Реферат
Тема: Історичні протиріччя Ірландського питання на сучасномуетапі
Зміст
Введення
Глава 1Історія конфлікту
1.1 Витоки етнополітичногоконфлікту в Північній Ірландії
1.2 Діяльність В«ФенійВ»
Глава 2Історичні протиріччя Ірландського питання насучасному етапі
2.1 Територіальні,політичні та інші чинники конфлікту
2.2 Ірландська республіканськаармія
Висновок
Списоквикористаної літератури
Введення
Актуальність. Конфлікт у Північній Ірландії - етно-політичнийконфлікт у Північній Ірландії (Великобританія), викликаний суперечкою міжцентральними британською владою та місцевими праворадикальними католицькими інаціональними організаціями щодо статусу регіону. Головною силою,протидіяла Великобританії, була ІРА. У свою чергу головнимсупротивником ІРА став протестантський орден Оранжістов і підтримували йогопротестантські організації.
У ході протистояння в Північній Ірландії з обох сторін загинуло3524 людини, з них 1857 - цивільні особи. В даний час конфлікт недозволений, формальним його закінченням вважається 10 квітня 1998 року - день, колибуло підписано белфастського угоду.
Сучасна фаза конфлікту в Північній Ірландії, безумовно, -продовження давнього територіального спору між Сполученим Королівством таРеспублікою Ірландія. Однак за майже столітню історію поділу острова(Особливо ж за сорокарічну історію так званих В«проблемВ») в нього виявилисявключеними ряд інших акторів, що беруть те чи інше участь уврегулюванні конфлікту. Недавній візит до Брюсселя вищих представниківвиконавчої влади Північної Ірландії та їхні прямі переговори (минаючи Лондон) зглавою КЕС (Комісії Європейського Союзу) - зайве тому свідчення.
північноірландського конфлікт має тривалу історію. Його витокилежать в XII в., коли самостійне ірландське королівство Ольстер булоформально підпорядковане англійській короні, хоча фактично влада залишилася в рукахвождів кланів. У XVI в. з встановленням англійського панування на всійтериторії Ірландії територія сучасної Північної Ірландії увійшла до складупровінції Ольстер. У період Реформації на території Ольстера укорінивсяпротестантизм, чому сприяли повсюдні витіснення корінногокатолицького населення з боку переселенців з Шотландії і Англії, врешті ж частини Ірландії панівні позиції зберіг католицизм. З тихпір протестанти зберегли контроль над територією Північної Ірландії, якастала найбільш процвітаючою і багатою частиною острова.
Мета дослідження - розглянути ірландський питання в сучаснійВеликобританії.
Завдання дослідження:
1.Вивчитивитоки етно-політичного конфлікту в Північній Ірландії.
2.Проаналізуватифактори конфлікту на сучасному етапі.
3.Визначитидіяльність ірландської армії в конфлікті Північної Ірландії та Великобританії.
Об'єкт дослідження - основоположні характеристики історіїВеликобританії. Предмет дослідження - ірландський конфлікт.
Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів,висновку і списку використаної літератури.
Теоретичною основою даної роботи послужили роботи такихавторів, як: Язьков Я.Ф., Плахотная Ю.І., Султигов А.Х. та інших.
Глава 1 Історія конфлікту
1.1Витоки етнополітичного конфлікту в Північній Ірландії
Специфіка колонізації англійцями Ірландії була така, що впівденній частині острова заселення не мало масового характеру, в той час якпівнічний схід захлеснула потужна хвиля еміграції. Ольстер ставав центромрозвитку капіталістичних відносин, в той час як інша Ірландіязалишалася аграрною. Великобританія брала все більш і більш жорсткі закони,спрямовані на дискримінацію як католицького населення Ірландії, так ішотландських пресвітеріан. Так що етнополітичний конфлікт у Північній Ірландіївиявився тісно пов'язаний з конфліктом релігійним [1].
Спочатку англійський уряд замість процесуврегулювання етнополітичного конфлікту віддало перевагу його усунення,виразилося в придушенні повстань і протестних виступів ірландців, дискримінаціїкорінного населення країни.
Так, найбільш відоме повстання відбулося в 1641-1652 рр.. ввідповідь на земельні конфіскації та сервітути.
У 1760 - початку 1770-х рр.. виникли таємні селянськіорганізації (В«Білі хлопціВ», В«Дубові хлопціВ», пізніше Ріббоніти та ін.)
У 1791 р. в Белфасті було утворено товариство В«Об'єднаніірландці В». Його основу становила протестантська буржуазія, хоча в ньомубрали участь і католики, а також представники міських низів і селянствообох віросповідань. боротьби з сепаратизмом. З 1 січня 1801 р., згідно такзваному В«Акту про уніюВ», була ліквідована парламентська автономіяІрландії; ірландський парламент скасований, а ірландські представники отрималидеяке число місць в британському парламенті. Унія принесла Ольстераекономічний підйом і закріпила панування протестантів, якіконсолідувалися в боротьбі з католиками і діссентерамі-пресвітеріани [2].
У той же час у решті Ірландії, залишалася переважноаграрною країною, раз у раз спалахували повстання, каталізатором яких сталоважке економічне становище. Так у середині ХІХ ст. В«Великий голодВ» забравбільше 4 млн. життів. 3 млн. ірландців емігрували до США. Їхні нащадки в ХХ в.стануть фінансовою опорою терористів Ірландської республіканської армії (ІРА).
В результаті придушення конфлікту Англія отримала лише тимчасовийперерва активної боротьби ірландців за незалежність, останні перейшли до іншихформам протиборства. У 1829 р. англійський уряд був вимушений пітина деякі поступки і надати ірландським католикам пасивневиборче право (одночасно майновий виборчий ценз був підвищенийв 5 разів). Незважаючи на цей крок, в країні розгорнувся рух за розрив(«гпілВ») англо-ірландської унії. У 1840 р. була створена Асоціація ріпілеров,усередині якої в 1842 р. утворилася радикальніша група В«МолодаІрландія В».
1.2Діяльність В«ФенійВ»
З другої половини XIX в. в політичному житті країни помітнуроль стали грати В«феніїВ», які шляхом змовницької тактики намагалисядосягти незалежності Ірландії. Повстання фенієв було придушене в 1867 р., інаступні 49 років стали періодом мирної конституційної парламентської боротьби,що особливо яскраво виразилося в боротьбі за гомруль (Home Rule) - самоврядування врамках Британської імперії.
Однак опір Ольстера протестантів і консерваторів ванглійському парламенті не дозволяло білля про гомруле стати законом аж до 1914м. Введення закону відкладалося до закінчення бойових дій Першої світовоївійни, і Ольстер вилучався із його дії. У 1916 р. прихильники гомруля піднялиповстання, яке було придушене з надзвичайною жорстокістю. Віранаціоналістів в парламентські методи боротьби була підірвана. Новоутворена в1905 партія Шинн Фейн (Sinn Fein - В«Ми саміВ») очолила боротьбу. У 1919 р. вДубліні був створений ірландський парламент, що проголосив незалежність країни,сформовані незалежні державні установи. У відповідь англійськеуряд застосував насильство. Тоді ірландці почали партизанську війну, врезультаті якої уряд Великобританії змушений був надати 26південним графствам статус домініону. Англо-ірландський договір 1921 р. закріпивподіл країни на Ірландська вільна держава і Північну Ірландію. В1949 Ірландія була проголошена незалежною республікою. Ольстер полягав уБританської імперії на правах автономії, маючи федеративні відносини з Британієюаж до 1972 р., коли були скасовані власний парламент і власнеуряд, що свідчило про збереження прихильності англійськогодержавного центру придушенню зіткнення або, в кращому випадку, елементамтрадиційного підходу до врегулювання етнополітичних конфліктів [3].
Таким чином, на початку ХХ ст. закінчився тривалий етап боротьбиірландців за незалежність. На території більшої частини країни встановився мир,проте в Північній Ірландії боротьба продовжується і в даний час [4].Існування двох розділен...
