Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Чому ОЦІНКІ ДІЯЛЬНОСТІ В. Б. АНТОНОВИЧАНЕОДНОЗНАЧНІ
РОЗДІЛ 2. ОФІЦІЙНО ПРО АНТОНОВИЧА
РОЗДІЛ 3. Політична ДІЯЛЬНІСТЬ В. АНТОНОВИЧА
РОЗДІЛ 4. Наукових праць АНТОНОВИЧА
4.1 Антонович Як науковець: загальний погляд
4.2 Діяльність В. Антоновича в Галузі архівістікі
4.3 Історичні праці В. Антоновича
4.4 Здобуткі Антоновича в сфері археологічної науки
4.5 Праці В. Боніфатійовіча по географії та етнографії
РОЗДІЛ 5. Громадський ДІЯЛЬНІСТЬ АНТОНОВИЧА
5.1 Антонович Як просвітнік
5.2 викладацький робота Антоновича
ВИСНОВКИ
СПИСОК Джерело ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність проблеми: на мою мнениежіття людського суспільства Постійно змінюється на кращє, відбувається Йогорозвиток, прогрес. Звичайний Кожна людина робіть Свій Внесок для того, щоб цеюпроцес відбувався, альо самє інтелігенція, Вчені Перший серед усіх інших знаходятьи вказують іншім подальші шляхи розвітку. Дерло відкрівають и відстоюють(Іноді навіть до Смерті) Такі Наукові, жіттєві істіні про які Інші галі навіть НЕздогадуються. Тому Мені здається Варто вівчаті праці науковців и знаті де, коли,Чому смороду робілі Свої відкриття. Варто знати, Як жили Такі Видатні твоїпопередники-українці, Як Наприклад В.Б.Антонович та Багато інших, чім ти їмзавдячуєш, навчітіся того, Як смороду приносили Користь всьому людства и з Якоювідданістю служили Україні та українцям.
Мета и завдання: дослідіті Чому, як,коли відбувалося становлення Як науковців и Громадського діяча В.Б.Антоновича.Що Зроби нам и Чого досяг цею видатний вчений. Підсумуваті Наслідки Йогобагатогранної діяльності.
Огляд історіографії: я писав своюроботу на Основі спогадів Всіх тихий, Що знали Антоновича, булі Його друзями,знайомиться, ворогами. Іноді їх спогади суперечліві, альо таки Правдивеуявлення про В.Б.Антоновича можна скластись. Це праці Дорошенка Д., ДоманіцькогоВ., Грушевського М., Лотоцького О., Крім того залиша праці самого В.Антоновича та Інші матеріали.
Предмет Дослідження: предметомДослідження в Цій роботі є наукова та громадська діяльність В. Б. Антоновича.
Об'єкт Дослідження: об'єктом мого Дослідженняявляється видатний український вчений та громадський діяч Другої половини 19ст. В. Б. Антонович.
практичність значення: ЯКЩО прірівняті Історіюдо книги, то Своєю Курсова робота я відкріваю в Цій Книзі одну з ДужеВажливим и повчальних Сторінок. Аджея Серед українських національніх діячівДругої половини 19 ст. Найбільш відомім БУВ Володимир Антонович. І розповідьпро ті Як ВІН живий, Чого добівався для блага України - повчання и дороговказнам. Тому Мені здається, Що дана курсова робота Може успішно вікорістовуватісьВчитель на уроках у школах, викладач на Лекціях у вузах для Розкриття цієїтими, а кож всіма бажаючімі знаті сторінки нашого минулого.
РОЗДІЛ 1. ЧомуОЦІНКІ ДІЯЛЬНОСТІ В.Б. АНТОНОВИЧА НЕОДНОЗНАЧНІ
... Мі, українська інтелігенція, досі НЕсповнілі свого обов'язку перед людино, Що стількі літ тому прийшла до нас, щобВ«Усьо розділіті з намиВ». Мі не постаралися відповідно вівчіті и освітіті Його життя,повне самовідреченої любові и праці для нашого народу. Антонович Як історик, Якгромадський діяч и Як людина НЕ дослідженій І не спопулярізованій.
МихайлоГрушевський
В Історії України Другої половини XIX ст. Важко знайте більш відоме всередовіщі національніх діячів ім'я, Ніж Володимир Антонович. Разом Із тімВажко назваті з-поміж насельніків українського Олімпу більш Загадкова ї оповітурізнімі легендами, міфамі и перекази постать, душа якої залиша Закритого їнезбагненною для сучасніків и навіть близьким людей. Як Тільки НЕхарактерізувалі Антоновича! З одного боку, Його вважаєтся Мозковий центромукраїнського руху, могутнім Керманич, Який Тримай у своїх руках Усі незрімінитки національного життя, керував шкірних зачінанням, шкірні праворуч, знав,пам'ятав и оцінював буквально все. Так, Дмитро Дорошенко твердо, Що Зі свогоБудинку на Жілянській Антонович В«керував Фактично цілім Українським рухомПротяг останніх десятіліть XIX віку, и Його впливим сяга далеко поза Межі України наддніпрянської, аждо Львова й Чернівців В».
не менше рішуче підтрімував Цю мнениеВасиль Доманіцькій: В«Можна з певністю сказаті, Що ніяка, Мабуті, праворуч, колиТільки вон Була чімсь важлива або доторкалася якогось більшого гуртка українців,Не минай без того, щоб в їй НЕ взявши участі, не давши допомог чі порадиВолодимир Боніфатійовіч, и Завжди з НАДЗВИЧАЙНИХ скромністю, Ніколи НЕ вісовуючісвоєї особини наперед В».
З іншого боку, говорили про ті, ЩоАнтоновичу, Який буцімто не так Багато ї робів, особливо Стосовно українськоїІдеї, пріпісувалі Чимало чужих думок та справ. У лісті Николая Стороженка доВадима Модзалевського "можна прочітаті": В«Тепер (по Смерті Антоновича. - AP) піде, звичайно, в особливості злжеосвободітельного табору, звичайне нав'язування покійному того, чого він ніколине думав, і він зробиться фетишем політиканствуючих, але, наскільки я його знав,він дотримувався лише форми Іаіssеz fоіrе, laissez posser (дозвольте Зробити, дозвольте пройти), будучи сам людиною поміркованих у всіх відносинахпоглядів і чистим вченим з широким освітою і науковим ініціативою В»[3; 7-7].
З ворожок табору Місяць звінувачення у подвійній грі,зраді В«своїхВ», прістосуванстві. Микола Могилянський безапеляційно прірікав:В«Антонович - дволикийЯнус, Який зкафедри універсітету проповідував Одне и БУВ у дружбі навіть з Новицький(Жандармській полковник. - AP.), А у собі вдома, у колі вібраної молодіпроповідував Інше: ненависть до России В». Та звінувачень Із боціросіян-державніків Було замало. Поляки теж докідалі свою Дещиця чорної фарби.ЯКЩО Ф. Равіта-Гавронській Досить Обережно писав про загадковість,невізначеність справжнього обличчя Антоновича, його призначення та В«незмірне складення инеможливе для схоплення В»[5; 6] то Вацлав Лясоцькій просто називав ЙогоВ«Інтріганом, зодягнений у тогу демократічної простота и товаріської популярностів Стосунки з тією Ідеальною и найжертвеннішою з жертовним молоддю В».
Нарешті, безсумнівно провокаційнуроль у створенні відповідної В«опініїВ» Щодо Антоновича відіграло жандармськеУправління. Вже згадуваній полковник Новицький на допіті студента Невестюк у1892 р. вів Із ним розмову про Антоновича, Який, Мовляв, граючі роль лояльноїдо влади людини, загрібає жар чужими руками, наражаючі на небезпекунедосвідчену молодь. Новицький В«довірочноВ» повідомів студентові, Що АнтоновичуЯк поляку в університеті не давали стіпендії, тоді ВІН перейшов у православ'я иОТРИМАНО стіпендію, а згодом улаштувався на кафедрі. Насправді ж ВІН не поляк,НЕ українець І не росіянін, а Досить темна особа. Повернувшись у Галичину,Невестюк переповів усе Це на сторінках коломійської газети В«НародВ» (1893, 1 вересня).Так Антонович Із подачі жандармів БУВославленими Галицька радикалами и через цензуру та Політичні мотиви навіть НЕМіГ віступіті Зі спростуванням.
Згадані обставинних спричинили до того,Що Антонович у прінціпі Майже НЕ виступать у друці з якімісь відвертімі заявивПопро ВСІ закіді супроти нього. Його учень, людина з російського табору ІванЛинниченко, слушно зауважував, Що В«СповідьВ» Була чи не єдінім відвертім віявомпочуттів и поглядів Антоновича. Взагалі ВІН В«був крайнє скупий на подібні виливу - у всіхподальших його численних роботах і статтях (за винятком непрямихнатяків в одній) автор, який пішов весь у роботу і самого себе, вкрай недовірливийі часом навіть занадто обережний, уникав торкатися цього фатального для ньогоперіоду життя В»[8; 259].
Надмірну обачність Антоновича, Його неймовірній самоконтроль и Майже повну замкнутість позначаютьбільшість Із тихий, хто з ним спілкувався. Олександр Барвінській згадував, ЩоВизнання навчань В«так навик БУВ до Великої обережності, Що навіть у своїйкімнаті говорів півголосом, вістерегаючіся підслухання, Розм...
