Поняттяісторичного факту
Поняття В«фактВ» у першомусенсі широко використовувалося в історичній літературі XIX і XX століть.Прихильником такої інтерпретації поняття В«фактВ» був російський історик А. С.Лаппо-Данилевський. Завдання історії, з його точки зору, - вивчення суспільнихзмін, що викликаються впливом індивідів на В«навколишнє середовищеВ». Такевплив взаємно і оборотно. Разом з продуктами відповідних змінвоно і утворює історичний факт. Що ж, однак, робить цей факт самеісторичним? В«... Під історичним фактом у його найбільш характерному,специфічному значенні, - пише А. С. Лаппо-Данилевський, - історикпереважно розуміє вплив індивідуальності на середу В»[1].Під індивідуальністю А. С. Лаппо-Данилевський розуміє не тільки окремоголюдини, але й соціальну групу, а під В«навколишнім середовищемВ» - культуру в цілому,і, перш за все суспільну свідомість. У той же час він визнає і зворотний впливсередовища на індивідуальність. Внаслідок цього первинне визначення поняттяВ«ФактВ» втрачає чіткість і перетворюється в щось аморфне.
Концепція А. С.Лаппо-Данилевського цілком і повністю ідеалістична, а уважний аналізприводить до висновку, що в його позиції синтезовані методологічнийіндивідуалізм Віндельбанда-Ріккерта і психологізм Зіммеля. Він еклектичнододає сюди контовский орієнтацію на виділення еволюційних серійемпіричних фактів як основну задачу історичної науки.
Разом з тим в даній концепціїможна виділити, щонайменше, три заслуговуючих уваги моменту. По-перше,фактом він називає певні взаємодії індивідів, соціальних груп тасоціального середовища, а не статичні стану. Розглядаючи цю середу як культурув цілому, а не тільки в якості духовної культури, тобто як єдністьсуспільного буття і свідомості в фіксованому інтервалі часу, можнаотримати перше визначення факту як особливого виду соціальної діяльності.
Далі, по-друге,діяльність, що розуміється як факт, повинна бути соціально значущою: їїнаслідки призводять до зміни В«навколишнього середовищаВ», тобто культури.
Нарешті, по-третє, фактияк фрагменти дійсності знаходяться в певній причинного зв'язку,утворюючої серії послідовно обумовлюють один одного подій. Однакнавіть з урахуванням цих моментів позиція А. С. Лаппо-Данилевського виявляєтьсядосить вразливою.
Якщо факт-це найбільшважливе соціально значуща подія, і притому подія, що розуміється як фрагментісторичної дійсності, то навіщо взагалі потрібно подвоєння термінології? Чи непростіше говорити не про факти, а про особливо значущих подіях, процесах іситуаціях, що мали місце в минулому?
Ще більші запереченнявикликають кількаразові твердження про те, що історик В«построяетВ», тобтоконструює, створює історичні факти. Якби Лаппо-Данилевський мав на увазілише те, що в історичному дослідженні реконструюється і відновлюєтьсявідсутня інформація про минуле, таке зауваження було б простим трюїзмом, алевін має на увазі щось більше. З його точки зору, історик не тільки виробляєвідбір і оцінку найбільш значимої інформації про минуле, але в ході науковогоаналізу видозмінює і перетворює її, створюючи знання, яких, можливо,може, не було у вихідних джерелах. У цьому Лаппо-Данилевський прав, бо вІнакше просто не було б історичної науки; її можна було бзамінити простим читанням першоджерел. Але коли незабаром справа йде так інепомітно для себе він переходить від онтологічного плану інтерпретації фактів допланом гносеологічному, то ототожнення понять В«історичний фактВ» іВ«Об'єктивно історична подіяВ» виявляється недостатньо обгрунтованим. І якщоможна зрозуміти, що історик В«построяетВ» факт як особливе знання про минуле, тоабсолютно неможливо зрозуміти, як він В«построяетВ» самі об'єктивно історичніподії, особливо якщо мова йде про події далекого минулого, учасникомяких він не міг бути.
Теза, згідно з якимісторичний факт будується, конструюється істориком з якогось специфічногосировини - історичних свідчень, отримав в сучасній західній методологіїісторії досить широке поширення завдяки так званомуісторичному конструктивізму. Найбільш повно ця концепція викладена Л.Голдстайном в книзі В«Історичне знанняВ».
Голдстайн виділяєреалістичний і методологічний погляди на природу історичних фактів.Відповідно до першого, факти - це реальні події людського минулого; згіднодругого, вони є результатами історичного дослідження. Оскількиісторик має справу не з самими подіями, а з критично проаналізованими,оціненими і переробленими свідоцтвами, то перевагу віддали другепідходу, прихильники якого цікавляться узагальненими і інтерпретуватифактами. Так як узагальнення й інтерпретація - явища пізнання, а не об'єктивноїреальності, то і факти розглядаються як конструктивні елементи пізнання.
Не слід, однак,спрощувати позицію Голдстайна. Представники першого підходу (він відносить до нихЛан-глуа і Сеньобоса) грішать тим, що ігнорують творчу роль історика;представники другого (він відносить до них Mappoy) впадають в помилку кантіанськогозаперечення об'єктивної дійсності, бо сумніваються в можливості віднесеннядо неї історичних суджень.
Прагнучи уникнути цихкрайнощів, Л. Голдстайн пропонує свій власний, як йому здається,оригінальний підхід. Ототожнюючи історичний реалізм з онтологічнимнапрямком в теорії пізнання, приймають факт за фрагмент дійсності,а методологічний підхід - з логічним напрямком, що зводить факт до мовнихконструкціям типу В«Джон знає, що рВ», він обгрунтовує нове епістемологічноїнапрямок. Згідно Голдстайн, В«факт є щось, встановлене в ходіякого виду інтелектуальної діяльності, в ході якогось дослідження,початого з метою встановлення вимог до знання В», При цьому підвимогами до знання розуміються відповідні логічні іепістемологічні критерії, такі, як істинність, доказовість,об'єктивність і т. п. Зрозуміло, ці критерії, так само як і їх реальнезміст, змінюються в залежності від загальної епістемологічної іметодологічної позиції дослідника. Критерії, застосовні в природознавстві,ведуть до реалістичної точки зору і вже в силу цього виявляються, на думкуГолдстайна, неприйнятними для історичного пізнання. Різке протиставленнякритеріїв природничонаукового і історичного пізнання - характерна рисасуб'єктивістської версії історичного конструктивізму. Крім зазначенихвимог, вирішальний вплив на зміст факту надають методика і технікадосліджень.
Голдстайн прав,підкреслюючи творчу активність історика і цілеспрямований характерісторичного дослідження, а також можливість побудови різних знань наодному і тому ж емпіричному матеріалі, в залежності від різних цільовихустановок. Однак він абсолютно неправий, відмовляючись від оцінки правомірностісамих цілей і вибору методології дослідження. Саме тут проходить вододілміж історичним конструктивізмом і історичним матеріалізмом. Цейвододіл визначається відношенням до історичної істини. Завершуючи розглядгенезису історичного знання, ми спеціально виділили питання про історичнуістині і про історичну оцінку як центральний для історичної епістемології.
Відкидаючи самудоцільність критеріїв об'єктивності та істинності, Голдстайн стверджує:В«Критерії істини та об'єктивності, які має на увазі історичний реалізм,виявляються неефективними при наявності конфліктуючих вимог до історичногознанню В». У визнанні того, що історичний факт в рамках епістемологічногоаналізу може розглядатися як особливий тип знань, що конструюються на основіаналізу історичних свідчень із застосуванням спеціальної дослідницькоїтехніки та критики текстів, немає нічого оригінального. Про конструюванні абопобудові таких фактів говорив ще А. С. Лаппо-Данилевський, помилкою якогобула відсутність чіткого розмежування об'єктивних подій, ситуацій іпроцесів, з одного боку, і співвідносить з ними і більш-менш адекватнихемпіричних знань - фактів - з іншого. Разом з тим він не заперечував значущістькритеріїв об'єктивності та істинності при оцінці наукового статусу історичнихфактів. Корінний недолік позиції Голдстайна полягає в тому, що,відмовляюч...
