РЕФЕРАТ ПО ТЕМІ:
ІСТОРІЯ госсударства І ПРАВА СТАРОДАВНЬОГОЄГИПТУ
План
1. Виникнення держави
2. Раннє царство
3. Древнє царство
4. Середнє царство
5. Нове царство
6. Пізніше царство
7. Основні риси права СтародавньогоЄгипту
1. Виникненнядержави
У Єгипті раніше, ніж вінших країнах, склалося класове рабовласницьке суспільство і вперше в світівиникла держава. Коли там з'явилися перші державні утворення,достовірно не відомо, але вже до 3-го тис. до н.е. держава в Єгиптііснувало.
Розкладання общиннихпорядків відбувалося в цій країні повільно, і тим самим гальмувався розвитокприватновласницьких відносин і рабовласницького ладу.
До часу утворенняєдиного єгипетського царства на його території було приблизно 40 окремихобластей (номів), на чолі яких стояли правителі - номархи. Номархи намагалисяпоширити свою владу над усією країною, ведучи запеклі війни з своїмисусідами.
Спочатку номиоб'єдналися в дві самостійні держави - Верхній Єгипет і НижнійЄгипет. Перше об'єднання Єгипту відбулося в період Раннього царства і булоздійснено фараоном Менес.
Історія давньоєгипетськогодержави поділяється на декілька періодів: Раннє, Древнє, Середнє, Нове іПізніше царства.
2. Раннє царство
Історія Раннього царствавідома досить мало. Єгипетська держава цього періоду ще нагадуєдревній досить примітивний племінний союз. Громади фактично володіли землеюна основі общинного землеволодіння, однак державна влада вважала себеверховним власником всієї землі і стягувала на свою користь частину доходіввільного населення громад. Населення складалося головним чином з вільнихселян-общинників.
Поряд з царським обширнимгосподарством існували й інші великі господарства. Цар, хоча і був на самомуверху суспільної драбини, ще не виділявся серед могутніх вельмож. Врезультаті численних воєн, які велися в період Раннього царства,поставлялися бранці-раби, що використалися в крупних господарствах.
В період Раннього царствавідбулося підкорення Нижнього Єгипту Верхнім, і в результаті утворилосядвоєдиної царство. Однак ця єдність була неміцним, і вся історія Ранньогоцарства пронизана боротьбою між верхнеегіпетскій завойовниками і НижнімЄгиптом.
На чолі державистояв цар. Його оточував численний двір, що складався з безлічі придворнихчинів і різних прислужників. Значення царської влади підкреслювалося повнимобожнюванням її носіїв. Рабовласницька знать мала важливимипосадами в самому царському господарстві. Даний період характеризуєтьсяформуванням державного апарату.
Одним з основних завданьдержави цього періоду була організація зрошувального справи в Нільськоїдолині. Верховне керівництво робіт по зрошенню знаходилося в руках держави
Постійне військо тількиформувалося, хоча держава вела численні війни з сусіднімиплеменами.
3. Древнє царство
Давнє царствоохоплює період близько 2700-2400 рр.. до н.е. В цей час в Єгипті утворилосяперше сильне централізоване рабовласницька держава. Давнє царствовідрізнялося високим рівнем розвитку господарства. Добре організована арміяпрацівників забезпечувала населення країни всім необхідним. Життєвий рівеньрізних верств населення вже був чітко визначений. На верху суспільноїсходів стояла велика рабовласницька знать, що володіла величезними земельнимиволодіннями. Великі землевласники займали важливі посади при дворі і вдержавному управлінні.
Особливу роль в єгипетськомусуспільстві відігравали жерці. Вони були оточені загальним шануванням, оскількивважалося, що жерці володіють знаннями про загробний світ. Найбільш важливі зцих знань були записані в В«Книзі мертвихВ», священної для єгиптян. Крім того,значення жерців збільшувалось у зв'язку з тим, що вони володіли мистецтвомлікування, зведення складних архітектурних споруд, вміли обчислювати площіземельних ділянок. Жерці були опорою царської влади, прославляючи фараонів;останні, в свою чергу, звільняли храмові господарства від податків івідпрацювань на державу.
Основною робочою силою вдержаві були селяни-общинники. Вони об'єднувалися в В«робочі загониВ»,що використовувалися не тільки для робіт у сільському господарстві, але і набудівництві різних споруд, при прокладанні доріг, риття каналів.Керував В«робочими загонамиВ» фараон через своїх чиновників.
В епоху Стародавнього царстварабів було ще мало, хоча існував рабський ринок, людей купували іпродавали. Рабовласництво було поширена не тільки у верхах суспільства, а й усередніх шарах населення. Раби використовувалися, як правило, для роботи вдомашньому господарстві.
Державний лад Стародавньогоцарства характеризується централізацією управління. За допомогою релігійноїідеології Обожнювання царя і його діянь зміцнювався авторитет фараона. У йогоруках зосередилася вся законодавча, виконавча і судова влада.Увага фараонів зверталася на всі важливі справи держави. Заходи щодозрошенню, суд, призначення та пожалування, накладення повинностей і звільненнявід них, військові походи, заходи по судноплавству, державнебудівництво і розробка земних надр - все здійснювалося за наказами царя.
Найважливіші посади вдержаві - верховних сановників, воєначальників, зберігачів скарбів,начальників робіт, верховних жерців - займали, як правило, члени царськогобудинки.
Першою особою вдержавному управлінні після царя був верховний сановник (джати). Віннаправляв діяльність верховних судових органів, відав місцевим управлінням,керував різними державними майстернями, керував усіма роботами царя, вйого веденні знаходилися різні державні сховища. Іноді верховнісановники передавали частину функцій іншим сановникам.
Значного розвитку вДревньому царстві досягло військове справа. Відомий ряд звань воєначальників.Єгипетська армія складалася з двох частин: невеликого загону спеціальнонавчених і добре підготовлених солдатів і великого ополчення з селян,набиралися в військо на кілька місяців і тимчасово звільнялися відпольових робіт. Поліцейські функції виконували спеціальні загони.
У цей період створюютьсянайважливіші відомства держави: військове, відомство громадських робіт,фінансово-податкове, судове.
Стародавні общинні суди всебільше витіснялися представниками царської юрисдикції. Вища судоваінстанція - "шість великих будинківВ» - перебувала у столиці. Носієм вищоїюрисдикції вважався фараон, який в екстрених випадках призначав особливих суддівз числа найбільш довірених осіб для розбору таємних справ, пов'язаних ззлочинами державної ваги. До царським судам ставилися такожколегія тридцяти, суди номів, суди міст. Відомі храмові суди.
стояли на чоліобластей - номів номархи здійснювали господарське управління областю тавіддавали накази про підготовку полів до посіву, зведенні нових гребель,прокладці каналів, стежили за збором врожаю і розподілом його серед населення.
Така формасоціально-політичного устрою, при якій глава держави, що володієвсією повнотою влади, обожнюється, керування здійснюється за допомогоюбюрократичного апарату, а вільне населення країни обтяжене різнимидержавними повинностями, називається східною деспотією.
До кінця епохи Стародавньогоцарства влада фараонів почала слабшати. Номінально вся земля країни вважаласявласністю фараона. Реально ж царські маєтки зменшувалися за рахунокдарувань, які роздаються в нагороду за придворну і іншу службу. Навколишнєфараона армія пріжівальщіков збільшувалася, що призводило до спустошення царськоїскарбниці. Вельможі домагалися звільнення від сплати податків, від зміступроїжджаючих по їхній землі осіб, які перебували на службі у фараона, від посилки;своїх людей на громадські роботи. У багатьох місцях правління номамипереходило у спадщину від батька до сина.
Занепад царської владиприводить до настання в Єгипті В«смутного часуВ». Численні палацовіперевороти свідчать про політичну ...
