Варіант № 1
Кастова організація в країнах Стародавнього Сходу
План
Введення
1. Загальне визначення касти
2. Соціально-кастові групидавньоєгипетського суспільства
3. Авілум і мушкенум Месопатаміі
4. Система варн в Стародавній Індії
5. Закріплення кастового устрою вправі давньосхіднихдержав
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Предметом вивчення у контрольній роботі є предмет історіїдержави і права зарубіжних країн.
Об'єктвивчення - кастова організація в країнах Стародавнього Сходу.
Актуальність дослідження викликана,перш за все, тим, що соціальні основи структури сучасного суспільства та їхзакріплення у праві історично засновані на відмінностях між громадськимигрупами ще з давніх часів. Знання даних аспектів розвитку людськогоспільноти в стародавньої історії допомагає сучасній людині усвідомити еволюціюправовідносин у суспільстві.
Мета роботи на підставі вивченоїметодичної та періодичної, навчальної літератури охарактеризувати об'єктдослідження в контрольній роботі.
Для досягнення поставленої мети планується вирішити такі основнізавдання:
- датихарактеристику поняття В«кастаВ»;
-представити основні положення станово-кастових груп в стародавньому Єгипті;
-охарактеризувати поняття В«авелумВ» і В«мушкенумаВ» в Месопотамії;
-датиуявлення про систему варн в стародавній Індії;
-показати правовезакріплення кастового устрою суспільства в праві давньосхідних держав.
1. Загальневизначення касти
Кастице замкнуті, ендогамні групи людей, що відокремилися внаслідок виконанняспецифічної соціальної функції, спадкових занять і професій (що моглобути пов'язане з належністю до певної етнічної, а іноді ірелігійної спільності) [1].
Касти -замкнута громадська група.
Касти утворюють ієрархію в спілкуванніміж кастами суворі обмеження. Архаїчні касти (стану або соціальніранги) існували в ряді стародавніх і середньовічних суспільств. В Індії відокремленнягруп людей з того чи іншого ознакою, освячене релігійною системою індуїзму,прийняло загальний характер. В Індії в 40-х роках 20 століття було 3,5 тисячі каст іподкаст.
КонституціяРеспубліки Індія (1950) визнала рівноправність каст і юридичну повноправністьВ«НедоторканнихВ».
Варни вперекладі з санскриту - буквально якість, колір). Іншими словами - це 4основних стани в Стародавній Індії. При цьому панівне становище в суспільствізаймали брахмани і кшатрії. Трудове населення входило в варни Вайшії і шудр,становище останніх було приниженим. Найбільш пригнобленими і приниженими буливневарнові.
2.Соціально-кастові групи давньоєгипетського суспільства
Одним з основних класів в Єгипті часу Древньогоцарства був клас підневільних працівників, які працювали як у царськихгосподарствах, так і в маєтках великих вельмож. До його складу входили насампередраби - колишні військовополонені або одноплемінники, доведені до рабського стану,але основну масу становили люди, іменовані В«раби (слуги) царяВ». Вони трудилисяна полях під наглядом наглядачів, озброєних палицею або джгутом, отримувалихарчування з державних складів, були зобов'язані виконувати точно визначенінорми роботи. Зерно для посівів, сільськогосподарський інвентар, тяглова худобаперебували у власності царя і видавалися по мірі необхідності такимпрацівникам. Раби (слуги) царя В»володіли невеликою особистим майном, яке,однак, не складало власності, а знаходилося в їх користуванні. Відсутністьвласності, позаекономічний примус до праці, нерідко шляхом грубої сили,характерні для положення цього основного експлуатованого класу.
Другийклас давньоєгипетського суспільства складали рядові общинники, юридичносохранявшие права вільних людей, але все більш гноблені царськимичиновниками, розоряти поборами і повинностями, ввергає їх у бідність ізлидні.
Вдеяких написах згадуються назви В«джаджатВ» і В«кенбетВ». Можливо, щоцими термінами були названі громадські ради, органи судової, господарської іадміністративної влади на місцях. Вони спостерігали за мережею штучногозрошення, реєстрували акти продажу і виконували деякі судові функції вобласті звичайного, зокрема сімейного, права. Громадські ради вирішувалицивільні справи, пов'язані з правом власності, головним чином на землю, зрізними сімейними суперечками, наприклад про спадщину. Поступово члени общиннихрад були підпорядковані центральній владі і перетворені в простих царськихчиновників [2].
На території сільської громади жили великіпатріархальні сім'ї. На їх значення вказує звичай успадкування, по якомустарший син міг претендувати на більшу частину спадщини померлого батька. Цейзвичай сприяв зосередженню майна великих патріархальних сімей водних руках, посиленню розшарування в громадах. У написах Стародавнього царства старшийсин називається В«спадкоємцем свого батькаВ» і В«господарем всього його майнаВ».
експлуататорськихверхівку суспільства становив панівний клас, куди входили сам фараон з йогооточенням, місцева знать, вельможі, правителі номів, що утворюють свого родумісцеві династії. Вельможі отримували в користування від царя посади зприписаними до них земельними угіддями і В«рабами царяВ», нерідко мали своїприватні господарства, якими, на відміну від царських пожалувань, вони моглирозпоряджатися більш вільно. Особливу групу утворювали жрецтво ічисленне чиновництво, яке надзвичайно розрослося в централізованомудержаві фараонів і прагнуло поширити свій вплив на всі сферигосподарському та суспільному житті країни. Часто в руках великого чиновника,придворного вельможі зосереджувалися різні цивільні, військові і навітьжрецькі посади, що, в кінцевому рахунку, сприяло ще більшому посиленнюрабовласницької аристократії.
Зічасу виникнення централізованого Єгипетської держави на чоліуправління стояв цар, зосереджували у своїх руках верховну владу.
В періодСтародавнього царства фараон все більше ставав давньосхідних деспотом. Йогоєдиновладдя збільшується, він призначає на посаду верховного сановника(В«ЧатиВ») своїх синів, як, наприклад, в період правління IV династії, що сприялоконцентрації державної влади б рукахцарської сім'ї. Повноваження верховного сановника (В«чатиВ»), що нагадуєсередньовічного арабського візира були дуже широкі: він був першим помічникомцаря з управління країною; йому підкорявся архів фараона, в якому зберігалисяцарські укази, документи на право власності, контракти і заповіти; віночолював судове відомство, що називалося В«6 судових палатВ», і тому носивособливий титул - В«жрець богині справедливостіВ»; нарешті, він стояв I на чолі державноїскарбниці. У період Стародавнього царства з'являються центральні відомства, вЗокрема державна скарбниця, верховні судові палати ідержавне господарське управління, яке відало спостереженням засільським господарством, надходженням податків і натуральним постачаннямчиновників. Особливе відомство контролювало сільське господарство. На чолі цьогоустанови стояв чиновник, який відав спостереженням за худобою і постачанням м'ясомцарського палацу. Особливі чиновники, що носили титул В«скарбник богаВ», очолювалиекспедиції, що прямували в сусідні країни, наприклад на Синайський півострів,для видобутку міді. Іноді ці чиновники носили титул В«начальник каравануВ» [3].
В періодСтародавнього царства організується і судове відомство, на чолі якого стоїтьфараон, наділений необмеженою владою. Найближчий помічник фараона поуправлінню країною - В«чатиВ» - очолює від імені фараона судове відомство,будучи начальником вищої судової колегії, що складалася з 30 суддів.Одночасно з цим він вважався начальником особливої вЂ‹вЂ‹палати - В«шести великихбудинків В». ...
