Історія
Тема: Суспільно-політичний рух в Україні на початку ХХ століття(1900-1914 рр..)
План
Введення
1. Виникнення політичних партій на Наддніпрянщині,соціальні рухи
2. Активізація політичного життяі зростання незалежних настроїв на західноукраїнських землях
Висновок
Література
Введення
Розвиток капіталізму породило новий суспільний клас - промисловийпролетаріат, який був позбавлений приватної власності на знаряддя виробництва. ПролетаріатУкраїни формувався й розвивався як частина загальноросійського робітничого класу. Вйого складі було багато заробітчан з центральних районів Росії, які мализначний досвід революційної боротьби.
На початку ХХ століття розв'язана перша світова війна принеслаукраїнському народові розорення і загострення економічної і політичноїкризи як на територіях, що перебувають у складі Росії так і на територіяхСхідної Галичини, Північної Буковини і частково Закарпаття. В результатівідбувається зростання громадської активності робітників мас, відбувається розвитокрізних суспільно-політичних течій, які багато в чому визначалиполітичні події того часу.
1. Виникнення політичних партій наНаддніпрянщині, соціальні рухи
Соціальні руху:
розвиток страйкового руху як наслідок поглибленнясоціальної кризи;
діяльність в Україні загальноросійських політичних партій;
створення українських політичних партій;
вплив революції 1905-1907гг. на становлення політичнихсил України.
Економічна криза призвела до розорення безлічі дрібних ісередніх підприємств, зростання безробіття і утворення великих монополістичнихоб'єднань. Загострилися відносини між працею і капіталом, активізуваласядіяльність нелегальних політичних організацій, які виступали за поваленняцарського самодержавства і встановлення демократичної республіки. В періодкризи відбулися великі страйки робітників у Петербурзі, Москві, Харкові,Ростові-на-Дону, Катеринославі, Одесі та інших містах.
В цілому можна констатувати, що до початку 1905 р. всуспільстві назріли як об'єктивні, так і суб'єктивні передумови для революції.Невирішеність аграрної проблеми, посилення експлуатації робітничого класу,об'єктивна зацікавленість буржуазії в залученні її до вирішення найважливішихдержавних проблем, національний гніт, відсутність демократичних свобод,поразка царизму в російсько-японській війні і пропагандистська діяльністьнелегальних політичних партій створили сприятливий грунт для потужногосоціального вибуху.
Початком першої в Росії буржуазно-демократичної революціїстали події 9 січня 1905 р. у Петербурзі. В той недільний день (його назвуть"Кривавим неділею") царські війська розстріляли у Зимового палацу150-тисячну мирну робочу демонстрацію, учасники якої намагалися передатиМиколі II петицію про свої потреби (робітники ще вірили в "доброгоцаря-батюшку "). Звістка про загибель 1200 робітників та поранення 5 тис. осібшвидко облетіло всю країну і викликало бурю обурення. Вже в січні в Росіїстрайкували 440 тис. чоловік, тоді як у попередній період у страйкахбрало участь приблизно 43 тис. осіб на рік. Перша фаза революції (січень-жовтень1905 р) була часом наростання масових виступів, посилення їхполітичного характеру; політизації народних мас; активізації процесусамоорганізації суспільства (утворення нових політичних партій, радробітничих і солдатських депутатів, профспілок і т.д.); розширення хвилювань вармії, на флоті і в селі; переплетення й взаємовпливу робочого, селянськогоі національно-визвольного руху.
Хоча за своїм характером (по цілям і завданням) першаросійська революція була буржуазно-демократичною, її головною особливістюстало те, що керівну роль у ній грала не буржуазія, а пролетаріат. За що переважалиметодам боротьби (політична страйк, збройне повстання робітників) революціямала пролетарську "забарвлення". У той же час участь в ній широкихмас селянства, вимагали скасування викупних платежів і вирішення аграрногопитання, надавали революції явно виражені селянські риси. Нарешті,залучення в революційні баталії представників національних окраїн,добивалися автономії в складі Росії, дозволяє вбачати в цих подіяхознаки національно-визвольного руху.
З другої половини січня по березень 1905 р. страйковийрух охопив підприємства Бахмутського, Слов'яносербського і Маріупольськогоповітів Катеринославської губернії, а також Таганрозького і Черкаського округівОбласті Війська Донського, півдня Ізюмського і Богодухівського повітів Харківськоїгубернії. У Донбасі у страйковому русі брало участь 53,6% шахтарів і91,4% металістів. У квітні - серпні 1905 р. на Україні відбулося більше 300страйків, у яких брали участь понад 110 тис. робітників. Особливо масовими булитравневі страйки трудящих. У Варшаві, Лодзі, Одесі, Ризі та інших містахсправа дійшла до збройних зіткнень між робітниками і царськими військами. Вчервні заворушення перекинулись в село і на флот. Селянські бунти буливідзначені в 64 з 94 українських повітів. На Чорноморському флоті 14 - 25 червняспалахнуло повстання на броненосці "Потьомкін", матроси якогорозправилися з офіцерським складом і підняли на щоглі червоний прапор. Оскількиповстання на "Потьомкіна" не була підтримана іншими кораблямиЧорноморського флоту, броненосець змушений був піти у румунський порт Констанца ітам здатися місцевій владі. [1, с.110]
Широкий резонанс мала жовтнева всеросійськаполітичний страйк, що стала кульмінацією революції. В одній з листівокЛуганської організації РСДРП було написано: "І весь світ побачив небаченеподія. Не йдуть потяги, не тріщить телеграф, не гуде телефонна дріт, нешумлять машини, не димлять фабричні труби, не сяє на вулиці електрику. Всізавмерло. Те робочий повстав, то м'язистий кулак загрожує всім шкуродери, всім самодержцям ".
Жовтнева страйк паралізував дії уряду,засмутила всю господарське життя країни, Під натиском революційних мас царМикола II 17 жовтня 1905 видав Маніфест, в якому обіцяв народуполітичні свободи: недоторканість особи, свободу совісті, слова,зборів і спілок. Уряд пообіцяв скликати законодавчуДержавну думу, избираемую всіма верствами суспільства. Поява цьогодокумента мало дуже важливі наслідки. Маніфест 17 жовтня значнорозширив кордони легальної політичної та культурної діяльності, помітно їїоживив і урізноманітнив. Свобода друку дала поштовх появі першихукраїномовних газет і журналів. Активізувався процес масовоїсамоорганізації суспільства: почали виникати партії, поради, кооперативи і т.д.
У період підйому революції в країні стали швидко виникати іпоширюватися такі масові пролетарські організації як профспілки. Профспілковерух набув масового характеру в 1906р.
Оскільки початок ХХ століття ознаменувався активізацієюселянського руху на Україні, очолити селянський рух по всійРосійської імперії, в тому числі і на Україні спробувала створена в 1901-1902гг.загальноросійська партія націонал-революціонерів (есерів). Вона вважала себе прямоюспадкоємицею народницького руху на Україні і відстоювала ідею "общинногосоціалізму ", тобто громадського облаштування на основі федераціїнезалежних селянських общин. Есери були прихильниками застосування тактикиіндивідуального терору проти царських сановників, проведення "соціалізаціїземлі "шляхом передачі її в повне розпорядження селянських общин, якіповинні були розподілити її по зрівняльно-трудовим принципом. [2, с.38]
Активізувався процес масової самоорганізації суспільства: почаливиникати партії, ради, профспілки, кооперативи і т.д. Зросла чисельністьлівих партій і організацій: російської партії есерів (соціалістів-революціонерів),анархістів, анархо-синдикалістів, а також більшовиків і меншовиків.
У 1901 р. різні есерівські групи злилися в Партіюсоціалістів-революціонерів Росії, про що офіційно було оголошено в газеті"Революційна Росія" в січні 1902 р. У переддень революції 1905-1907рр....
