Реферат
на тему: В«Історія написанняВ« Короткогокурсу історії ВКП (б) В»
Зміст
Введення
Історія написання В«Короткого курсу історії ВКП (б)В»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Затвердження ленінської історичної концепції,накопичений досвід у вивченні та викладанні історії партії сприялирозвитку історико-партійної науки, створювали хорошу основу для вихованнярадянських людей в дусі марксизму-ленінізму.
У другій половині 30-х років постало питання про написанняєдиного підручника з історії партії. Була створена комісія ЦК ВКП (б), якарозглянула і схвалила до видання у 1938 р. книгу В«Історія ВКП (б). Короткийкурс В». Поява В«Короткого курсуВ» було для свого часу досягненням врозробці історії партії. Замість численних підручників історії партії зрізної періодизацією і часто помилковій трактуванням деяких питань бувстворений новий праця, одним з його достоїнств можна вважати те, що історія партіїтісно пов'язувалася з історією країни.
Разом з тим В«Короткийкурс В»містив серйозні теоретичні і фактичні помилки, обумовлені якзагальним рівнем розвитку історико-партійної науки другої половини 30-х років,слабкою вивченістю ряду важливих сторін діяльності і внутрішнього життя партії,так і впливом культу особи Й. В. Сталіна. [1]
У вересні 1938 р. в В«ПравдіВ» було опубліковано текстнового підручника з історії партії В«Короткий курс історії ВКП (б)В». Потім він бувнадрукований в теоретичному органі ЦК ВКП (б)-журналі В«БільшовикВ» - і нарештівийшов окремою книгою. Створений, як вказувалося на титульному аркуші, підредакцією комісії ЦК ВКП (б) і схвалений ЦК ВКП (б), він на довгі роки ставєдиним посібником для тих, хто вивчає історію більшовицької партії як в СРСР,так і за кордоном. За 15 років - з 1938 по 1953 р. - В«Короткий курсВ» перевидавався301 раз тиражем 42 816 тис. примірників на 67 мовах. Але і після припиненнявидання ідеї і положення цієї книги продовжували жити в офіційних партійнихдокументах, підручниках з історії, різного роду дослідженнях іВ«ФундаментальнихВ» працях учених. За минулі роки В«Короткий курс історіїВКП (б) В»отримував різноманітні, часто прямо протилежні оцінки. Взалежно від політичної кон'юнктури, його то непомірно звеличували, торізко критикували. Оцінка В«Короткого курсуВ» в кожний історичний момент прямовідображала ставлення до Сталіна і сталінізму, що існувала у вищому партійномукерівництві. Вже це одне свідчить про нерозривний зв'язок підручника зідеологією сталінізму, втіленням і відображенням якої він був [2].
Публікацію першого розділу книги В«ПравдаВ» супроводилапередовою статтею В«Глибоко вивчати історію партії Леніна - СталінаВ», в якій,В«Зокрема, вказувалося:В« В результаті величезної теоретичної роботи,виконану комісією ЦК ВКП (б), особисто товаришем Сталіним, наша партія,комсомол, всі трудящі одержали наукову працю, що відобразив з усією глибиноюславну історію боротьби і перемог партії Леніна - Сталіна В». У постанові ЦКВКП (б) від 14 листопада 1938 р. В«Про постановку партійної пропаганди у зв'язку звипуском В«Короткого курсу історії ВКП (б)В» ця книга характеризувалася як В«новемогутнє ідейний зброю більшовизму В», якВ« енциклопедія основних знань вобласті марксизму-ленінізму В». [3]
Н.С. Хрущов, який засудив наXX з'їзді КПРС культ особи Сталіна,піддав критиці і В«Короткий курс історії ВКП (б)В», яка породжувала, на його думку,догматизм, суб'єктивізм і схоластику у вивченні та пропаганді історії партії.Секретар ЦК, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС академік Б.М. Пономарьов(Брав участь, до речі, в написанні В«Короткого курсуВ»), виступаючи на Всесоюзномунараді істориків у грудні 1962 р. і оцінюючи вплив цієї книги наісторико-партійну науку, заявив: В«У 1938 р. вийшовВ« Короткий курс історіїВКП (б) В». З цього моменту історія КПРС була втиснута в прокрустове ложесталінських схем В«Короткий курсВ» по суті, затулив собою від дослідниківтеоретичну скарбницю марксизму-ленінізму, праці Маркса, Енгельса,Леніна В». У наступні роки, у зв'язку з розгорнулися процесом ресталінізації,оцінки В«Короткого курсуВ» все більше пом'якшувалися. Наприклад, у 2-му виданні підручникаВ«Історія Комуністичної партії Радянського СоюзуВ» (1962 р.), підготовленогопід редакцією того ж Б.Н. Пономарьова, говорилося, що в другій половині 30-хрр.. В«Розгорнулася робота по вивченню історії партії. В цілому це зігралопозитивну роль, хоча вийшов в той час В«Короткий курс історії ВКП (б)В» мавсерйозні недоліки. Він був пронизаний культом особи Сталіна і не дававправдивого і об'єктивного висвітлення багатьох питань історії партії, щонегативно позначилося на ідеологічній роботі партії В». А в 3-му виданні (1969м.) таке до певної міри критичне твердження було замінено фразою:В«Потрібно було підсилити ідейно-політичне виховання інтелігенції, партійнихкадрів. ЦК ВКП (б) провів ряд заходів для поліпшення пропаганди та агітації В».Про В«Короткому курсіВ» і його негативний вплив на пропаганду вже не було ні слова.
Характерна для того часу і оцінка В«Короткого курсуВ»,дана в 5-му томі багатотомної В«Історії КПРСВ»: В«У листопаді 1938 р. вийшов у світВ«Короткий курс історії ВКП (б)В». Ця книга, незважаючи на відомі недоліки,відіграла значну роль у вивченні історії партії, в розгортанніідеологічної роботи В». [4] Подібнаоцінка зберігалася в історіографічних виданнях 70 - початку 80-х рр.. Вийти заїї межі в той час було не можна. Тільки в 1988 р. відкрилася можливістьсправді об'єктивною, критичної оцінки В«Короткого курсуВ» в науковихдослідженнях та публіцистиці.
В«Історія написанняВ« Короткого курсуісторії ВКП (б) В»
Виходу у світ В«Короткого курсу історії ВКП (б)В»передувала досить тривала і драматична історія. Початок її відноситьсядо кінця 20-х рр.., коли ідеологічні потреби загостреної боротьби завлада в керівництві ВКП (б) і формувався культ особи Сталіна почали всебільшою мірою вступати в протиріччя з традиційною для більшовизмуВ«Ленінською концепцієюВ» історії партії, викладеної в численних в той часпідручниках з історії ВКП (б).
Нове тлумачення історії партії було потрібно як особистоСталіну, так і того номенклатурного шару партійних бюрократів, на який вінспирався. Їм в рівній мірі було важливо забезпечити уявлення пролегітимності своєї влади, історично обгрунтувати своє сумнівне В«правоВ» наполітичне панування в країні. В«Фальсифікаторські переробка минулого зовсімне була справою особистої інтриги або груповий склоки ... - Писав Л.Д. Троцький укнизі В«Сталінська школа фальсифікаційВ». Справа йшла про глибокій політичнійпроцесі, що має свої соціальні корені. ... Здійнята над революційнимкласом бюрократія не могла, по мірі зміцнення своїх самостійних позицій,не відчувати потреби в такій ідеології, яка виправдовувала б їївиняткове становище і страхувала б її від невдоволення знизу. Цимпояснюється той гігантський розмах, який отримала перекроювання, перелицювання іпряма підробка ще зовсім свіжого революційного минулого В».
Натхненником і організатором процесу був Сталін,неухильно прагнув до створення свого культу і ореолу величі навколо свогоВ«Теоретичного геніяВ». Він вирішив, перш за все, забезпечити власний контрольнад суспільними науками - політекономією, філософією і, звичайно, історієюпартії. Вже в 1931 р. він виступив в журналі В«Пролетарська революціяВ» зі статтеюВ«Про деякі питання історії більшовизмуВ». Після цього історико-партійнанаука перетворилася на поле найгострішої політичної боротьби і інструмент створеннякульту особи. Репресії проти одних відомих істориків, багато з якихбули одночасно і великими партійними функціонерами (А.С. Бубнов, В.Г.Кнорін, В.І. Невський, М.М. Попов та ін,); В«опрацюванняВ» інших (Ем. Ярославський,І.І. Мінц та ін) і перетворення їх в слухняних виконавців волі вождя,використання на терені історії в якості авторів В«н...
