Розвитоккраїн середньої Азії після розпаду СРСР
Зміст
Введення
1. Процес розпаду СРСР
1.1 Причини і чинники розпаду СРСР
2. Особливості розвитку країн середньої Азії післярозпаду СРСР
2.1 Казахстан
2.2 Туркменістан
2.3 Киргизія
2.4 Узбекистан
2.5 Таджикистан
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
Розпад СРСР, оформленийБіловезькою угодою керівників Росії, України і Білорусії Б. Н.Єльциним, Л. М. Кравчуком і С. С. Шушкевичем 8 грудня 1991, є одним із самих значних подій світової історії XX ст.
СРСР створювався на основівизнання права націй на самовизначення, федерація будувалася занаціонально-територіальним принципом. У Конституціях 1924, 1936 і 1977 рр..містилися норми про суверенітет республік, що входили до складу СРСР. В умовахнараставшего кризи ці норми стали каталізатором відцентрових процесів.
Сформований в СРСР єдинийнародногосподарський комплекс забезпечував економічну інтеграцію республік.Однак у міру наростання економічних труднощів господарські зв'язки почалирозриватися, республіки виявляли тенденції до самоізоляції, а центр виявився неготовий до подібного розвитку подій.
Перша причина міститьсяв самій Конституції, яка давала право на вільний вихід зі складу СРСР.Друга - криза в кінці 80-х - початку 90-х. Не витримавши випробування найжорстокішимкризою, республіки хотіли вийти зі складу СРСР. У міру ослаблення центрувлада почала В«протікатиВ» на нижні поверхи - в союзні і автономні республіки.Йшов процес суперництва Єльцина і Горбачова за лідерство. Третьою причиноюрозпаду став В«план автономізаціїВ».
Проголошеннянезалежності в кінці 1991 року зажадало від правлячих еліт в державахСередньої Азії проведення низки заходів по закріпленню і легітимізації власногоположення, підтриманню життєздатності економіки і соціальної системи, заміникомуністичної ідеології національної, визначенню свого місця у світовомуспівтоваристві. Здійснення всіх цих заходів передбачалося проводити на основі"Відокремлення" від Росії. З цією метою вводилися національні мови,власна валюта, проводився курс на обмеження коопераційних зв'язків зРосією, на прямий вихід зі своєю продукцією на світовий ринок, а також навступ у різні міжнародні організації, такі, як ООН, Організаціяз безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація Ісламськаконференція (ОІК), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР),СОТ та інші.
Мета курсової роботи : досліджувати культурний розвитоккраїн середньої Азії після розпаду СРСР.
Об'єкт дослідження : процес розвитку країн середньої Азіїпісля розпаду СРСР.
Предмет дослідження : особливості розвитку країн середньоїАзії їхніх взаємин після розпаду СРСР.
Завдання:
- охарактеризувати причини і факторирозпаду СРСР;
- дати характеристикукраїнам середньої Азії;
- проаналізуватиособливості культурного розвитку країн середньої
Азії після розпаду СРСР
Структура та обсяг роботизумовлені логікою і результатами дослідження. Робота складається з вступу двохрозділів, висновку, списку використаної літератури.
1. Процес розпадуСРСР
1.1 Причини і чинники розпадуСРСР
Геополітичнепростір, іменоване Російською імперією, а з 1922 р. - Союзом Радянських Соціалістичних Республік, формувалося більше тисячі років - з IX по XX в.
Особливості Російськоїімперії (СРСР) як держави такі:
-Багатонаціональність. Здавнину руські князівства, в тому числі Московське, формувалися як слов'яно-фіно-тюркськаспільність. Самі росіяни є сплавом слов'ян і фінських племен.
-Віротерпимість,успадкована від Візантії разом із православ'ям. У Росії були присутні всісвітові релігії, при переважанні православ'я.
-Територіальнаекспансія. Аж до 40-х рр.. XX в.держава Російське постійно зростала. З початку царювання Івана Грозного доПершої світової війни Росія приростала по 14 кв. км в день.
- Високий ступіньцентралізації управління. Росію об'єднувала потужна авторитарна влада великихкнязів, царів, імператорів, генеральних секретарів комуністичної партії.
Росія завжди складалася зтериторій, різнорідних за рівнем соціально-економічного та культурногорозвитку, за адміністративним статусом, етнічної приналежності населення.
Поборовши відцентровісили, комуністична влада залишили грунт для їх реінкарнації. Державаз унітарної стало федеративним, але при цьому в конституцію був закладенийруйнівний для федерації принцип самовизначення націй. У ст. 4 КонституціїСРСР 1924 р. було записано: "За кожною з союзних республік зберігаєтьсяправо вільного виходу з Союзу ". Це право, підтверджене конституціями1936 і 1977 рр.., Було обумовлено згодою всіх республік, що входили дофедерацію, лише в Конституції 1924 р.
У практицінаціонально-державного будівництва радянське керівництво часто порушувалоінший принцип федералізму, записаний у конституції, - згода союзнихреспублік на зміну їх територій. Союзне керівництво часто змінювало статус ікордону суб'єктів федерації, не рахуючись з волею народів, створюючи грунт длямайбутніх конфліктів. Так були створені етнічні проблеми Північного Казахстану,Криму, Карабаху, Абхазії, Південній Осетії, Придністров'я, Північного Кавказу,Ферганської долини.
Побудова федеративногодержави на основі національного самовизначення заклала під СРСР ще однуміну уповільненої дії - нерівноправність суб'єктів федерації та розподілнародів на титульні (що мають свої національні території) та нетитульні.Несиметричність федерації призвела до того, що титульні народи жили вфедерації, а росіяни жили в унітарній державі. [6, с.8]
У союзних республіках в1960 - 80-і рр.. йшов процес формування національних культурно-політичнихеліт і зміцнення національних економік. Російська політична еліта булазосереджена в союзних органах. РРФСР ж мала усічений набір органівуправління, так як деякі відомства поєднувалися з союзними. У Росії небуло навіть своєї компартії. За Брежнєва сформувалися місцеві еліти іослаблена центральна влада, розвивається сепаратизм. Це обмежувало російськуполітичну еліту, створювало комплекс другосортності.
Причиною невдоволенняросійського населення служило також непропорційне формування тарозподіл коштів союзного бюджету на користь найбідніших середньоазіатських іфрондирующих Прибалтійських республік.
Отже,відцентрові сили в СРСР існували, основу їх становили:
-етнокультурнарізнорідність населення;
-національно-територіальнийпринцип самовизначення народів;
- свавілля союзнихвластей в національно-державному будівництві;
- історична пам'ять(Міфологія) про колишню незалежності;
-зростання економічногопотенціалу та самостійності республік;
- процес формуваннянаціональних культурно-політичних еліт;
- "заморожені"етнополітичні конфлікти.
Ці дрімали силипрокинулися відразу ж, як тільки ослабли лещата авторитарного радянськогодержави.
Націоналізм проявивсянасамперед в ідеології. Демократизація, політика гласності розбудили інаціоналістичну складову суспільного життя. Спочатку - у вигляді критикинаціональної політики КПРС в минулому і сьогоденні, потім - в освіті республіканскіх народних фронтів - "Руху" на Україні, "Саюдіса" -в Литві, Партії національної незалежності Грузії, Комітету "Карабах"у Вірменії і т.д., які поставили собі за мету боротьбу за відновленнянезалежності. У 1989 - 1990 рр.. вони прийшли в влади в більшості республік,виключаючи центральноазіатські.
Лідером національноїопозиції радянської влади стала інтелігенція. Рух її режисирував іфінансувалося місцевими мафіозними кланами і західними спецслужбами під виглядомдопомоги демократії. Інтернаціоналізм як частина соціалістично...
