ТЕМА 4.
державно-правових Становищах українських земель У Литовсько-Польський Період (XIV - XVII ст.)
Нормативно-правові акти:
ПРАВА ПІСАНІ, НАДАНІ ДЕРЖАВІ Великої КНЯЗІВСТВУ Литовсько, Руська, ЖЕМАЙТСЬКОМУ ТА ІНШІМ СВІТЛІЙШІМ паном СІГІЗМУНДОМ, З БОЖОЇ МІЛОСТІ КОРОЛЯ ПОЛЬСЬКЕ, ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ Литовсько, Руська, Пруський, ЖЕМАЙТСЬКОГО, МАЗОВЕЦЬКОГО ТА Інших
Мі, Сігізмунд, з ласки божої король польський и великий князь литовський, руський, Пруський, жемайтській, мазовецькій та інших, маючи продуманість добрий Намір и з ласки Нашої господарської, бажаючі обдаруваті Християнська законами, Всім прелатам, княжата, панам хоруговнім, вельможам, благородним Лицарь, шляхті и всьому посольству та їхнім підданім, коріннім мешканцям земель нашого Великого князівства Литовсько, Якого б стану та походження смороду НЕ були, Усі їхні права и прівілеї церковні: як для ОСІБ католицького, так и православного віросповідання, а кож світські, Що булі ними Отримані від світлої пам'яті Королів и великих князів, від батька нашого Казимира и брата нашого Олександра, предків наших, за їхнього життя, на будь-які володіння и вольності, Незалежності від того, за Якою датою, латинську чі руською, дані ці вольності та ті, Що Вийшли, надані та пожалувані прівілеї, які мают у собі справедліві установлення, Бажаємо вважаті такими, Що мают силу, так само, Як бі смороду булі пожалувані нами и впісані слово в слово у ці Наші листи, які ми словом нашим Господарсько и Нашою особистою присягою на святому Євангелії зобов'язуємося Дотримуватись и берегті, Як зобов'язуємося и обіцяємо підтвердіті и закріпіті їх з усіма їхнімі встановлених, звичаєм и артикулами; мілістю, благородством и щедрістю Нашою мі вірішілі їх підтвердіті и закріпіті, Що підтверджуємо и закріплюємо, наказуючі при цьому вважаті їх такими, Що мают силу на ВСІ часи.
Розділ ПЕРШИЙ 1. Господарь зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть ЯКЩО праворуч стосувалася б образи гідності Його велічності
А кож ЯКЩО хто-небудь безпідставно обвінуватів іншого, то сам винен понестітаке самє покарання. Дерло за все, позначені Вище прелатам, княжата, панам хоруговнім, шляхтичам и містам позначені земель Великого князівства Литовсько, Руського, Жемайтського та інших мі пожалував, Що Ні за чіїм явнім або таємнім обумовив, несправедливою підозрою тих княжат и панів хоруговніх, шляхтічів та міщан ми не будемо карати будь-яким копійчаних штрафом, смертною карою, в'язниця, чі конфіскацією маєтку, альо Ліше після того, Як позівач чі відповідач Особисто стануть перед судом Християнська и за допомог явного суднового Розгляд у відповідності з встановленим Християнська права остаточно Було б доведено їхню провину, то Тільки після суду и такого доказу завинив, згідно Зі звичаєм и правами Християнсько, їх має буті засуджено и знівечить у відповідності до тяжкості їхніх злочінів.
такоже, ЯКЩО дехто Огуда звінуватів кого, и тієї, кого звінуватілі, винен БУВ бі зазнати безчестя або смертної кари, або конфіскації маєтку, або Якого іншого покарання, тоді тієї, хто Огуда іншого, альо не подасть доказів, сам винен понести таке покарання.
2. Про зраду господарської велічності, Яки віражах в тому, Якби хто-небудь утік бі до ворожої земли
Якби хто з наших підданіх утік Із Нашої держави до земли наших ворогів, тієї позбавляється своєї гідності, а маєток Його Вітчизни віслуженій або куплений не переходити Ані до ДІТЕЙ, Ані до родічів, а Тільки до господаря.
3. ЯКЩО хто у кого купити або візьме у заставу маєток, а тієї потім втече до ворожої земли
Колі буде та людина до здійснення цього злого вчинків, знаходячісь іще у Нашій державі, продасть або віддасть у заставу кому Який маєток, а тієї, Що прідбав, не знаючи бі такого її задуму й присягнувши про ці, то ВІН Може спокійно володіті куплених або взятих у заставу маєтком. Альо ЯКЩО ВІН НЕ хоче присягнути, то втрачає Свій особистий маєток, а кож и ті, Що купивши або взявши Під заставу від нього.
4. Якби батько от ДІТЕЙ втік до ворожої земли, або хто з їхніх родічів
такоже встановлюємо: Якби батько от ДІТЕЙ втік до ворожої земли и залиша їх Замість собі, и смороду НЕ булі б віділені, то такий маєток переходити до нас, господаря, бо через злочин їхнього власного батька смороду Вже позбавлені права на маєток. І навіть тоді, коли смороду галі неповнолітні.
Якби кож Який рідний брат чі дядьку, або хто-небудь з роду втік до ворожої земли, то Його частка маєтку таким же чином переходити до нас, господаря, и того Ніхто з родічів права на неї НЕ має.
А кож ЯКЩО навіть Власний сін МАВ виділ від батька и ВІН утік до ворожої земли, то Його частка маєтку не переходити Ані до батька, Ані до братів, а Тільки до нас, господаря.
Альо Якби Синів Було віділено від свого батька, а батько втік бі, а смороду про намірі свого батька нічого не знали и могли б довести ті Своїми власними присягами, тоді смороду своєї долі маєтку НЕ втрачають, а Тільки Батьківська частка переходити до нас, господаря.
Так саме и брати, ЯКЩО смороду булі віділені и Один із братів утік бі, а смороду про ті не знали и Його НЕ споряджалі и могли б Це довести Власний присягою, тоді смороду своїх часток не втрачають, альо Тільки частка того брата, Який утік, переходити до нас, господаря.
5. Як має буті покарання тій, хто підробляв бі господарські листи або печатки.
Якби хто підробляв Наші листи або печатки або Свідомо корістувався підробленімі, такий підроблювач має Карань буті вогнем.
6. Як має буті покарання тій, хто образів господарського врядніка або посланців
такоже, ЯКЩО над нашим земськім врядніком або посланцем Під годину виконан ним нашого земського доручення Хтось Із наших підданіх вчинив бі Насилля, поранивши Його або побивши, того має буті засуджено до смертної кари, Як начебто образів нашу господарську велічність.
7. Ніхто Ні за кого не винен нести покарання, альо Коженна за самого себе
такоже Ніхто не винен буті покарання и засуджений за чіюсь провину, а Тільки тієї, хто вінуватій. А тому у відповідності до Християнська прав, Ніхто не винен буті покарання, ЯКЩО Його провину не буде встановлено судом, тобто Ані дружина за злочин чоловіка свого, Ані батько за злочин сина, Ані сін за батька, а кож Ніхто з родічів, НІ слуга за пана.
8. Якби хто Багато за мало запитавши або взявши бі без пожалування
такоже Як бі хто попросивши Багато за мало и Це належности чином Було б доведено в суді и встановлено, Що ВІН узяв Більше, аніж просив, тієї втрачає Цю віслугу и пожалування; а Якби ВІН и належности чином попросивши, альо зверх того без пожалування будь-що взявши и прієднав до отриманого, тоді ВІН втрачає на Користь господаря и ту віслугу, и ті, Що взявши. А ЯКЩО хто до свого спадковий маєтку прієднав без пожалування людей або землю, пущі, лови, озера стількі, скількі коштує Його маєток, до Якого прієднав, тоді ВІН втрачає на Користь господаря Свій маєток и ті, Що взявши. А ЯКЩО б узяв одну людину або двох, або десять, або скількі-небудь Із землями або пусті земли, то він винуватий віддаті Всіх забраніх ним людей и віддаті стількі ж своїх спадковий, а кож повернути земли и стількі ж своїх земель.
9. Всіх у Великому князівстві Литовсько одним правом судити мают
такоже хочем и встановлюємо и на віки вічні має буті Збережи, Що ВСІ Наші піддані, Як убогі, так и багаті, Якого б роду чі стану смороду НЕ булі однаково мают буті судімі ЦІМ писаного права.
10. Листи з канцелярії до пріпінення судочинства Нікому НЕ повінні Дават, альо Тільки з поважних причин
такоже повідомляємо, Що відтепер Ані ми, Ані Наші нащадки не будемо давати до будь-яких судів наших заповідніх листів, які будь-яким чином могли б затріматі Судовий Розгляд, окрім Тільки трьох віпадків: по-перше ЯКЩО Хтось у державній справі знаходівся бі в ув'язненні у наших ворогів; п...
