Зміст
Вступ 3
Глава 1. Зародження тапоширення фашистської ідеології 6
Глава 2. Прихід фашистської партіїдо влади 11
Висновок 22
Список джерел та літератури24
Примітки 25
Введення
ХХ століття - століття урочистостіідеологій, порабощающих маси. Одна з найбільш страшних - фашизм. І Італія,де він виник і вперше набув поширення - країна, надзвичайноцікава для вивчення причин виникнення фашизму.
Тема фашизму і зараз не втрачаєактуальності, оскільки до цих пір в окремих колах західноєвропейської молоді(Переважно, хоча є в цих колах і цілком зрілі люди) продовжуютьпестували реваншистські тенденції, чимало є прихильників в неофашизму.
Отже, як зародився фашизм?
Метою нашого дослідження станевивчення освіти і прихід до влади фашистської партії в Італії.Хронологічні рамки - 1918 - 1922 рр.. (Аж до В«походу на РимВ»).
Завдання ставимо наступні дляреалізації даної мети:
перше, вивчити причинизародження і поширення фашистської ідеології;
друге, простежити шляхприходу до влади фашистської партії.
Велике значення для написанняроботи мали такі джерела, як роботи діячів комуністичного рухуІталії - А. Грамші і П. Тольятті. А. Грамші ще в 1921 році дав характеристикуфашизму в своїй статті В«Дві різновиди фашизмуВ», надрукованій у В«Ордіненуово В». [1]Однак необхідно відзначити, що стаття ця - безпосередня реакція насучасні автору події, і в цьому її переваги (безпосереднісвідоцтва) і недоліки (згідно відомому прислів'ї - В«обличчям до обличчя обличчяне побачити В», тобто ряд факторів стають ясні тільки по закінченніпевного часу).
В«Лекції про фашизмВ» П. Тольятті [2]- Також надзвичайно цікаве джерело. У них він дає розгорнутухарактеристику фашизму як з точки зору загальносвітової проблеми, так і з точкизору проблеми безпосередньо Італії.
Для дослідження був використанийтакож ряд літератури.
Серед узагальнюючих робіт назвемоВ«Історія ІталіїВ» під редакцією С. І. Дорофєєва. [3]У ній в загальних рисах, в якості однієї з глав, розглядаються проблемивиникнення і розвитку фашистського руху.
Певні відомості можнапочерпнути з В«Історії фашизму в Західній ЄвропіВ», [4]в якій Італія розглядається як одна з країн; уваги їй приділяєтьсяменше, ніж Німеччині.
Безпосередньо вивчається намипитанню присвячені наступні монографії Б. Р. Лопухова: В«Історія фашистського режимув Італії В»[5]і В«Фашизм і робітничий рух в ІталіїВ». [6]
Крім того, були використанаЛітература, присвячена лідерові фашистського руху в Італії - Беніто Муссоліні(В«Беніто Муссоліні: Нові факти. Рідкісні документи. Унікальні фотографіїВ»(1999) [7],Сміт Д. М. В«МуссолініВ» (1995), [8]Хібберт К. В«Беніто МуссолініВ» (1996) [9]).Це нові книги, 90-х років, і вони позбавлені ідеологічних штампівмарксизму-ленінізму про відміну від тих, що були розглянуті вище.
Глава 1. Зародження тапоширення фашистської ідеології
Фашистська організація буластворена Муссоліні 23 березня 1919. Само слово В«фашизмВ» походить відіталійського слова fascio (пучок, зв'язка, союз). [10]Організація, створена Муссоліні, називалася В«Фашо ді КомбатіментоВ» (Союзборотьби). [11]
Спочатку вона налічувала всьогокілька десятків людей. Поступово вона стала розширюватися, головним чиномза рахунок колишніх фронтовиків: поєднання шаленого націоналізму з соціальноїдемагогією було характерно для всієї діяльності фашистської організації.
Настрої досить великийчастини колишніх фронтовиків мали загальну специфіку та особливості. В їхній свідомостітісно поєднувалися націоналістичні й революційні гасла тієї епохи: В«Насзрадили В»Союзники поглумилися над кров'ю, пролитою італійцями у війні!В», -такого роду настрої, що живляться шовіністичної пропагандою, перепліталися зіпрагненням до соціальним змінам, виливалися в смутні гасла В«порятункунації В»,В« зміцнення її гідності В»,В« забезпечення героям окопів можливостіскористатися революційними плодами війни В». [12]
Все це зумовлює перехідчастини колишніх фронтовиків, в основному вихідців з дрібнобуржуазних шарівнаселення, на позиції фашизму з його націоналістичними і соціальнимигаслами.
дрібнобуржуазних фашистіввідзначалася А. Грамші: В«Народились відразу ж після війниВ« бойові фаши В»малитакий же дрібнобуржуазний характер, як і різні організації колишніхфронтовиків, які виникли в цей час В». [13]
Після війни багато фронтовики,розчарувалися у війні, особливо політично малограмотні і схильні підвсіх бідах винити парламент і демократію, а також прагнули воєнізуватицивільне життя, організовують загони В«АрдітіВ» (смільчаків). Беніто Муссолініпідігравав їм, стверджуючи: В«Я завжди був упевнений в тому, що для порятунку Італіїтреба розстріляти кілька десятків депутатів. Я вірю, що парламент - бубонначума, отруйна кров нації. Її потрібно винищити В». [14]
Одним з пунктів Установчоїдекларації фашистів була вимога про анексію Фіуме і Далмації. Згодомце вимога вже не сходило зі сторінок центрального друкованого органу фашистівгазети В«Пополо д'ІталіяВ». Одночасно фашистивиступили з демагогічними гаслами з питань внутрішньої, в першу чергусоціально-економічної, політики.
Вони оголосили себе прихильникамизагальних виборів, восьмигодинного робочого дня, участі робітників у технічномукерівництві підприємствами, одноразової прогресивного податку на капітал ісеквестру 85% військових прибутків, націоналізації всіх військових підприємств і т. д. [15]
Безсумнівно, що висуненняподібного роду вимог було обумовлено гострою революційної обстановкою,яка склалася в Італії. Будь-яка партія, будь-яка політична угруповання,бажала забезпечити собі масову базу, змушена була висувати вимогисоціального характеру. У цьому відношенні фашисти не відрізнялися від подібних їморганізацій, в тому числі і від руху, очолюваного Д'Аннуціо,який із загоном добровольців зайняв Фіуме, поставивши уряд переддоконаним фактом.
І все ж фашисти з самого початкупоказали себе найбільш безпринципними і спритними політиками в боротьбі зазалучення до своєї організації самих різних соціальних елементів.Фашистська В«Пополо д'ІталіяВ» писала: В«Ми дозволяємо собірозкіш бути аристократами і демократами, консерваторами і прогресистами,реакціонерами і революціонерами, легалістамі і іллегалістамі відповідно дообставинами часу і середовищем, в якому ми змушені діяти В». [16]
Про це ж говорив дуче у своємувиступі в Беккарійской університеті в Мілані 19 липня 1919 Він заявив, щофашисти в залежності від обставин вдаються В«до співпраці класів,боротьбі класів і експропріації класів В». [17]Іншими словами, фашисти проти яких би то не було точних визначень іконцепцій. Тому вони спочатку виступали і проти створення партії, як такої,В«Бо сама ідея партії містить в собі доктрину і програмуВ». [18]
Все це дало фашистамможливість поряд з відкритою терористичною боротьбою проти революційногоруху трудящих вести розкладницьку роботу в масах і домогтися вже в першийперіод існування своєї організації деяких успіхів у цьому напрямку.
Так було, наприклад, під часхвилювань на грунті голоду влітку 1919 р. Газета В«Пополо д'ІталіяВ»писала в цей час: В«Ми оголошуємо повну солідарність з населенням різнихпровінцій, повсталих проти тих, хто морить його голодом ... Потрібні конкретні ірішучі дії. У боротьбі за здійснення своїх священних прав натовпобрушить гнів не тільки на майно злочинців, але й на них самих В». [19]
Це типовий зразок фашистськоїдемагогії, за допомогою якої фашистам у ряді випадків вдавалося захопити маси засобою. Фашисти намагалися перетворити ці епізодичні контакти у більш міцні.З цією метою вони створили цілу мережу політичних організацій. У жовтні 1919 р.на з'їзді фашистів було предст...
