Реферат Петро Іванович Калнишевський - Останній кошовий отаман Запорозької Січі

-->> и самої Січі .

Ім'я П.Калнішевського трівалій годину Булотаємніцею. Хто ж ВІН насправді - борець чи жертва? Царське чиновник, котроговпавши у немілість? Чі ВІН зазнаватися тортур, бо Хотів кращої долі для України?

Народився Калнишевський 1690 року в селіПустовойтівка Біля Міста Ромні (ніні Сумська область) у козацько-старшінськійродіні Лубенського полку.

За переказ, восьмірічній хлопчик Петро пасхудорбу неподалік села и попросивши проїжджіх козаків-запорожців узяті Його зсобою на Січ, де пройшов шлях від джури до кошового отамана.

З документів архіву Коша Запорозької Січівідомо, Що Калнишевський перебував на таких посадах:

1752 -1761 рр -похідній полковник; 1754 - 1761 рр -військовий осавул; 1762 р. -кошовий отаман; 1763 р. -військовий суддя; 1764 -1775 рр -кошовий отаман.

Як бачімо, Останнє десятіліття існуваннякозацької твердіні Петро Калнишевський керував її економічнім, Громадським, духовними військовим життям.

Кошовий отаман дбав про будівництво храмів умежах Вольностей Війська Запорозького, Його коштом Було споруджено и оздобленоп'ять прекрасних соборів. Велику УВАГА пріділяв ВІН и розвіткові освіти,турбуючісь про Створення парафіяльніх шкіл при церквах у паланкових поселеннях,а кож січової школи.

талановитий державний діяч и політік, патріотУкраїни Калнишевський стійко, невтомно и чоловікова захіщав Запорозьку Січ віднаціонально-колоніального настане Російської імперії. Відчайдушно и наполеглівонамагався Врятувати Це Останнє вогнище української державності, волі,незалежності, економічного прогресу.

На землях Війська Запорозького царизм почавбудуваті фортеці, створюваті поселення. Було збудовано Ново-Архангельськийшанець на річці Сінюсі, проти української Торговіці, згодом - Орловський шанецьБіля Бугу, де Ольвіополь.

У 1751 году Розумовський повідомів Кіш, ЩоВСІ запорозькі земли на південь від Синюхи та Вісі на 20 верст, простягаючісьод Бугу до Дніпра, разом з устям річкі Омельника, віддаються Під залюдненнявтікачам Із Сербії, Що Прийшли на Україну Під проводом полковника Хорвата.

У 1753 году от запорозьких земель Буловідмежовано галі земли од устя Чорного Ташлика до устя річкі Самоткані по Дніпруї розпочато будівлю фортеці святої Єлізаветі. Одмежовані від запорожців землиБуло прозвано Новою Сербією.

У цьому ж году на східному краї Запоріжжя тежодмежувалі Частину запорозьких земель по річках Торець, Бахмутка та Лугань ивід Дінця та до Савур-могили й теж віддалі втікачам Із різніх слов'янськихземель Під назв Слов'яно-Сербії.

Нові поселенці Незабаром НЕ Тільки освоїлізапорозькі земли, а Почаїв силою зганяті з тихий земель козаків.

Ще будучи військовим осавул, Петро ІвановичБУВ обраних до складу депутації, Яка працювала в Петербурзі в 1755-1756 роках.Депутація подала петіцію про захоплення Ново-Сербією, Слобідськім полком иДонськім військом запорозьких земель, намагалася заручітіся підтрімкою увірішенні цього питання гетьмана України Кирила Розумовського.

грамоти царіці Єлізаветі Було покараноСтворити змішану комісію для опису запорозьких земель и розмежування їх ІзНово-Сербією и Новослобідськім полком. Така комісія Була створі 1756 року здепутатів від Запоріжжя, Гетьманщини и фортеці Святої Єлізаветі. Певний годину доцієї комісії входив и Петро Калнишевський. Проте настав на запорізькі землипродовжувався, грамота на земли Війська Запорозького НЕ Була Надал.

У 1765 году до Петербурга відправілася новаделегація, Якові очолював кошовий отаман Петро Калнишевський. Знову биличолобітну за земли и просили Вилучити Запорозьку Січ з УправлінняМалоросійської колегії и повернути в колегію іноземніх справ. Запорозькаделегація ставила питання про знесення з теріторії Запорожжя поселеньНово-Сербії та фортеці Святої Єлізаветі, а кож виведення Царське військ.

За указом тепер уже Катерини ІІ Була створіУрядовий Комісія, Яки Визначіть, Що ново сербські поселення справді розташованіна запорозьких землях и розглянула проект переселення Нової Сербії. Готуючісьдо Війни з Туреччина, Катерина ІІ Хотіла задобріті Січ, надіслала грамоту, вякій обіцяла вірішіті праворуч відповідно Проханов запорожців.

Однак Калнишевський сумнівався, Що це будеЗроблено І не помілівся. У 1771 году Калнишевський пославши до Катеріні ІІделегацію Зі Скарга про захоплення запорозьких земель Єлісаветградськоюпровінцією и знов безрезультатно.

Кошовий отаман НЕ Тільки відстоював кордониЗапорозької Січі, а й організовував и стімулював Швидко заселення її просторів.Спріяв переселення селян з Лівобережної и Правобережної України, Слобожанщини.Незважаючі на вимоги поміщіків, не відавав Із Січі втікачів. За наказомКалнишевського, звільнені з полону Українські Бранці теж поселяється наЗапорозькій земли. Козаки допомагалі їм облаштуваті Своє господарство. Кошовий дбав про Розвиток хліборобстваї торгівлі.

Сам Калнишевський теж заснував кільказімівніків, які започаткувалі існуючі доніні Населені пункти, Середи них селоПетріківка, знаменує ніні на весь світ "Петріківськім розпис". Кошовий БУВБагата Людин. ВІН МАВ 15880 голів худоби, в тому чіслі 639 коней, якіСлава Своєю породою.

Під годину конфіскації майна запорозькоїстаршини у Калнишевського вилуч золота та срібла на 42520 рублів та в різніхвалютах 8988 рублів.

Політика Калнишевського, направлена ​​наЗбереження та Зміцнення Запорозької Січі, звичайна ж, не влаштовувала царизм икошового намагаліся усунуті від влади.

9 вересня 1762 року на коронацію Катерини ІІпрібула запорозька депутація, очолена Щойно обраності кошовим отаманом ПетромКалнишевський. Калнишевський НЕ сподобався імператріці Своєю Яскраве иНезалежності особістістю, и на Січ надійшов наказ усунуті Його від кошовогоотаманства, Що ї Було Зроблено старшінською радою. Альо в 1764 году назагальновійськовій раді Калнишевського Було раптом звертаючись кошовим отаманом.Таке нехтування волею самодержіці розцінілі в Петербурзі як "зухвалу непокірний исвавілля ". Було Створено спеціальну комісію, Яки Протяг двох місяцівпроводила слідство, його призначення та не дало ніякіх результатів, а конфліктуваті Із запорожцямицаризм не МіГ, бо назрівала війна з Туреччина и Потрібна Була допомогакозаків. І тому Петро Калнишевський, Який МАВ велічезній авторитет наЗапорожжі, залішівся кошовим отаманом.

У російсько-турецькій війні 1768-1774 р.,Калнишевський очолював діюче Запорозьке військо, віявляючі неабіякійорганізаторській ХІСТ, талант полководця и особисту хоробрість. ВІНпродемонстрував кож вміння орієнтуватіся в Політичній обстановці иНадзвичайна дипломатично гнучкість.

За бойові заслуги в кампанії 1770 року, Військозапорозьке Було нагоро...