ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................... 3
1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯІранський
2. ОБ'ЄДНАННЯ ІРАНУ ПІД ВЛАДОЮСефевідів ............ 10
2.1. Об'єднання Ірану під владоюСефевідів, 1499-1629 рр. ......... 10
2.2. Сефевідської Іран після правлінняАббаса ............................ 16
ВИСНОВОК ..................................................................... 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................... 20
ВСТУП
Іран (в давнину Персія)- Країна давньої та високорозвиненої цивілізації. Його мешканці, одними з першихвступили на шлях історичного прогресу, створивши ще на початку III тисячоліття до н.е. свою писемністьі державні об'єднання. Незважаючи на нелегкі історичні долі, народІрану протягом багатьох тисячоліть зберігав і безперервно розвивав своюкультуру, надаючи при цьому благотворний вплив на сусідні і далекі країниі, в свою чергу, запозичуючи їх досягнення.
Інтерес до минулого Іранубув завжди великий, як серед науковців, так і в широких колах читачівісторичної літератури. У даній роботі буде розглянута одна з найважливішихтим, присвячена Ірану - В«Об'єднання Іранської держави під владою Сефевідівв 1499-1736 рр.. В».
Актуальність даноїроботи полягає у необхідності вивчення неодноразового об'єднання ІрануСефевідамі в 1499-1736 рр.., аналізу наслідків цього об'єднання для іранськогодержави (проведення реформ). Вивчення даної теми також дає можливість оцінити з сучасноюточки зору, як такеоб'єднання відбилося на внутрішньому і зовнішньому розвитку іранської держави вцілому.
Об'єктомдослідження даної роботи є - іранське держава в 1499-1736 рр.., об'єднанепід владою Сефевідів (Ізмаїл, Аббас, Надир-шах). Предметом вивчення євнутрішня і зовнішня політика, що проводиться Сефевідамі протягом всього часу воб'єднаному Ірані.
Хронологічнірамки досліджуваної теми досить широкі - 1499 р., коли відбулося первиннеоб'єднання іранської держави кизилбашами на чолі з 12-річним Ісмаїлом, -1736, коли відбулося чергове об'єднання Ірану Надір-шахом, і булавідновлена ​​влада Сефевідів.
Територіальнірамки проведеного дослідження - іранське держава в 1499 г, що складалося звласне іранських земель, а також Азербайджану, частини Вірменії, Іраку,Туркменії та Афганістану, - іранське держава в 1736 р., коли Надир-шахповернув всі колишні землі імперії, і провів ряд успішних походів, що дозволилиприєднати до Ірану частину Грузії, Вірменії та Дагестану, весь Азербайджан,Афганістан, Белуджистан.
Вивченняданої теми передбачає досягнення наступної мети - розглянути об'єднанняіранської держави під владою Сефевідів в 1499-1736 рр.. і визначити йогороль у формуванні сучасного Ірану.
Сформульованамета передбачає вирішення наступних завдань:
1. Вивчитиісторичні аспекти становлення іранської держави.
2. Визначитипередумови об'єднання Ірану.
3. Датихарактеристику Сефевідів, їх організаціям (суфійських орденів), на базі яких легко виникалидержавні утворення.
4. Розглянутиоб'єднання Ірану кизилбашами на чолі з Ісмаїлом.
5. З'ясуватиумови приходу до влади шаха Аббаса і вторинного об'єднання іранськогодержави.
6.Проаналізувати проголошення шахом полководця Надіра і його активну зовнішнюполітику (чергове об'єднання держави).
7. Узагальнитивесь отриманий матеріал в даній роботі, зробити висновки.
При написанніроботи були використані такі методи дослідження як, історико-порівняльнийметод (порівняно піддається іранське держава в різні проміжкичасу, також порівнюється зовнішня і внутрішня політика кожного правителя іт.д.); історико-типологічний метод (був виділений період - з 1499-1736 рр.. - івизначено які зміни відбувалися за цей період на основі певнихознак: всередині держави (реформи) і поза його (зміни меж територій Ірануі т.д.).
Основними науковими джерелами,які використовувалися в даній роботі, стали праці російських і зарубіжнихавторів, які оповідають про історію іранської держави і його об'єднанні.
Структура роботинаступна. Робота складається з вступу, двох розділів, висновку, спискувикористаних джерел.
1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ іранської держави
В серединіIII в. до н.е. на території Селевкідского царства, яке було розташоване досхід від кордонів Риму та Візантії виникли два великих держави, Бактрія іПарфія. Бактрія, розташована на території прігіндукушскіх районів Індії таАфганістану, а також включала в себе частину земель півдня Середньої Азії, булазаснована вихідцями з греко-македонської знаті, нащадками воїнів Олександра.
Другевелика держава - Парфія була заснована, втрутитися в політичну боротьбублизькосхідних правителів, предводителем кочового іранського племені Аршаком.Розташовувалося спочатку на землях на південь від Каспію, ця держава стала швидкозбільшувати свої володіння. Стараннями правителів Мітрідата I і Мітрідата II територія Парфії підІІВ. до н.е. збільшилася за рахунок Мідії та Месопотамії. І хоча навала кочовихплемен зі сходу, тимчасово призупинило експансію парфян на заході, до рубежунашої ери Парфія перетворилася не тільки в самого великого і сильного, алепрактично єдиного східного сусіда і суперника Риму. [[1]]
Протягом II тис. до н.е. на територію Іранупроникають індоєвропейські племена Іранської групи, що говорили на індоіранськихмовах [від назви цих народів арії походить сучасна назва Ірану(Давньоіранського Aryаnаm - В«країна аріївВ»)]. [[2]]
Незабаром післяосвіти іранської держави - Парфії, почалася епоха римсько-парфянськихвоєн, що тривала з перервами близько трьох століть. Війни йшли з переміннимуспіхом. Часом парфяни наносили нищівні поразки римлянам, але, вкінцевому рахунку, суперництво з Римом призвело до загибелі виснаженій війнамиПарфії.
До II в. н.е. в Парфії посилилися окремінамісники і залежні царства, що призвело до послаблення держави. У 224 АрдаширI, правитель залежною від Парфії Персиду, завдав поразки останньомупарфянському цареві Артабану V і створив Сасанідський держави. В періодвладицтва Сасанідів (III-VII ст.) рабовласницький лад почавпереборювати себе в Ірані. Міста втрачали привілеї. Поширювався частковийвідпустку рабів на волю, причому раб ставав власником частини виробленогоїм продукту. У той же час відбувалося перетворення великоївійськово-адміністративної знаті і общинної верхівки у феодальну знати, від якоїобщинники, можливо, перебували в особистій залежності.
Впозднесасанідского час Іранське суспільство офіційно поділялося на 4стани: жрецтво, військова знать, чиновництво, податкові населення.Мабуть, цей поділ сходить до поділу давньоіранського суспільства на жерців,воїнів та хліборобів-скотарів.
У СасанідськийІрані остаточно склалися канон В«АвестиВ» і догми зороастризму. Соціальнийпротест проти держави і церкви брав характер релігійних єресей; зсередини III в. з'являється маніхейство, в кінці V ст. - маздакізм. Після розгромумаздакітское руху шах Хосров I Анушірван провів реформи, спрямовані напідтримку середніх та дрібних землевласників - податкову, адміністративну,військову та ін; ці реформи посилили влада царя, ослабили крупнучиновному-землевласницьку знати, що прагнула до політичної незалежності відцентрального уряду. [[3]]
ЗміцнілуСасанідський держава завоювала Південну Аравію, Сирію, Палестину і Єгипет ізагрожувало існуванню Візантії. Однак феодально-сепаратистські тенденціїзнову посилилися, внаслідок чого Сасаніди не змогли протистояти арабськомузавоюванню Ірану в VII в. В результатіарабських завоювань Іран був включений до складу Арабського халіфату. Процесфеодалізації Ірану тривав, хоча спочатку він дещо сповільнилося; війни,які вели араби, супроводжувалися зверненням в рабство значної частинимісцевого населення (праця рабів застосовувався в сільському господарстві, на зрошувальнихроботах, у ремеслі, в де...
