золотоординського іго
Зміст
1. Система ординського ярма
2. Політичні, економічні та культурні наслідки ярма
3. Боротьба російського народу за звільнення
Список літератури
1. Система ординського ярма
Монголо-татарське феодальна держава (у сх. джерелах Улус Джучі), засноване на початку 40-х років XIII століття ханом Батиєм (1208-1255), онуком Чингісхана в результаті завойовницьких походів монголів. В склад Золотої Орди входили Західна Сибір, Північний Хорезм, Волзька Болгарія, Північний Кавказ, Крим, Дешт-і-Кипчак (Кіпчакской степу від Іртиша до Дунаю). Крайнім південно-східним межею Золотої Орди був Південний Казахстан (нині м. Джамбул), а крайнім північно-східним - м.Тюмень і Іскер (біля совр. г.Тобольска) в Західному Сибіру. З півночі на південь Орда простягалася від середнього течії р.Ками до г.Дербента. Вся ця гігантська територія була досить однорідна в ландшафтному відношенні - в основному це був степ. Росіяни князівства перебували від Золотої Орди в васальної залежності, встановленої в Внаслідок монголо-татарської навали на Русь. Російські князі приїжджали в ставку хана за ярликом, що підтверджує їх великокнязівську владу, іноді подовгу жили тут, далеко не завжди за своєю волею. Сюди вони привозили данину, так званий "ординський вихід", і багаті подарунки ординським вельможам. Російські князі з їх наближеними, російські купці і численні російські ремісники становили в Сараї обширну колонію. Тому ще в 1261 році була заснована особлива Сарайської православна єпископія. Мався в Сараї і православний храм. Влада хана була необмеженою. В оточенні хана, крім членів його будинку (синів, братів і племінників) були великі представники золотоординської знаті - біжи (нойон). Державними справами керував бекляри-бек (князь над князями), окремими галузями - візира. У міста і області (улуси) розсилалися даруги, головним обов'язком яких був збір податків і податей. Поряд з Даруга призначалися воєначальники - баскаки. Державний устрій Орди носило напіввійськовий характер. Найбільш важливі посади займали члени правлячої династії, царевичі (оглав), які володіли уділами у Золотій Орді і стояли на чолі війська. З середовища перегонів (найняв) і Тарханов виходили основні командні кадри війська: темники, тисячники, сотники, а також бакаули (чиновники, що розподіляли військове утримання, видобуток і т.д.). Орда була заснована на дуже зручно розташованих землях: тут пролягала магістраль стародавньої караванної торгівлі, звідси було ближче до інших монгольським державам. Купці з далекого Єгипту, Середньої Азії, Кавказу, Криму, Волзької Булгарії, Західної Європи, Індії приїжджали в Сарай-Бату зі своїми товарами. Хани заохочували розвиток торгівлі та ремесел. На берегах Волги, Яїка (Урал), в Криму та ін територіях будувалися міста. Населення Орди являло самі різні народності та вірування. Завойовники-монголи не складали більшості населення. Вони розчинилися в масі підкорених народів, головним чином тюркського походження, в першу чергу, кипчаків. Найголовніше ж полягало в тому, що культурна смуга на Нижній Волзі виявилася такою близькою від степу, що тут легко поєднувалося осіле і кочове господарство. Основним населенням міст і степи залишалися половці. У степу також діяв феодальний закон - вся земля належала феодалові, якому підпорядковувалися рядові кочівники. Всі середньовічні міста, розташовані в низов'ях Волги та її проток, з часом були затоплені водою, і жителям довелося їх залишити. Історично це гігантське полугосударство-напівкочовий проіснувало недовго. Державний устрій Золотої Орди було самим примітивним. Єдність Орди трималося на системі жорстокого терору. Найвищого розквіту Золота Орда досягла при ханові Узбек (1313-1342гг.). Після хана Узбека Орда переживала період феодальної роздробленості. Падіння Золотої Орди, прискорене Куликовської битвою (1380г.) і жорстоким походом Тамерлана в 1395 році, було настільки ж швидким, як і її народження. У XV столітті Золота Орда розпалася на Ногайський Орду (початок XV століття), Казанське (1438г.), Кримське (1443г.), Астраханське (1459г.), Сибірське (кінець XV століття), Велику Орду та інші ханства [1].
Влада ханів Золотої Орди охоплювала територію значної частини сучасної Росії (крім Східного Сибіру, ​​Далекого Сходу і районів Крайньої Півночі), північний і західний Казахстан, Східну Україну, Молдавію, частину Узбекистану (Хорезм) і Туркменії. Першою столицею улусу при Джучі став місто Орда-Базар (поблизу сучасного м. Жезказгана). Столицею Золотої Орди за Батие стало місто Сарай-Бату (поблизу сучасної Астрахані); у першій половині XIV століття столиця перенесена в Сарай-Берке (заснований ханом Берке (1255-1266), поблизу сучасного Волгограда). При ханові Узбек Сарай-Берке була перейменована Сарай Ал-Джедід. Золота Орда була багатонаціональною і багатоукладною державою. Великими центрами головним чином караванної торгівлі були Сарай-Бату, Сарай-Берке, Ургенч, в кримських містах Судак, Кафа, Азак (Азов) на Азовському морі та ін знаходилися генуезькі торгові колонії. Під чолі держави стояли нащадки Чингісхана - торі. В особливо важливих випадках політичного життя скликалися всенародні збори - курултаї. Державними справами керував перший міністр (бекляри-бек - князь над князями), якому підпорядковувалися міністри - везіри. У міста і підлеглі їм області посилалися повноважні представники - даруги, головним обов'язком яких був збір податків і податей. Часто поряд з Даруга призначалися воєначальники - баскаки. Державний устрій носило напіввійськовий характер, так як військові і адміністративні посади, як правило, не розділялися. Найбільш важливі посади займали члени правлячої династії, принци (оглав), які володіли уділами в Золотій Орді і стояли на чолі війська. З середовища перегонів (найняв) і тарханів виходили основні командні кадри війська - темники, тисячники, сотники, а також бакаули (чиновники, що розподіляли військове утримання, видобуток і т. д.). Баскаки існували і на Русі, де вони збирали данину, але пізніше ця функція була передана підвладним російським князям. Для утримання російських земель в покорі і в грабіжницьких цілях татарські загони здійснювали часті каральні походи на Русь. Тільки протягом другої половини XIII століття було чотирнадцять таких походів. На півдні в Азії Золота орда межувала з Чагатайська (Джагатайскім) улусом. В адміністративному відношенні Золота Орда була розділена на праве (західне) крило, яке було старшим, і ліве (східне) крило. Вони у свою чергу, також могли ділитися надвоє. Крила мали колірні позначення: одне називалося Ак Ордою (тобто Білій Ордою), інше - Кок Ордою (Синьої Ордою, останній термін є і в російських літописах стосовно до зоні на схід від Волги). Однак питання про те, якому саме крилу відповідає конкретний колір, дуже заплутаний і є предметом дискусій. Праве крило охоплювало територію Західного Казахстану, Поволжя, Північного Кавказу, донські, дніпровські степи, Крим. Центр його знаходився в низов'ях Волги і управлялося праве крило безпосередньо сарайского ханами з нащадків Батий. Ліве крило займало землі Центрального Казахстану і долину Сирдар'ї. Правили тут хани - нащадки Орду-Ічена, брата Батий, ставка яких Кок Орда, перебувала в низинах Сирдар'ї. Столицею лівого крила був Сигнак. У Сибіру правила місцева династія-Тайбугіни, які підпорядковувалися ханам Золотої Орди. Ліве крило було розділено на 2 улусу - Улус Орда-Ежена і Улус Шиба. При Батий-хані Золоту Орду розділив на улуси:
В· Улус Батий - територія Поволжя.
В· Улус Берке - територія Північного Кавказу.
В· Улус Орду-Ічена - від річки Сирдар'ї до сибірських лісів.
В· Улус Шиба - західний Казахстан і західна Сибір.
В· Улус Струму-Тимура - територія північного Хорезма, Мангистау і Устюрта [2].
Торгові колонії генуезців у Криму (капітанство Готія) і в гирлі Дону використовувалися Ордою...
