ВСТУП
Вивчення соціальних процесівє важливим завданням історичної науки, це дозволяє розкрити еволюціюсуспільства, зміни його положення. Соціальні процеси, які відбувалися вісторії Росії, в тому числі і Білорусі в кінці XIX - початку XX ст., за короткийперіод призвели до кардинальної зміни всього життєвого ладу, глибоких змінв політичній, економічній і соціальній сферах. Вивчення аграрного питання вБілорусі на початку XX ст., Його впливу на суспільно-політичне життя в краї уозначений період є актуальним завданням білоруської історичної науки.
Накопичений в ходіреформи досвід може бути творчо використаний в умовах сучасного переходудо багатоукладності і ринкових відносин в економіці, відродження фермерськихгосподарств.
Мета даної роботи виявити ставленняполітичних діячів і організацій до Столипінської аграрної реформи в Західнихгуберніях.
В рамках поставленоїмети виділені наступні завдання :
1. оцінити діяльністьгродненського губернського комітету у вирішенні аграрного питання, участь представниківмісцевих політичних еліт в засіданнях цього комітету.
2. Проаналізуватиобговорення земельної реформи П.Столипіна в III думі та Державній раді.У цьому питанні можна виділити діяльність депутатів польсько-литовсько-білоруськогокола і виступи депутатів-селян від західних губерній.
3. Розглянути ставленнядо аграрної політики царського уряду в Західному краї. Тут можнавиділити позицію селян з даного питання і позиціюнаціонально-визвольних сил, виражаються в діяльності газети В«НашаНива В».
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з1902 по 1917 р. У дослідженні цієї проблеми, на нашу думку, можна виділититри головні етапи:
в”Ђ Робота Столипінав губернському комітеті на посаді його голови, будучи губернаторомГродненської губернії (1902 - 1903 р.).
в”Ђ Обговоренняпроекту аграрної реформи в IIIДержавній Думі та Державній Раді
в”Ђ Ставлення доземельну реформу в Західних губерніях після її прийняття.
Географічні рамки даного дослідження охоплюютьшість західних губерній Російської імперії, але в силу специфіки даного питанняв ряді випадків необхідно виходити за ці рамки.
У історіографії даного питання можна виділити три головних етапи: перший (початковий) з 1906 р. по 1917 р., другий (радянський) - з 1917 р. по 1991 р.; третій - сучасний етап. Напочатковому етапі були опубліковані не тільки багато важливих законодавчих актіві документи по аграрній реформі, виступи самого П.А. Столипіна, статті, алеі перші узагальнюючі роботи. Але вже тоді діяльність П.А. Столипіна і йогоаграрна реформа різними політичними силами оцінювалися по-різному. Ще вдореволюційний час сформувалося два основних концептуальних підходи дооцінці діяльності П.А. Столипіна. Залежно від політичних пристрастей,підсилюються фактом незавершеності, суперечливості самих реформ, неоднозначністюїх підсумків, автори розділилися на апологетів і критиків реформатора.Примітно, що такий поділ залишалося незмінним протягом усього періодувивчення столипінських аграрних перетворень. Величезний інтерес представляютьмемуари голови польсько-литовсько-білоруського кола, уродженця МінщиниЕдварда Войніловіча.
У післяжовтневийперіод, особливо після згортання НЕП і переходу до суцільноїколективізації сільського господарства інтерес до столипінської аграрної реформиослаб, бо колективізація ставила абсолютно інші цілі ніж створенняфермерства. Але висвітлення її і тоді тривало. Причому, ленінськанегативна оцінка цієї реформи була посилена сталінським коротким курсомВ«Історії ВКП (б)В». У ньому зовсім не згадувалося про її позитивних сторонах,в тому числі про переселення селян за Урал, стверджувалося, що вона проводиласятільки в інтересах поміщиків і куркулів, з яких Столипін В«хотів зробитидрібних поміщиків, вірних захисників царського самодержавства В». Аналогічне будутьповторювати радянські історики та в післявоєнний період, хоча в процесіподолання наслідків культу особи і особливо в кінці 80 - початку 90-хроків їх інтерес до аграрної реформи значно зріс, а науковий підхідпосилився. І все-таки у багатьох працях радянського періоду, столипінська аграрнареформа висвітлювалася однобічно, з негативних позицій, під кутом показу їїкраху, загострення класової боротьби і неминучість Великої Жовтневоїсоціалістичної революції 1917 р. Відповідно до цієї концепції підбирався,як правило, і фактичний, архівний матеріал, зроблено чимало помилковихвисновків. У теж час ці роботи виділяє широка джерельна база, велика кількістьстатистичних даних. Радянська історична школа вплив соціальнихпроцесів, в тому числі і аграрних відносин на суспільно-політичні подіїу білоруському селі зводила до боротьби селян за знищення поміщицькогоземлеволодіння, при цьому позначала її загальної для всієї Росії. На глибокоїнауковій основі були проаналізовано діяльність дворянства Білорусі. Цестала важливим кроком на шляху подолання партійно-класових принципів, які склалисяв радянській історіографії при освяченні історії Білорусі періоду капіталізму.З'ясовується, що проблема радянського наукового підходу полягала в ідеалізаціїекономічних факторів. А це значить, що в дослідженні розмова повиннавестися не про об'єктивний, а суб'єктивний фактор. Саме тому винуватими зате, що не було зроблено, є не обставини, а люди, правителідержави. Це викликає необхідність досліджувати вплив соціальнихпроцесів в аграрній сфері не з пункту зору соціально-економічноїзумовленості історичного процесу, а з позицій урахування в першу чергу людськогофактора.
Крім численнихстатей з аграрної реформи П.А. Столипіна і його діяльності були видані івельми значні монографічні дослідження, що розкривають проблему та їїаспекти більш докладно і об'єктивніше, з широким залученням нових архівнихдокументів і матеріалів. Опубліковано повне зібрання промов у Думі іДержавній Раді 1906 - 1911 рр.. Столипіна.
Історіографічний аналізлітератури останніх років свідчить, що багато питань по цій реформізалишаються спірними. У ряді публікацій аграрна реформа П.А. Столипіна сталаідеалізувати, її економічні результати перебільшуватися. Багато сторінреформи розкриті ще недостатньо.
1. ЗНАЧЕННЯДІЯЛЬНОСТІ Гродненського комітету (1902 - 1903 рр..) У ВИРІШЕННІ АГРАРНОЇ ПРОБЛЕМИ
Нетривалеперебування П.Столипіна на посаді гродненського губернатора (з 21 червня 1902по 21 березня 1903 року) було разом з тим і часом визрівання у ньогоустремлінь, спрямованих згодом на реформування Росії, на перетворенняїї в державу потужної економіки і суспільної стабільності. Важливу роль установленні майбутнього реформатора зіграло його участь в роботі Гродненськогогубернського комітету про потреби сільськогосподарської промисловості. Цей орган,створений на підставі березневих 1902 рішень Особливої вЂ‹вЂ‹наради, бувпокликаний поряд з іншими губернськими і повітовими комітетами, намітити конкретнішляху по підйому сільськогосподарського виробництва з урахуванням місцевихособливостей. Матеріали роботи цих комітетів згодом стали основою дляпроведення Столипіним аграрних перетворень в країні.
Перше засіданнягубернського комітету про потреби сільськогосподарської промисловості відбулося 16липня 1902 під головуванням Столипіна. До цього часу не закінчився щемісячний термін його перебування на посаді губернатора, але це не завадилодосвідченому адміністратору, колишньому до приїзду в Гродно губернським предводителемКовенської дворянства, відразу оволодіти непростою ситуацією. На засідання, крімвеликих губернських чиновників, а також повітових проводирів дворянства, булизапрошені наймогутніші в губернії земельні магнати, включаючи князяСвятополк-Четвертинського, Гліндзіча, Скірмунтов, Пусловского, Рошковський,Микульського та ін Останні відрізнялися одночасно як неприступним шляхетськимконсерватизмом, так і нестримним прагненням до змін за західноєвр...
