Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія
> Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки
> Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Українські реферати та твори » История » Історія держави Візантії

Реферат Історія держави Візантії

Реферат

ІСТОРІЯДЕРЖАВИ І ПРАВА ВИЗАНТИИ.


План

Введення

1. Держава

2. Право середньовічної Візантії

3. Правовий статус населення


Введення

Візантійський державаоформилося після поділу Римської імперії на Західну і Східну. У своємурозвитку Візантійське держава, яка проіснувала до 1453 р., пройшло декілька етапів. Період IV - сер. VII ст. - Період розкладання рабовласницькоголаду і зародження феодальних відносин. У цей час імператорська владаспирається на розвинутий військово-бюрократичний апарат, але є обмеженнядіяльності деяких зовнішніх державних органів. Період VII-XII ст. -період розквіту феодальних відносин і оформлення абсолютної монархії. ПеріодXII - XV ст. - Візантійський держава вступає в смугу кризи іпоступового занепаду.


1.Держава

У 395 р. Римська імперія розділилася на Східну і Західну. На сході виникло самостійнедержава Візантія. У 330 р. імператор Костянтин проголосив столицеюРимської держави місто Візантії на берегах Босфору, який довгий часназивали Новим Римом, а потім Константинополем.

У IV-VII ст. до складуВізантії входила вся східна частина Римської імперії: Балканський півострів зцентром в Греції, Мала Азія, острови Егейського моря, Сирія, Палестина, Єгипет,Кріт, Кіпр і т. д. Утворилися в Західній Європі варварські королівства(Аж до виникнення імперії Карла Великого) визнавали верховну владувізантійського імператора.

Візантія не піддалася,як Західна Римська імперія, руйнування з боку варварів; вона довгозберігала свою сильну державність. Багато рис пізньої Римської імперіїприсутні в державній системі Візантії. Державне управліннябуло централізованим і зосереджувалося в імператорському палаці вКонстантинополі. Зберігалася римська система оподатковування. Армія такожбудувалася за римським зразком.

Імператор (василевс)керував зовнішньою політикою, командував армією, був вищим суддею, його владавважалася божественною. Фактично вона обмежувалася такими органами, яксенат і державний рада (консисторій). Влада василевса не сталаспадкової, боротьба за неї часто вела до заколотів і воєн.

Християнське віровченняобгрунтовувало божественний характер і походження імператорської монархічноївлади. Візантійський імператор представлявся як глава всього християнськогосвіту. У той же час церква в значній мірі залежала від держави, віддержавних імператорських пожалувань.

На противагу теоріїсхідної деспотії візантійська політична думка, слідуючи античній традиції,виробила ідею громадянського суспільства як політичної спільноти співгромадян іідею безпосереднього В«народоправствоВ», тобто участі громадян у всіх сферахсуспільного життя.

Грецька ідея Таксис(Ідеального громадського порядку) була сприйнята в Візантії в якості ідеїдержави як ієрархічно побудованого об'єднання всіх його членів, коженз яких у відповідності зі своїм становищем має певні права іобов'язки. Християнізація імператорської влади у Візантії виробилауявлення про державу як найбільш наближеному до небесного ідеалузразку. Жорсткий ієрархічний порядок, на чолі якого стоїть імператор,земний батько своїх підданих, передбачає відповідне місце кожномузгідно його положенню і заслугам. Обожнювався не стільки особистістьімператора, скільки його місце і становище в державній ієрархії.

У VII-VIII ст. змінюваласясистема управління провінціями Візантійської імперії. Поділ функцій міжцивільними і військовими властями поступилося місцем новому порядку. На чоліпровінції був поставлений стратиг, глава військового загону (феми), якийзабезпечував безпеку даної території та збір податків. Податкові та судовіоргани були підпорядковані стратиг, і поступово з воєначальника він став верховнимправителем провінції, що підкорявся тільки імператора. Термін В«фемаВ» ставаналогом поняття В«провінціяВ».

Для посилення контролю надвідомствами на початку VIII в. Була введена посада сакелларія - чиновника зширокими контрольними повноваженнями.

У ході складної боротьби вVIII в. імператорам вдалося підкорити своїй владі церковну ієрархію. Важливоюїх завданням було утримання в покорі провінцій-фем.

З розвитком феодальнихвідносин в XI-XII ст. відбувається формування великого приватного землеволодіння,посилюється податного гніту селянства. Селяни віддавали (за борги) абопродавали свої земельні наділи В«дінатаміВ» (В«сильнимВ»), передавали їх ввласність панам, залишаючись власниками (перуками) цих земель.

У X-XI ст. був прийнятий рядзаконів, спрямованих на призупинення процесу зубожіння селян. Їмнадавалося право в розстрочку викуповувати продану або закладену ними землю.Разом з тим селянська громада в порядку кругової поруки була зобов'язанавикуповувати кинуті селянами ділянки. Порожні землі казна розпродувала абоздавала в оренду. Між державою і феодалами йшла боротьба за робочіселянські руки.

З середини XI в. швидкозростає умовне землеволодіння. Світська і духовна аристократія скаржиласяправом збирати державні податки з певних територій в свою користь.У XII в. в дарування (Проня) стали лунати землі, населені вільнимиселянами. Проня, що виникла як умовне землеволодіння, до кінця XII ст.починає перетворюватися на спадкову власність.

При Льві VI (кінець IX -початок X ст.) була сформована система чинів і титулів, що посилювалоімператорську владу та впорядковує структуру державної бюрократії.Однак цим не вдалося подолати засилля тимчасових правителів і корупції в середовищівізантійського чиновництва.

У 1204 р. Константинополь захопили хрестоносці. Землі імперії були розділені між західноєвропейськимилицарями і венеціанцями, на її території виникла низка В«латинськихВ» держав іволодінь. У Малій Азії і на Балканах утворилися грецькі держави,оголосили себе спадкоємцями Візантії.

Захоплені В«латинянамиВ»землі імперії лунали лицарям або здавалися їм в оренду. На залежнихселян накладалися повинності і різного роду збори. Багато землі передавалисяприбувають із Заходу колоністам.

Грецькі податковічиновники (потаріі), ватажки місцевих військових дружин вливалися в апаратуправління, створений завойовниками. У цілому адміністративна системауправління грунтувалася на західноєвропейських інститутах, пристосованих довізантійським умовам.

При цьому зберігалисявізантійський придворний церемоніал, обряд коронування василевса патріархом.Однак перш необмежена влада візантійського імператора різко скорочувалася:при вступі на престол латинський імператор давав зобов'язання дотримуватисяугоди зі своїми васалами і зберігати їх привілеї. Нова монархіянабула рис західноєвропейської монархії періоду феодальної роздробленості.

Одночасно зутворенням Латинської Романії на сході та заході Візантійської імперіївиникли незалежні грецькі держави - Нікейський і Трапезундська імперіїі Епірський царство.

2. Право

У Візантії значнодовше і більш глибоко, ніж на Заході, позначався вплив римської юридичноїтрадиції. На відміну від більшості держав середньовічної Європи тутзберігалося єдине кодифіковане, що поширює свою дію на всютериторію імперії законодавство.

Здійсненаімператором Юстиніаном в VI в., і кодифікація римського права (corpus juriscivilis) заклала основу для тривалого розвитку візантійського права і надалавплив на подальший розвиток європейських правових систем. Корпус складався зчотирьох частин: кодексу, що містив основні встановлення діючогоримського права, дигест - великого зборів правових положень і казусів,запозичених у римських юристів, інституцій - короткого керівництва з питаньправозастосування і юридичної техніки і новел - нових правових актів, виданихЮстиніаном. Подальша розробка системи візантійського права здійснювалась наоснові цієї фундаментальної кодифікації.

Ще до законів Юстиніана,в 438 р. вийшов перший офіційний звід - Кодекс Феодосія, який включавнорми, видані візантійськими імператорами починаючи з Ко...


Страница 1 из 3 | Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Поиск
Товары
загрузка...