Федеральне агентство з освіти
Державнеосвітня установа вищої професійної освіти
Амурський державнийУНІВЕРСИТЕТ
(ГОУВПО В«АмГУВ»)
РЕФЕРАТ
на тему: "Кризакріпосного права і розвиток капіталістичних відносин в Росії "
м. Благовєщенськ
2008
Зміст
Введення
1. Криза кріпосногоправа
2. Скасування кріпосногоправа. Розвиток капіталістичних відносин
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Першаполовина XIX століття і особливо друга його чверть характеризувалися всібільше посилився кризою феодально-кріпосницької системи, що відбувалися підвпливом розвитку капіталізму в надрах феодального ладу. Продуктивні силив цей період досягли такого рівня, який не відповідав старимфеодальним виробничим відносинам. У міру подальшого розвиткупродуктивних сил конфлікт між новими продуктивними силами і старимивиробничими відносинами набував все більш гострий характер. Феодальнівиробничі відносини гальмували розвиток продуктивних сил іприрікали їх на застій.
1. Кризакріпосного права
Кріпосницькасистема організації сільського господарства на рубежі XVIII і XIX століть переживала періодрозкладу і занепаду. Продуктивні сили в сільському господарстві досягливідносно високого розвитку, показником чого було застосуваннясільськогосподарських машин, певні досягнення в області агрономічноїнауки, поширення посівів трудомістких технічних культур.
У другійчверті XIX століття поряд з поліпшеними сільськогосподарськими знаряддями отримуютьвідносно велике поширення машини: молотарки, віялки, сортування.Кількість підприємств, які виробляли ці машини, до середини XIX століття значнозбільшилася. У селянському господарстві спостерігався процес розвиткупродуктивних сил (удосконалення сільськогосподарських знарядь,вирощування поліпшених порід худоби, посівах технічних культур). Ці новіпродуктивні сили були несумісні зі старими феодальнимивиробничими відносинами, заснованими на підневільному працю з притаманною йомурутинної технікою, внаслідок чого вони не набули значного розвитку.
У першійполовині XIX століття спостерігається значне зростання товарно-грошових відносин,які в умовах розпочатого впровадження нової, капіталістичної техніки ічасткового застосування вільнонайманої праці характеризували собою кризуфеодально-кріпосницької системи.
Все більшогозалучення поміщицьких господарств в орбіту ринкових відносин породжувало поміщицькепідприємництво, тобто спроби розширення і раціоналізації свого господарствав умовах збереження кріпосного права. Якщо в умовах натурального господарствапоміщик прагнув забезпечити можливість простого відтворення, то в періодрозкладання феодалізму він виступає в ролі сільськогосподарськогопідприємця, зацікавленого у всебічному розширенні свого господарства.Тому протягом першої половини XIX століття спостерігаєтьсябезперервний процес посилення експлуатації кріпосного селянства. Посиленняексплуатації кріпосного селянства в умовах зростання товарно-грошовихвідносин знаходило своє вираження у панщинних маєтках у збільшенні поміщицькоїоранки за рахунок зменшення селянського наділу, а в деяких випадках в повномуобезземелення селян і переведення їх на місячину, тобто щомісячну видачу їмнеобхідного для існування кількості продуктів. В«МісячникиВ» фактичноставали рабами поміщиків. Посилення експлуатації селян досягалося шляхомрізкого збільшення суми оброку, що також зумовлювало занепад землеробства іінших галузей сільського господарства кріпаків цієї категорії. Таким чином,феодально-кріпосницькі відносини в середині XIX століття зумовлювалидеградацію сільського господарства. Велике значення для розвитку капіталістичнихвідносин у сільському господарстві мав зріст торгового землеробства, який знаходивсвій вияв у спеціалізації землеробства, пов'язана з певним рівнемрозвитку продуктивних сил, настійно вимагала затвердження новихвиробничих відносин, поглиблюючи тим самим криза кріпосницької системи.
В областіпромислового розвитку перша половина XIX століттяхарактеризувалася також процесом розкладання феодально-кріпосницької економікиі розвитком продуктивних сил. Це знаходило своє вираження в поступовомувпровадженні машин і появі складних механічних двигунів. Цей період можнавважати початком промислового перевороту.
Новіпродуктивні сили перебували у невідповідності з існуючимивиробничими відносинами, є непереборною перешкодою дляподальшого прогресу. Однак нові виробничі відносини все ж пробивалисобі дорогу, лише в межах, можливих в умовах пануванняфеодально-кріпосницького ладу. Цей процес знаходив вираження в поступовомузанепаді вотчинних і посесійних мануфактур, заснованих на малопродуктивнихпідневільному, кріпосній праці, і в розвитку капіталістичної мануфактури,поступово переростала в капіталістичну фабрику.
Новіпродуктивні сили одержали великий розвиток у тих галузях промисловості,в яких панівне становище займали капіталістичні виробничівідносини, тобто де застосовувався вільнонаймана праця. Однак В«вільнонайманіВ»робітники в більшості своїй були кріпаками, які перебували на оброк, щовкрай негативно позначалося на розвитку промисловості. По-перше, поміщикмав право в будь-який момент відкликати свого кріпака, а, по-друге, фабрикантпримушений був частина додаткової вартості віддавати поміщику, що зменшуваломожливість для розширеного відтворення. До того ж при кріпосному праві немогла створюватися резервна армія праці, що було одним з вирішальнихумов, необхідних для розвитку капіталістичного способу виробництва.
Посиленняексплуатації кріпосного селянства впродовж першій половині XIX століття викликало загостреннякласової боротьби, що знаходило своє відображення у зростанні селянського руху.За своїм змістом селянський рух залишалося стихійним,неорганізованим, носило царистські характер. Криза феодально-кріпосницькоїсистеми обумовлював загострення класових протиріч, що знаходило своєвираження у зростанні виступів кріпосних селян і робітників.
Боротьба кріпаківселян і робітників мала велике прогресивне значення: вона розхитувала основифеодально-кріпосного ладу. Селянський рух, спрямоване на боротьбупроти кріпосного права являло собою загрозу для існуваннясамодержавно-кріпосного держави.
Розкладанняфеодально-кріпосницької системи під впливом розвитку капіталізму зумовиловиникнення революційної ідеології, буржуазної за своїм об'єктивному змісту.
Подальшийпроцес розкладу феодально-кріпосницької системи призводить до виникненнядвох ідеологій: революційно-демократичної та ліберальної. Носіямиліберальної ідеології виступали представники тієї частини дворянства, якаходом економічного розвитку виявлялася залученою в орбітукапіталістичних відносин. Якщо революційні демократи, відстоюючи інтересиселянства, були прихильниками скасування кріпосного права революційнимшляхом, що означало повну ліквідацію поміщицького землеволодіння, то ліберали,виходячи з інтересів зростаючої буржуазії, були зацікавлені у скасуваннікріпосного права реформістським шляхом. У міру загострення класовихпротиріч ліберали в страху перед революційним вибухів все більшезближувалися з урядом, утворюючи в період революційної ситуації єдинийтабір панівних класів.
Політикауряду в першій половині XIX століття визначилася прагненням панівних класівзберегти непорушним феодально-кріпак лад, запобігти можливостіреволюційних потрясінь, що підсилювалася в міру загострення класовихпротиріч. Дане завдання визначала напрямок внутрішньої політикисамодержавства і зумовлювала безперервне наростання реакції. Уряд невидало жодного закону, який би в якійсь мірі змінив положеннякріпосного селянства. Розуміючи небезпеку, яка таїло в собі кріпоснеправо для панівного класу, уряд разом з тим не бажало піти нанебудь серйозні зміни в становище кріпосного селянства, так якце підривало основи феодальног...
