Зміст
Введення
1. Тенденції культурного життя в рокиперебудови
2. Освіта в 1980-1990рр.
3. Наука
4. Художня і духовне життякраїни в 80-90-ті роки
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Відбуваються в культурі в 90-і рр..зміни стали наслідком відмови від державного регулювання цієїсфери суспільного життя. Позитивними моментами цього процесу стала відмова віддержавної ідеології, цензури, набуття справжньої свободи творчості. Алеодночасно різко скоротилося державне фінансування освіти,науки, установ культури, частково - театрів, музичних колективів,бібліотек. Фактично позбулися державної підтримки література,образотворче мистецтво, кіно.
Так само діяв так званийВ«Залишковий принципВ» фінансування, коли діяла програма В«Збереження ірозвитку культури і мистецтва В». У ній головна увага приділялася порятункунайважливіших об'єктів національної культури. Десятиліття дії В«залишковогопринципу В»привели до глибокої кризи культури, ускладненого стрімкимрозвитком ринкових відносин в 90-і роки. Будинки культури, бібліотеки, театри,кінотеатри стали змушені шукати небюджетні джерела фінансування,займатися пошуком спонсорів, здавати свої приміщення в оренду комерційниморганізаціям. Тим самим були створені економічні передумови для руйнуванняінфраструктури сфери культури і поступового перетворення традиційнихустанов в особливий вид комерційних підприємств, орієнтованих не на рішеннявласне культурних завдань, а на одержання прибутку.
У даній роботі мною будутьрозглянуті позитивні сторони і негативні сторони розвитку культури вроки перебудови.
1. Новітенденції культурного життя
Реформи,розпочаті партійним керівництвом на чолі з М.С. Горбачовим в 1985р., Надаливеличезний вплив на всі галузі культури. Вирішальне значення мала політикагласності, а також пом'якшення або частковий перегляд деяких постулатівофіційної ідеології. Класовий підхід з його ідейної непримиренністю поступововитіснявся пріоритетом загальнолюдських цінностей і В«соціалістичногоплюралізму В»думок. Послаблення цензури викликало бурхливий потік публікацій на ранішезаборонені теми. На перший план висунулися обговорення і засудження В«деформаційсоціалізму В», яких накопичилося чимало за 70 років існування радянськоївлади. Швидко зростали тиражі журналів і газет. Періодика надавала величезневплив на суспільну свідомість. Поступово процес розширення гласності ставвиходити з берегів, заданих партійними реформаторами. Антисталінськийкритичний заряд публіцистики переростав в антикомуністичний. Ідеологіїперебудови було завдано серйозного удару. [3, с. 444]
Відбувсяповорот у політиці в галузі літератури і мистецтва. У цьому відношенні помітнимподією став V з'їзд Спілки кінематографістів, що відбувся в травні1986р., На якому вперше прозвучала публічна критика державноговтручання у творчий процес і завдяки якому була скасована практиказатвердження сценаріїв і отримання санкції Держкіно на випуск фільмів у прокат, ав наступні два роки державне управління кіновиробництвом ікінопрокатом було майже повністю згорнуто. Культурно-інформаційнийпростір розширювалося. Масовий читач отримав доступ до літератури,яка роками перебувала в В«спецхранахВ». За два-три роки В«товстіВ»літературно-художні журнали повернули читачам десятки творів ранішезаборонених авторів. Перебудова принесла великі зміни в міжнародніконтакти СРСР. Протистояння двох систем поступово йшло в минуле, падінняБерлінської стіни в 1989р. символізувало кінець В«холодної війниВ». В«Залізнийзавіса В», яка відділяла країну від зовнішнього світу, зник, як і ідеологічніфільтри, які контролювали інформацію ззовні. Масова західна культура потоком хлинулав СРСР, освоюючи новий ринок. Розширювався культурний обмін. Налагоджувалисявідносини з російським зарубіжжям, хоча цей процес йшов нелегко. На відміну відзахідної громадськості, колишні радянські громадяни, емігранти В«третьої хвиліВ»,насторожено поставилися до перебудови. Нестабільність політичної таекономічної ситуації та спрощення процедури виїзду з країни призвели до новоїхвилі еміграції з країни, яка носила переважно національний характер(Єврейська і німецька еміграція). У роки перебудови заглибився процесрозмежування інтелігенції. Багато її представників підтримали реформаторськийкурс партії. Володарями дум стали журналісти та вчені, автори яскравихпубліцистичних статей Г. Попов, І. Клямкін, В. Селюнін, Н. Шмельов. Великийсуспільний резонанс мав публіцистичний збірник В«Іншого не даноВ», що вийшов в1988р. під редакцією Ю.М. Афанасьєва. З наукового середовища вийшли багатополітичні діячі. Інша частина інтелігенції перебувала в опозиції курсомГорбачова. Маніфестом ортодоксально-комуністичного течії прозвучала статтявикладача ленінградського вузу Н. Андрєєвої В«Не можу поступитисяпринципами В», опублікована в газетіВ« Радянська Росія В»в березні 1988р. Середлідерів національно-патріотичного течії опинилися відомі письменники В.Солоухін, В. Бєлов, В. Распутін, Ю. Бондарєв. Вони виступали протиВ«ВестернізаціїВ» країни та констатували наявність В«громадянської війниВ» влітературі. [3, с. 446]
Ідейні таполітичні розбіжності розкололи колись єдині творчі спілки. З параднихказенних заходів з'їзди творчої інтелігенції перетворилися на гострідискусії. З'являлися нові творчі об'єднання і колективи. Курс надемократизацію припускав розширення самостійності трудових колективів.Наукові лабораторії і інститути, вузівські кафедри, театральні колективиотримали право вибирати керівників. У роки перебудови кардинальнозмінилося ставлення держави до релігії і церкви. Перелом відбувся в1988р., Коли Російська православна церква відзначала 1000-ліття хрещення Русі.Почалося відновлення закритих за роки радянської влади монастирів і церков.Були зняті заборони на релігійне навчання, розповсюдження релігійноїлітератури і предметів культу.
Далі будедокладно розглянуті освіта, наука і мистецьке життя Россі в рокиперебудови.
2. Освіта в1980-1990-ті роки
Перебудовавнесла деякі корективи в шкільну реформу, реалізація якої почалася в1984 р. У дусі гасла на В«прискоренняВ» було висунуто завдання загальногокомп'ютерного навчання школярів. Однак, як і багато починань тих років,комп'ютеризація залишилася лише красивим закликом. На практиці реформа звелася довведенню 11-річного терміну навчання, часткового перегляду навчальних програм тапідвищенню зарплати вчителям. [3, с. 447]
У 1988р. буввзятий новий курс у розвитку школи: відмова від тотальної уніфікації іпрофесіоналізації загальноосвітньої школи, всебічна демократизація тагуманізація освіти. Суть нової реформи полягала в зміні статичноїмоделі освіти, орієнтованої на відтворення існуючої структури,на динамічну, націлену на майбутнє. Передбачалося введення обов'язковогоосвітнього мінімуму в обсязі дев'ятирічного навчання. Середнє 11-річнеосвіту оголошувалося не обов'язковим, як раніше, а загальним, тобтодержава гарантувала його доступність. Зниження обов'язковогоосвітнього мінімуму повинне було поліпшити якість навчання і позбавитишколи та ПТУ від В«баластуВ».
Розпочатареформа змінила вигляд радянської школи. З'явилися нові типи навчальних закладів(Ліцеї, гімназії), ослабла регламентація шкільного життя, по-новому сталивикладатися предмети гуманітарного циклу. Як зазначалося вище, в 90-і рр..відбувався перехід до нової схеми функціонування культури: освіта, наукаповинні були пристосуватися до ринкових відносин, мистецтво - шукати меценатівдля свого існування. Відбувається глобальна комерціалізація культури,повна її залежність від рекламодавців. Незважаючи на всі труднощі, надосить високому рівні знаходиться російська система освіти. Зберігаєтьсяпевний державний контроль у цій сфері (обов'язковідержавні освітні стандарти, єдина форма атестата, диплома).Середня і вища школа пристосовувалися до нових умов роботи, вводяч...
