Реферат
Тема: Історія архівної справи в Україні
План
Введення
1. Історія розвитку архівноїсправи в Київській Русі.
2. Розвиток архівної справи вепоху Російського централізованого держави
3.Архівная діяльність в XIX в.
4.Архівная діяльність на початкуі середині XX в.
5. Розвиток архівної справи внезалежній Україні
Висновок
Література
Введення
Архівознавство - цекомплексна наукова дисципліна, що розробляє теоретичні, правові таметодичні питання В«науки про архівиВ». Її складовими компонентами єнаступні спеціальні дисципліни: теорія і методика архівознавства, історія іорганізація архівної справи, археографія (останнім часом все частішевключающаяся в архівознавство), архівне право, Архивоведческие термінознавство,архівний менеджмент, архівна статистика, автоматизовані архівнітехнології.
Теорія і методика архівознавства - одна зосновних наукових дисциплін, що входять в поняття архівознавства. Отже,архівознавство - це комплексна наукова дисципліна, що вивчає всі аспектиархівної справи, а теорія і методика архівознавства - її основна науковадисципліна, що вивчає окремі аспекти В«науки про архівиВ».
Пам'ятаю - значить існую: саме так могли бсказати про себе і окремі люди, і людські спільноти. Людина - сума свогоминулого - так стверджує У.Фолкнер. Бо стало вже аксіомою, що позабезперервної пам'яті про минулі події особистість людини немислима. У відомомусенсі і людство є сума свого минулого; з минулим, з поданням протрадиції міцно пов'язано, в усякому разі, поняття культури. Один з найважливішихрезервуарів пам'яті людства - архіви. </p>
1.Історія розвитку архівної справи в Київській Русі
Оскільки історія становленняархівів тісно пов'язана з історичною наукою, періодизація виникненняархівосховищ перетинається з етапами становлення і розвитку державності.
Особливо тісно переплітаютьсяісторія державного апарату управління та історія становлення архівноїсправи.
На складному, багатоплановому тлірозвитку вітчизняної історії постараємося простежити зародження і розвитокархівної справи в нашій країні.
Давньоруська держава (IX- Початок XII ст.) Можна охарактеризувати як ранньофеодального монархію. На чолійого стояв великий князь київський. Основні функції Давньоруської державибули зведені до захисту зовнішніх кордонів, наведення В«порядкуВ» всередині країни, контролюнад міжнародними торговими шляхами (в першу чергу за шляхом В«із варяг угреки В»). Про це свідчать збережені договору Русі з Візантією (911,944, 971 рр..).
На рубежі XI-XII ст.Давньоруська держава розпалася на окремі самостійні держави.При всіх відмінностях їм були властиві деякі характерні риси: в якостіосновних політичних сил скрізь присутні князь, дружина, міське віче.
У Київській Русізосередженням урядової діяльності князя був княжий двір, саметам, в так званій державній канцелярії - Скарбниці, - збиралисядокументи про різні сторони діяльності київських князів. Представникамикнязівської влади на місцях (в містах) були посадники, які виконувалисудові і адміністративні функції, і в процесі їх діяльності такожвиникали документи, які потім зберігалися в патронажних храмах, що булидля міського населення місцем шанування святих - покровителів міста, аотже, заощаджувачів його цінностей. З прийняттям Руссю християнства (988 р.) важливу роль у житті суспільства і держави стала грати церква. У церквах і монастирях створювалисяскарбниці, в яких разом з дорогоцінної культової начинням зберігалися книги,грамоти князів на дарування (дарування) церквам і монастирям угідь іпривілеїв.
Найдавнішим збереженим донашого часу зразком жалуваних грамот є грамота великого київськогокнязя Мстислава Володимировича новгородському Юр'єву монастирю (датується вонапочатком XII в.).
У монастирях переписувалисякниги, які наші предки називали В«джерелами мудростіВ». Книги надзвичайноцінувалися, коштували дуже дорого, тому що виготовлялися з пергаменту і прикрашалисякольоровими мініатюрами. На Русі була широко поширена релігійналітература, особливо В«житія святихВ», які описували життя, страждання,подвиги людей, канонізованих церквою, тобто визнаних святими.
У XI в. з'являються першіісторичні твори - літописи.
На жаль, до наших днівзбереглося надзвичайно мало рукописних документів IX-XII ст. (Трохи більше 130).Ця воістину дорогоцінна крапля дозволяє уявити, наскільки різноманітна,важка і насичена було життя в ті часи.
Перехід до феодальноїроздробленості обумовив розвиток нових культурних центрів. Найбільш яскравоце проявилося в літописанні. У XII-XIII ст. виникають літописні традиції вРостові-Суздальській землі (Володимирський літописний звід, 1177),Галицько-Волинській землі.
Феодальні князівства іреспубліки не тільки стали спадкоємцями документальних матеріалівДавньоруської держави, але й створювали нові. Так, князі закріплювалижалуваних грамотами припустилися феодалами (боярами, церквою) захватиобщинних земель. В процесі княжого суду і управління відкладалися судовіпротоколи, вироки та інші документи. Боротьба між князівствами приводила доукладенню договорів, які фіксувалися в В«докончальнихВ» абоВ«КрестоцеловальнойВ» грамотах, тобто письмових договорах, підтверджених присягоюсторін.
Документи у розглянутийперіод починали грати все більш важливу роль у політичній, економічнійжиття князівств, в доданні юридичної сили різним угодам міжкнязями, тому в період феодальної роздробленості зароджується облік іопис документів. Перша опис документів, що дійшла до нас, датується1288г.: Це Іпатіївський літопис, що містить перечневая розпис рукописів ікниг
Велика кількість найціннішихдокументів відклалося в церквах і монастирях, які були великимиземельними феодалами. У XII-XIV ст. монастирські володіння розширювалися за рахуноквкладів (В«на спомин душіВ» або при надходженні в ченці). Вклади оформлялисядуховними і даними грамотами, а також нерідко супроводжувалися передачею вмонастир старих документів Таким чином, в церковних сховищах накопичувалосябагато документів.
Церква крім власнихконфесійних володіла і деякими судовими функціями, пов'язаними з особливоюкатегорією справ (прихильність до язичництва, багатоженство, шлюби між близькимиродичами і т.д.). У процесі виробництва таких справ створювалисячисленні документи.
Крім ділових документів вцерквах і монастирях зберігалися рукописи і книги, які збиралися і потімлистувалися. Робота з переписування книг часто виконувалась на замовлення наоснові укладеного договору - В«рядуВ».
Діловодство вели підкерівництвом вищого духовенства нижчі церковнослужителі - В«ДіакВ». В ціляходнаковості діловодства в митрополії створювалися зразки документів.Церковних В«ДіакВ» стали залучати у свої канцелярії і світські феодали(Князі, бояри). Тому словом В«ДіакВ» (В«дякВ») з XIV в. стали називати посадовихосіб, які ведуть письмове діловодство, наприклад: дяки княжі, міські,вічові.
Документи церкви зберігалися при главі російськоїправославної церкви - митрополита і єпископів (в митрополичої і єпископськихКазна), монастирські документи - в церквах монастирів.
Розвиток феодального господарствапризводило до ускладнення функцій вотчинного управління, а отже, і доускладнення поточного діловодства у феодальній вотчині. Так, з'являютьсяприбутково-видаткові книги та інші види документів.
У XVI-XVII ст. вурядових установах склалася система діловодства. Наказовийапарат (канцелярія) складався з дяків і піддячих, які вели всю наказовомудокументацію. Існувала В«столбцоваяВ» форма наказового діловодства,виробився і особливий стиль письма - скоропис.
стовпців називаються стрічкипаперу шириною 15-17 см і різної довжини, що мали декілька склеювань. На лицьовійстороні стовпця наносився основний текст, а зворотний бік служила длянанесення різних послід, крім того, переп...
