Реферат на тему
ПЕРША В«опіумноїВ» війни
ПЛАН
1.Посилення контактів Китаю із зовнішнім світом
2.Загострення англо-китайських відносин
3. Бойовідії В«опіумноїВ» війни
4.Нанкинский світ
Література
1. Посилення контактів Китаю із зовнішнім світом
СерединаXIX в. стала переломним періодом в історії Китаю. Цей перелом був пов'язаний знасильницьким залученням китайського суспільства до форм цивілізації,виробленим європейської гілкою світового розвитку. Капіталізм представляв собоюсуспільне явище глобального порядку, що мало в якості своєїекономічної основи склався до середини XIX в. світовий ринок в самійкапіталістичної цивілізації були втілені і ті цінності, багато з якихвиникли в європейській історії ще в епоху античності. До їх числа можна віднестиавтономний характер статусу особистості, поділ таких сфер суспільного життя,як влада, власність, політика, релігійна діяльність, кожна зяких була представлена ​​відособленим соціальним інститутом. До цього требадодати і певні уявлення про час, а стало бути і про те, щоприйнято називати історичним процесом. У християнстві, яке стало духовноюосновою життя на середньовічному Заході, містилася ідея про початок і кінецьісторії, які з'єднує сходження людини і суспільства в цілому до межі,втіленому в єдиному Божественному початку. Китайська ж традиція, як мибачили, заснована на інших цінностях і уявленнях.
Китайськаімперія, незважаючи на котрі виникли в кінці XVIII ст. прикмети новогодінастійного (але не системного) кризи, була цілком здатна не тількидозволяти виникали проблеми способами, неодноразово випробуваними в історіїкитайської державності, але і забезпечувати економічне зростання (розширенняпосівних площ, збільшення вироблюваного продукту, зростання населення,ускладнення торговельних зв'язків і т.д.). Правда, з європейської точки зору це бувВ«Зростання без розвиткуВ», якщо під розвитком розуміти ускладнення технологічнихзв'язків між людиною і природою, інтенсифікацію самих технологій і змінувідповідних цим процесам суспільних форм. Тобто можна сказати, щокитайське суспільство аніскільки не потребувало економічних чи духовнихцінностях західної цивілізації, і вони могли бути тільки нав'язані йому.
У цьому іскладається драма китайської (і ширше - світової) історії, до якої часто підходять зетичної точки зору. Більш етично було б, очевидно, якби Схід іКитай як його частина були надані самим собі, течією свого циклічногочасу. Але в цьому випадку капіталістичний Захід перестав би бути самим собою,та й історія ніколи не стала б у повному розумінні слова всесвітньої. У цьому світліекспансія світового капіталізму на основі складання світового ринку постаєяк В«естественноісторіческійВ» процес.
Нарубежі XVIII-XIX ст. західні держави, і в першу чергу Англія, все більшнаполегливо намагаються проникнути на китайський ринок, який в цей час ледьпрочинений для іноземної торгівлі. З другої половини XVIII в. вся зовнішняторгівля Китаю могла проходити лише через Гуанчжоу (за винятком торгівлі зРосією, яка велася через Кяхту). Всі інші форми торговельних відносин зіноземцями були заборонені і суворо каралися за китайськими законами. Китайськеуряд прагнув контролювати відносини з іноземцями, і з цієїметою число китайських торговців, яким було дозволено мати з ними справу, булоскорочено до мінімуму. Всього лише 13 торговельних фірм, що склали корпораціюгунхан, мали право вести справи з іноземними купцями. Діяли вони підприскіпливим контролем чиновника, надісланого з Пекіна.
Самиміноземним купцям було дозволено перебувати на китайській території лише вмежах невеликої концесії, розташованої недалеко від Гуанчжоу. Але навіть і натериторії цього поселення вони могли бути тільки протягом декількох місяців,влітку і навесні, коли власне і велася торгівля. Китайські власті прагнулине допустити поширення серед іноземців відомостей про Китай, справедливовважаючи, що вони можуть бути використані для проникнення в країну, минаючичиновницький контроль. Самим китайцям під страхом смерті заборонялося навчатиіноземців китайській мові. Більш того, заборонявся навіть вивіз книг, оскількивони також могли бути використані для вивчення китайської мови і отриманняінформації про країну.
Розвиткуторгівлі заважало також те, що імпортні мита в результаті маніпуляціймісцевих чиновників у деяких випадках досягали 20% від вартості товару, в точас як офіційно встановлена ​​норма становила не більше 4%. Інодііноземні торговці стикалися з ситуаціями, які інтерпретувалися нимияк обман і шахрайство з боку китайських партнерів, хоча насправдіце було результатом звичайного чиновницького свавілля. Нерідко представникцентральних властей, присланий контролювати торгівлю і збирати кошти дляцентральної скарбниці, винобрання купців, які входили в гунхан. Купці брали кредит уіноземців для покупки товарів, а згодом не могли його повернути, так якзмушені були ділитися тепер уже зайнятими засобами з могутнімпекінським намісником.
НаПротягом століть експорт товарів з Китаю переважав над імпортом. В Європісеред вищих верств суспільства величезним попитом користувалися чай, шовкові тканини,китайський фарфор. За куплені в Китаї товари іноземці розплачувалисясріблом. Вивезення товарів з Китаю і відповідно приплив туди сріблазбільшився після прийняття англійським урядом в 1784 р. рішення про зниженнямитних зборів на імпортований з Китаю чай. Дане рішення булопродиктовано прагненням ліквідувати контрабандну торгівлю в обхідмитних застав. Результат не змусив себе чекати: контрабандна торгівлярізко скоротилася, митні збори зросли, збільшився загальний обсяг торговельнихоперацій з Китаєм, що спричинило за собою різке збільшення відтоку срібла занглійської грошової системи. Ця обставина розглядалася англійськимурядом як таящее загрозу грошовій системі Британії і її економіці вцілому.
Передправлячими колами Англії, таким чином, було поставлено непросте завдання:домогтися від китайського уряду, зовсім не бажав того, більш широкоговідкриття китайського держави для іноземної торгівлі та підведення під неїдоговірно-правової основи. Важливою представлялася також проблема зміниструктури торговельних відносин між двома державами. Англійські купціпрагнули знайти такі товари, які мали б попит на китайському ринку іекспортом яких можна було б оплатити вивіз китайського чаю, шовку та порцеляни.
2. Загострення англо-китайських відносин
СпробиАнглії встановити дипломатичні відносини з китайською імперією на основіприйнятих в європейському світі принципів, початі в кінці XVIII - початку XIXв., не увінчалися успіхом. У 1793 р. до Китаю була послана місія підкерівництвом лорда Джорджа Маккартні. Це був і широко освічена людина ідосвідчений дипломат, протягом декількох років очолював англійське посольствов Росії. Місія була послана на кошти англійської Ост-Індської компанії, алепри цьому представляла інтереси англійського уряду. Маккартні прибув вКитай на борту 66-гарматного військового корабля в супроводі великогокількості представників наукових та мистецьких кіл Англії. В складекспедиції входили ще два судна, навантажені зразками продукції, виробленоїанглійської промисловістю.
Ціліанглійської експедиції були сформульовані в пропозиціях, зверненихбританськими дипломатами до китайського уряду. У них не було нічого, щомогло б сприйматися як прагнення встановити нерівноправні відносини зКитаєм чи тим більше зазіхнути на його суверенітет. Вони полягали в наступному:обидві сторони обмінюються дипломатичними представництвами; Англія отримуєправо створити постійне посольство в Пекіні; китайський посол може прибути вЛондон; крім Гуанчжоу для зовнішньої торгівлі відкриваються ще кілька портів накитайському узбережжі; китайською стороною з метою усунення свавілля з бокучиновників встановлюють...
