Національнийпитання в Чехословаччині в оцінках ідеологів австрійської соціал-демократії
КрахАвстро-Угорщини й утворення на її територіях нових незалежних державпоставило австрійських соціалістів перед необхідністю зміни ідеологічнихорієнтирів у національному питанні. Вони змушені відмовитися від захисту ідеїцілісності Австро-Угорщини, розробивши ряд нових концепцій, зокрема, концепцію"Соціалістичного аншлюсу" Німецької Австрії і Судетах-німецькихтериторій, концепцію Дунайської федерації, концепцію права націй насамовизначення.
Зутворенням у 1918 р. Чехословацької держави Судето-німецька проблемастала розглядатися теоретиками австромарксизма в якості самостійної, ане як один з багатьох прикладів міжнаціональних суперечностей монархіїГабсбургів. Бауер, Реннер та ін Бауер розглядав Судетську проблему якспеціально, так і в контексті політичних змін в Центральній іПівденно-Східній Європі, пов'язаних з розпадом Австро-Угорської імперії. Одним зголовних тез, узятим Бауером на озброєння було положення про те, що першасвітова війна була найбільшою, самої кривавої буржуазною революцією наВпродовж всесвітньої історії. Ця ідея була продовженням і розвитком йогодовоєнної концепції про Балканських війнах як буржуазних революціях.
Бауербув одним з перших ідеологів австрійської соціал-демократії, які присвятили особливуроботу проблемам німецької соціал-демократії в ЧСР. Опублікована в 1921 р. брошура Бауера "Завдання німецької соціал-демократії в Чехословацькій республіці"узагальнила його погляди з цієї проблеми, викладені ним у численних статтях івиступах попереднього періоду. Бауер підкреслював прогресивний характерборотьби за самостійність чеської держави, яку вели в тому числі ічеські соціалісти, в роки війни. При цьому політика групи Б. Шмераля зарішення чеського національного питання в рамках "наднаціональногодержави "в роки війни трактувалася Бауером як контрреволюційна, таксамо, як він оцінював і "військову політику" К. Реннера. Період, колиборотьба чехів за власну державу (національна революція у Чехії) носилапрогресивний характер, визначався Бауером проміжком кількох днів - зкінця жовтня по листопад 1918 Контрреволюційний характер чехословацькоїдемократії проявився, по Бауеру, відразу, як тільки вона відмовила в праві на самовизначеннясудетським німцям. Таким чином, з листопада 1918 р. по липень 1919 Чехословацька республіка оцінювалася Бауером як "інструментреакційного західного імперіалізму ".
Однакпісля липня 1919 Бауер знаходив якісно іншу розстановку політичних силу Східній і Центральній Європі, внаслідок якої Чехословаччина перетворюваласяв найважливіший оплот демократії проти сил контрреволюції, уособлює для ньогов політичних режимах Угорщини, порожнистими і Румунії. Ця ситуація ставила передСудето-німецької соціал-демократією нові завдання. Бауер вказував, щоСудето-німецька соціал-демократія повинна як і раніше відстоювати принцип праванародів на самовизначення, не йдучи ні на яке співробітництво з партіямичехословацьких соціалістів. Бауер застерігав партію Судето-німецькоїсоціал-демократії від надмірного захоплення боротьбою проти лівої опозиції всвоїх рядах, наводячи як негативного прикладу політику "чеськихправих ".
Вфундаментальному дослідженні "Австрійська революція" (1923 р.) Бауер дав ретроспективний аналіз розвитку чеського націоналізму і сепаратизму в періодімперії Габсбургів, відзначаючи, що саме чесько-німецькі суперечності булиодними з основних, що проявилося і на рівні взаємин міжнімецько-австрійської і чеської секціями соціал-демократії Австрії ..
Аналізуючиісторичні передумови чеської національної революції, Бауер особливозупинявся на чесько-німецьких суперечностях кінця XIX в. Він зазначав, щоумови для формування та розвитку чеського сепаратизму і націоналізму буливирощені ліберальною політикою австрійського уряду в період з 1878-1895рр.., коли розвивалися чеські школи, чеські чиновники потіснили німецьких вмісцевих органах управління і судочинства. Бауер вважав, що причини цієїполітики крилися в тій охоронної ролі, яку відіграли слов'яни і чехи вособливості в період революції 1848/49 рр.. Апофеозом національної боротьби вбогемських землях він вважав спробу реформи 1897 р. Саме тоді були закладені передумови чеської революції 1918 р., які активувала війна.
Бауерпоширив свою формулу про трьох фазах революцій 1918 р. в Австро-Угорщині та на Судети. Він відзначав, що в альпійських землях мала місце демократичнареволюція і національна революція в Судетських землях, показуючи різницю міжреволюціями власне в Австрії і богемських землях. В особливому становищіопинилися якраз судетські німці, які століттями розвивалися в контакті зчехами і які в період революції усвідомили себе як німці і спробувалиреалізувати право на власне самовизначення у формі особливих Судето-німецькихпровінцій. З іншого боку, Бауер наполягав на історичній, політичній іекономічної зв'язках цих провінцій з німецько-австрійськими (альпійськими)землями, підкреслюючи, що Німецька Богемія і Судетська земля - ​​це найбільшііндустріальні області Німецької Австрії та найпотужніші центри австрійськогопролетаріату. Ці центри були насильно відірвані від Німецької Австрії тавключені до складу чужого чехословацької держави.
Бауеррозглядав національну проблему в ЧСР у широкому аспекті. Називаючи цедержава спадкоємцем національних протиріч, колишніх притаманними старійАвстро-Угорщини, він вказував, що до складу Чехословаччини насильно включені іутримуються не тільки одні німці, але також і словаки, угорці й українці.Звідси Бауер бачив подвійну загрозу чехословацької держави, в якому порядз соціальними протиріччями були різко загострені і міжнаціональнісуперечності.
Всередині та другій половині 1920-х рр.. Бауер продовжував розвивати проблематикунімецького національного питання в Судетах, перш за все, в канві проблематикиможливості інтеграції країн колишньої Австро-Угорщини і здійснення аншлюсу. Вінпродовжував відстоювати ідею "соціалістичного аншлюсу" на противагуконцепції Дунайської федерації, яка характеризувалася їм як відповідальнаінтересам австрійської буржуазії, але суперечить інтересам соціал-демократії.Бауер не поділяв надій ряду своїх товаришів по партії на можливість швидкогоздійснення аншлюсу.
Перемогагітлерівців у Німеччині та їх зовнішньополітична орієнтація на аншлюс іоб'єднання всіх німців в єдиній державі виростала, по Бауеру, зумов мирного врегулювання, розвівши німців по різних державах.Обгрунтовуючи необхідність відмови від ідеї аншлюсу після 1933 р., він знову звернувся до історії революційного руху 1918 р. в Австро-Угорщині, підкреслюючи, що австрійське держава було викликано в житті відцентровими тенденціями, всилу чого йому довелося успадковувати лише залишки старої держави. Австрія вновому вигляді була нежиттєздатним, залежним державним утворенням,яке не могло існувати без включення в область більш великогодержавного об'єднання, яким була Німеччина. Ця вимога вінвважав заснованим на традиції демократичних революцій 1848 р. і початкового періоду робітничого руху, коли йшла боротьба між Габсбургами та Гогенцоллернамиза переважання в німецьких землях. Проте здійснення аншлюсу Бауер вважавможливим лише мирними засобами, а не засобами війни. Виходячи з цього, вінвважав за необхідне захист незалежної австрійської держави, якдемократичного і нейтрального.
Післялютневого 1934 виступи австрійського пролетаріату О. Бауер перебравсядо Чехословаччини, де продовжував розробку Судето-німецької проблеми в новихумовах, стосовно до питання про можливість нової світової війни. У своємуостанньому великому творі, пророчо названому "Між двома світовимивійнами "(1936 р.), Бауер спробував дати оцінку новійсуспільно-політичної обстановки в Європі і світі. Особливу увагу Бауерзосередив на економічній кризі 1929-1932 рр.. Ця криза він бачив однимз головних винуватців перемоги реакції в таких країнах, як Австрія, Болгарія,Литва, Югославія, і різкого за...
