Зміст
Введення
1. Табори смерті
2. Діти в концентраційних таборах
3. Повоєнна доля полонених і в'язнів концтаборів
Висновок
Список використаних джерел
Введення
У роки Великої Вітчизняної війни фашисти встановили на території СРСР жорстокий окупаційний режим, який відрізнявся винятковою жорстокістю і звірствами по відношенню до населення - масовими репресіями, і знищенням радянських громадян, руйнуванням і пограбуванням народного господарства, культурних цінностей. Сутність німецько-фашистського окупаційного режиму витікала з цілей німецького фашизму у війні проти СРСР: політичної - знищити комуністичну ідеологію і Радянська держава; економічної - перетворити Радянське країну в аграрно-сировинний придаток, джерело дешевої робочої сили, під внутрішню колонію фашистської Німеччини. Ці цілі були намічені задовго до нападу на СРСР. Ідеологічною основою окупаційної політики був антикомунізм і расизм. План В«БарбароссаВ» - агресивної війни фашистської Німеччини проти СРСР - мав економічний розділ під назвою В«ОльденбургВ». З початку війни фашистський генеральний план підкорення Східної Європи В«ОстВ» був конкретизований для окупується частини СРСР і поширений на неї. Ще до війни почалося створення спеціального Східного міністерства для управління предполагавшейся до захоплення території СРСР.
З перших днів вступу на радянській території військ фашистської Німеччини та її сателітів став встановлюватися жорстокий окупаційний режим, створювалися різні фашистські табори смерті і гетто, повсюдно проводилися арешти і розстріли партійних, радянських працівників, діячів науки і мистецтва, передових робітників і колгоспників. Захопивши значну частину радянської території, окупанти знищили суверенітет і територіальну цілісність союзних республік, радянський адміністративно-територіальний поділ. У районах бойових дій вся влада була зосереджена в руках головнокомандуючого німецько-фашистськими сухопутними військами, командуючих групами військ і армій. На решті окупованій радянській території політичне управління та вся повнота влади передавалися німецько-фашистської окупаційної адміністрації, яка входила до склад Східного міністерства.
На окупованих територіях гітлерівці здійснювали масовий терор, який був результатом заздалегідь продуманої політики винищення частини радянського населення. Особливу жорстокість окупанти виявляли по відношенню до комуністів, підпільникам і партизанам. Фашистські загарбники на території СРСР, зазнала окупації, знищили близько 11 млн. радянських громадян, з них близько 7 млн. мирних жителів, старих, жінок, дітей і близько 4 млн. військовополонених. На території УРСР загинуло понад 5 млн. чоловік, в БРСР - 2,2 млн. чоловік, в Литовської РСР - 0,7 млн. чоловік. Гітлерівські нелюди розстрілювали радянських людей, отруювали їх газом в душогубках, вішали, заживо спалювали і топили, піддавали жахливим тортурам і катуванням. Проте ні звірства, ні сваволя, ні грабіж, ні соціальна демагогія і фашистська пропаганда не змогли залякати радянських людей, залучити їх до підтримки окупантів. Радянські люди активно вели боротьбу в тилу ворога, зриваючи всі його політичні, економічні, військові й ідеологічні плани і заходи надаючи тим самим велику допомогу Радянської Армії, яка принесла їм звільнення від фашистського ярма і знищила окупаційний режим.
Тема дослідницької роботи: В«Діти в концтаборах або за колючим дротомВ».
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі історичних фактів і очевидців, учасників подій розкрити реальну ситуацію, яка складалася у фашистських концентраційних таборах, розповісти про звірства, які чинилися над полоненими, у тому числі жінками та дітьми.
Предмет дослідження: концентраційні табори, які знаходилися на території СРСР і інших окупованих країн.
Структура дослідницької роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, три розділи, висновок, список використаних джерел. Дослідницька робота виконана на 32 аркушах комп'ютерного тексту.
1. Табори смерті
Саме по собі поняття В«концтабірВ» спочатку означало спеціально обладнане місце масового утримання ув'язнених, цивільних та військовополонених, найчастіше, в воєнний час. Однак друга світова війна назавжди змінила думку людства з приводу подібних установ [5. с. 78].
А почалося всі задовго до початку війни. Відразу ж після приходу Гітлера і НСДАП до влади стихійно почали виникати місця утримання ідейних і політичних противників, які поспіхом і недисципліновано організовували штурмовики СА (Sturm Abteilung). Вони розміщувалися, де доводилося. Під них пристосовувалися будь більш-менш придатні приміщення. Вік свій нікому непотрібна стара казарма з вибитими вікнами обносилася колючим дротом, бралася під охорону по периметру і ставала концтабором. Те ж В«новеВ» призначення могли отримати з легкої руки штурмовиків цеху, древні фортеці і будь підходили будівлі.
З іншого боку, в тому ж 1933р. стали з'являтися спеціально задумані і збудовані під потреби партії стаціонарні табори, які отримали після війни всесвітню популярність. Були створені головні внутрінімецьких табору в безпосередній близькості від найбільших міст: Дахау (Мюнхен), Бухенвальд (Веймар), Заксенхаузен (Берлін). Саме табору такого типу стали зразком, для сотень, що з'явилися протягом всієї війни інших. У цих таборах спочатку містилися нелояльні до режиму і прості кримінальники. На ранньому етапі багатьом вдавалося відбути певний термін і безперешкодно покинути табір, підписавшись про нерозголошення інформації про відбувалися за огорожею подіях.
З приходом до управлінню таборами і їх охороною Теодора Айхе, його В«господарствоВ» ставало все могутніше, і все більш систематизований, вдосконалюючись у своїх методах роботи з в'язнями. Охоронці ставали більш і більш дисциплінованими, а кошти впливу на інакодумців - все витонченішими. Він так само провів централізацію, закриваючи дрібні табору, концентруючи міць свого В«господарстваВ» в більш великих В«УстановахВ». З'явився новий великий табір Ліхтенбургів, а наслідком аншлюсу (Приєднання Австрії) стала поява Маутхаузена.
З початком війни В«установиВ» стали працювати за двома основними напрямками: ліквідація расово нижчих суб'єктів і трудова діяльність. Особливо чітко це поділ стало відбуватися після того, як в 1942р. було прийнято рішення про В«Остаточне вирішення єврейського питанняВ». Багато ув'язнених (найчастіше по національному - тобто расовою ознакою) підлягали негайному знищенню. Інших осягала та ж доля у зв'язку з їх нездатністю до праці. Але дуже багато працювали в таборах на виробництві необхідних для воюючою Німеччини зброї, сировини та іншого. За саботаж на подібних виробництвах загрожувала негайна страта.
Ув'язнені були розділені на певні категорії і носили на своєму одязі відповідні ознаки відмінності. Людей розрізняли за національною ознакою, по виду злочинної діяльності (політичний супротивник режиму або кримінальник), по сексуальній орієнтації. Кожному присвоювався порядковий номер. Політичні противники режиму відзначалися червоним трикутником, кримінальники - зеленим. Соціально і політично неблагонадійні особи носили чорний трикутник, гомосексуалісти - рожевий, а цигани - коричневий. Євреї додатково відзначалися шестикінечної зіркою Давида.
Зазвичай табором керували старші офіцери СС, але бували й винятки. Так, наприклад, комендантом Освенціма був Рудольф Гесс, заступник фюрера по партії, полетів в травні 1941р. в Англію. Саме на підставі його свідчень, а також показань інших проходили у справі обвинувачених, свідчень очевидців, трофейних документів і складена наведена в статті карта концтаборів Рейху.
Менш важливі посади займали молодші офіцери, унтер-офіцери, рядові, безпосередньо працювали з в'язнями та проживали в казармах, за умов...
