Міністерство освіти і науки Республіки Казахстан
Північно-Казахстанської ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АКАДЕМІКА МАНАША КОЗИБАЕВА
Історичний факультет
кафедра всесвітньої історії та політології
Дипломна робота
Індія другої половини Х1Х в. - Першої половини ХХ ст. Рух за незалежність
Петропавловськ 2006
Анотація
Темою даної дипломної роботи Акжігітовой Айгер Хамітовна є - В«Індія другої половини Х1Х в. - Перша половина ХХ в. Рух за незалежність В». Робота складається з Вступу, трьох розділів, Висновку, списку літератури і Додатка. Головна мета роботи - виклад історії Індії на заключних стадіях її колоніального періоду і боротьба за незалежність індійського народу.
Перші розділи роботи присвячені характеристиці індійського суспільства після повстання сипаїв 1857 - 1859 рр.. Глава друга присвячена визвольному руху кінця Х1Х - початку ХХ ст. Тут говоритися про появу Індійського Національного Конгресу, його різних течіях і ролі М. Ганді. Остання глава висвітлює боротьбу індійського народу за незалежність на останніх етапах її колоніального статусу.
Введення
Дипломна робота присвячена вивченню та аналізу історії Індії другої половини 19 століття початку 20 століття. Мета дипломної роботи - дослідити період активного завоювання Індії Англією, розвиток колоніального режиму, еволюцію та форми управління і експлуатації багатств Індії, розглянути характер повстань в досліджуваний мною період, розібрати причини і форми руху за незалежність, а також показати кінцевий результат - набуття Індією незалежності.
Актуальність даної теми є відстеження історичних фактів боротьби за незалежність Індії.
Завданням даної дипломної роботи є вивчення історії Індії в даний період, виявити передумови початку визвольних повстань в Індії, а також виявити роль їх в становленні Індії як незалежної держави.
Наукове вивчення історії і культури почалося в кінці 18 в., коли Європа знову В«відкрилаВ» Індію. В індології склалося кілька різних шкіл і напрямків. Для багатьох праць по Індії, написаних західно-європейськими вченими, характерний Європоцентризм, оцінка різноманітних фактів індійської історії з позиції європейський культури, з позиції більш знайомою Європі і античної цивілізації.
У самій Індії глибокий інтерес до вивчення її історії та культурі став особливо помітний в кінці 19в. початок 20в. у зв'язку з розвитком національно-визвольного руху. Індійські вчені домагалися величезних успіхів в дослідженні історії своєї країни, ввели в науковий обіг багато цікаві пам'ятники словесності, історичні джерела і т.д. Вперше історія Індії нового часу постала як історична боротьба за незалежність.
Великий внесок у світову індолога внесла російська школа індоведенія. Особливо великі заслуги в дослідженні Індії І.П. Мінаєва, Ф.І. Щербаківського, С.Ф. Ольденбурга, праці яких займають почесне місце у світовій науці. Для вітчизняної індологичеськой школи характерна глибока повага культурної спадщини народів Індії та об'єктивної, суворо науковий підхід до вивчення історії і культури країни.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції створювалася марксистська школа істориків-індоведов, творцями якої стали І.М. Рейснер, В.В. Балабушевіч, А.М. Дьяков, Н.О. Осипов, Н.М. Гольдберг.
Інтерес до Індії в СРСР зростає з кожним роком. Він пояснюється як тією роллю, яку відігравала і продовжує грати це велика країна у всесвітньо-історичному процесі, так і усталене між СРСР та Індією широкими політичними, економічними та культурними зв'язками.
Почуття глибокої симпатії до народів Індії, інтернаціональна солідарність спонукають радянських людей до глибшого пізнання й історичного минулого і сьогодення. Тільки за останні десятиліття в Росії з'явилася значна кількість наукових, науково-популярних праць з історії та культури Індії, перекладені на російську мову багато твори індійських письменників.
Радянські історики-індолога підготували і видали 4-х томну В«Історію ІндіїВ», що вийшла в 1959-1969рр. Ця робота була з задоволенням зустрінута Індією. 4-х томний праця ліг в основу В«Короткої історії ІндіїВ». У роботі над книгою були використані всі новітні радянські, а також численні зарубіжні дослідження по Індії.
Досягаючи Індії європейці, насамперед португальці, стали на рубежі 15-16 вв. зосереджувати у своїх руках контроль за торговими шляхами і торгівлею, потім будувати численні склади і факторії, створювати нові поселення і порти, і навіть активно втручатися в політичну боротьбу місцевих правителів. Слідом за португальцями в цьому районі з'явилися голландці, які незабаром, однак, сконцентрували свої зусилля на експлуатації ресурсів багатою прянощами так званої Голландської Індії, тобто островів Індонезії. Після цього прийшла черга французів і англійців, не рахуючи інших, які займали більш скромні позиції. Почалася епоха колонізації Індії та прилеглих до неї районів Азії.
Для самої Індії ця епоха збіглася з періодом короткого розквіту і швидкого занепаду, а потім і розвалу імперії Великих Моголів, в якості спадкоємців та претендентів на сильну влада виступило відразу кілька держав. Однією з них була держава маратхі.
Другим з великих держав, що виступили на політичну арену після розвалу імперії, була Бенгалія.
Англійська Ост-Індська компанія, що виникла ще в 1600 р. і сконцентрувала у своїх руках торгові, військові, дипломатичні, політичні і т.д. операції, була мабуть, найбільш вдалою в тих умовах формою проникнення в Індію та закріплення у ній.
Словом, вже з кінця XII в. і особливо у XVIII ст., що ознаменувався розвалом імперії Моголів, англійці явно стали виходити на перше місце серед колоніальних держав в Індії, відтіснивши і всіх тих, хто претендував на спадщину Моголів в самій цій країні. Маючи значні позиції в ряді районів Індії, і постійно зміцнюючи їх, діючи традиційним методом - "розділяй і володарюй ", англійці не дуже-то церемонилися в коштах. (Єрофєєв М.. Англійська колоніалізм в сер. XIX в.-М., 1977, стор.111). Всупереч поширеній думці, Британська імперія виникла порівняно недавно: велика частина її опинилася в руках Англії тільки в самому кінці XVIII і початку XIX ст. До кінця XVIII в. володіння Англії обмежувалися майже виключно західним півкулею, а в них найважливіше місце займали континентальні володіння.
Англійці почали створювати Другу імперію ще до втрати Америки, але особливо енергійно - в кінці XVIII в. Зоною захоплень з'явився й азіатський континент. Це була, насамперед, Індія, що англійці почали завойовувати з середини XVIII в.
Глава перша. Індія в другій половині Х1Х в
1.1 Економічний і політичний розвиток країни після повстання сипаїв
Необхідно відзначити, що при вивченні історії Індії кінця 19 в. ми спостерігаємо, що в цей час проходить ряд повстань і одне з них повстання сипаїв (1857-1859). Це повстання було визначною подією в історії Індії, героїчним подвигом його народу.
При всьому відчайдушному героїзм рядових учасників і багатьох керівників повстання його поразка було визначено. У первісних осередках повстання верховна влада з самого початку була передана тим феодальним колам, які були ворожі або, принаймні, чужі населенню, перш всього общинного селянства.
Поза повстання або навіть ворожими йому виявилися ті верстви, які через два-три десятиліття очолять Індійський національний конгрес. Компрадорські і предбуржуазние елементи міст, насамперед Бомбея, привілейовані землевласники, перш за все Бенгалії, а також пов'язані з тими і іншими круги народжуваної англізірованной інтелігенції висловили повну лояльність колоніального режиму. Їх лякала перспектива відновлення східної деспотії з притаманною їй незабезпеченістю особи і майна. Такі ж побоювання спонукали торговців і лихвар...
