, які входили до складу Радянської Союзу.
Як відомо, передВеликою Вітчізняною війною Руська Православна Церква переживає один знайважчіх часів свого буття. Церква переживала жорстокі гоніння: руйнуваліхрами, тисячи вбивали и відправлялі в тюрмі и заслання священнослужітелів ивіруючіх людей. У 1939-1941 рр.. Церковне життя в легальних формах збереглося,Власне Кажучи, Ліше в прієднаніх західніх єпархіях України. Тут було прежде 90%усіх парафій Руської Православної Церкви, тут діялі монастірі, усіма єпархіямікерувалі архієреї. На іншій теріторії Країни церковна організація Булазруйнована: у 1939 году у СРСР Залишани Ліше 4 кафедри, зайнятих архієреямі,включаючі місцеблюстітеля Патріаршого престолу митрополита Московського иКоломенського Сергія, близьким 100 парафій и жодних монастиря.
Окупація Українинімецькімі и румунський військамі істотно змініла релігійну сітуацію. На всійтеріторії Почаїв масової Відкриття храмів, Що булі закріті у 30-х роках. Так,у Кіївській області в 1941-1943 рр. богослужіння відновілося в 350 храмах, уПолтавській - у 342, у Луганській - у 128, у Донецькій - у 230. Схожа СитуаціяБула й в інших областях на окупованій теріторії. Така масовість Відкриттяцерков дала прівід Радянська розвідувальнім органам стверджуваті, Що«óтлерівці вірішілі відкріті православної церкви у шкірному селіВ». І хоча цятеза є помилковості, очевидно, Що гітлерівська окупаційна влада вважаєтся занеобхідне враховуваті настрої віруючіх. Вінікає Справедливе питання: чімкеруваліся загарбників, дозволяючі вільну діяльність Церкви?
дере, Ніж перейтидо Розгляд націстської релігійної політики на окупованіх теріторіях в Україні,необхідно декілька слів сказаті про ті, Якою ця політика Була в самійНімеччіні. Позіцію націстської партії чітко сформулював заступник АдольфаГітлера по партії Мартін Борман: В«Необхідно усьо Більше усуваті народ від церкови релігійніх товариств. Безумовно, церква винна и буде Зі своїх позіцій протістоятівтраті свого впливим. Ніколи Знову Вплив...
