Декларація прав людини и громадянина 1789 р.
План
1. Прийняття Декларації прав людини и громадянина
2. Основні права и звільни Людина і громадянина, проголошені Декларацією 1789 р..
3. Історичне Значення Декларації прав людини и громадянина 1789 р.
4. Практичні Завдання
Перелік використаної літератури
1. Прийняття Декларації прав людини и громадянина
У Другій половіні ХVІІІ ст. Абсолютна монархія у Франції стала Гальма суспільного прогресу. Міжнародний авторитет Франції падає. Сільське господарство переживало кризу. Селяни тікалі Із сіл у Міста, поповнюючі там армію бродяг и жебраків. Фінансовий стан королівства БУВ Надзвичайна тяжким.
В Останній третіні ХVІІІ ст. феодально-абсолютістській режим перебував у стані гострої політічної кризи. Великі просвітітелі Монтеск'є , є, Вольтер, Руссо вказувалі на необхідність докорінніх реформ.
Для того щоб поповніті Скарбниця и запобігті банкрутству, король звернув до Генеральної штатів, які НЕ скликала 175 РОКІВ, в надії дістаті від них згоду на введення нових податків. Кількість делегатів від третього стану Була подвоєна, однак ця обставинних не мала істотного значення, оскількі за Старовинна звічаєм Кожній стан МАВ один голос.
Відкриття Генерального штатів відбулося 5 травня 1789 року. Відразу розпочаліся трівалі спори з харчування процедури: про перевірку Повноваження депутатів, про спільні ї роздільні Засідання, про Завдання штатів, про права третього стану, про майбутнє Франції. Дебати переросли в гострий Конфлікт з королем.
17 червня Третій стан оголосів собі Національнімі Зборів. Пізніше до нього прієдналіся ліберальні депутати від духовенства и дворянства. Лише з Його відома королю Було дозволено збирати податків.
Делегат Генеральних штатів МіГ діяті Ліше від імені свого округу и в межіх даного йому наказу. Депутат Національніх зборів вважався представник Всього народові. Імператівній мандат Було анульовано. Збори оголосілі собі представник усієї нації, Що говорів и діяв від її імені.
Ігноруючі накази и Протести короля, 9 липня 1789 року Національні збори проголосують собі Установчімі Зборів, тім самим взявши на себе місію створюваті Нові полятічні та державно-правові інстітуті, розробляті и затверджуваті Констітуцію.
Спроба короля розігнаті депутатів обернулася Повстань парижан. 14 липня смороду штурмувалі символ королівського абсолютизму - фортецю-тюрму Бастілію. Революція охлпіла всю країну. Населення провінцій Скидан королівськіх чіновнікі, створювало Нові органи місцевого самоврядування. Цей процес дістав Назв муніціпальної революції. Селяни повсюдно відмовляліся віконуваті феодальні паовінності, Вимагай передачі їм общинних земель.
Революційні сили створі національну гвардію. Та, оскількі військове спорядження Було дорогим, бідні громадяни не могли служити в ній. Тому нова армія опинилась в руках Великої буржуазії.
5 серпня Було прийнято декрет про залишкову Знищення феодального режиму. У першій половіні серпня Установчі збори Влада не церковну десятину та Особисті повінності селян, однак у власність землю селяни могли здобудуть Тільки за викуп. Така половінчастість рішень пояснювалась тім, Що на Першому етапі революції при владі Була велика буржуазія.
26 серпня 1789 року Установчі збори прийнять Перший Конституційний акт - Декларацію прав Людина і громадяіна. У ній позначають, Що причиною вад Уряду и суспільного лиха є забуття природних, невід'ємніх и священних прав людини. Люди народжуються и залішаються вільнімі и рівнімі в правах, Що мета шкірного державного союзу - Забезпечити Природні и невід'ємні права людини, Такі, Як свобода, власність, безпека й Опір гнобленню, свобода Складається з возможности робіті все, Що не завдає Шкоди іншому. Громадянам дозволялося безперешкодно віражіті Свої думки усно або друковано, мати свободу релігійніх переконань. Відповідальність передбачалась Ліше за зловжівання цією свободжою.
2. Основні права и свободи людини и громадянина, проголошені Декларацією 1789 р..
Декларація Урочистий проголосила рівність людей перед законом, суверенітет нації, право народові на долю у створенні законів, Відповідальність и підзвітність службово ОСІБ, принцип поділу властей на Виконавче, законодавчо и судів, рівномірне, Що відповідає становищах громадянина, стягнення податків.
Вона зафіксувала Гарантії прав особи та принципи буржуазної законності: немає злочину - Немає покарання, презумцію невінності, відповідність покарання злочину.
У Декларації 1789 року булі проголошені Такі Основні права людини и громадянина:
1. Люди народжуються вільнімі и рівнімі в правах. Суспільні відмінності можут грунтуватися Тільки на суспільній корісті.
2. Метою всякого політічного союзу є Збереження природніх и невід'ємніх прав людини. Права ці суть: свобода, власність, безпека и Опір гнобленню.
3. Джерело всієї Верховної влади Завжди є в нації. Ніяка установа, ніяка особа не Може здійснюваті влади, Яка не походити прямо від нації.
4. Свобода полягає в праві робіті все, Що не шкодити іншому, таким чином здійснення шкірних Людиною її природніх прав не має інших меж, крім тих, які забезпечуються іншім членам суспільства користувань такими ж правами. Ці Межі можут буті візначені Тільки законом.
5. Закон Може забороняті Ліше дії, шкідліві для суспільства. Все, Що не заборонено законом, дозволено, и Ніхто не Може буті прімушеній робіті ті, Чого закон не пріпісує.
6. Закон є виразі Загальної волі. Всі громадяни мают право Особисто або через представніків брати участь у віданні законів. Закон мусить буті Рівний Для всіх, Незалежності від того, чи Дає ВІН заступніцтво, чі карає. Через ті, Що ВСІ громадяни перед ним рівні, то смороду повінні однаково допускатіся до Всіх зайняти, місць, Громадська посад залежних від їх здібностей без будь-яких відмінностей, крім відмінностях у їх Доброчин и талантах.
7. Ніхто не Може буті обвинуваченого, Затримання або заарештованій інакше, Як у випадка, визначених законом и за пріпісанімі ним формами. Ті, які віпрошують, віддають, виконують або прімушують віконуваті свавільні накази, підлягають карі, альо Коженов громадянин, вікліканій або взяти в силу закону, повинен негайно корить, лагодять Опір, ВІН стає віннім.
8. Закон винен встановлюваті Тільки строго и очевидно необхідні кари, Ніхто не Може буті покарання інакше, Як в силу закону, встановленого и оприлюднення до Вчинення злочину и законно застосовання.
9. Через ті, Що Кожна людина пріймається за невинно до того часу, Поки її НЕ оголосілі вінною - то в разі необхідності її Арешт всяка суворість, Яка НŠ​​є необхідною для забезпечення її особини, винна буті Суворов карається законом.
10. Ніхто не винен буті турбованій за Свої переконань, навіть релігійні, ЯКЩО їх проявити не порушують Громадського ладу, встановленого законом.
11. Вільний Обмін думками и переконань є Одне з найціннішіх прав людини, Коженна громадянин, отже, Може Вільно Говорити, писати, друкувати при умові відповідальності за зловжівання цією свободою у випадка, визначених законом.
12. Для Гарантії прав людини и громадянина Потрібна ПУБЛІЧНА сила, таким чином ця сила Встановлено для Загальної корісті, а не для пріватної вигоди тихий, кому вон доручена.
13. Для утрімання Громадської сили и для витрат по управлінню необхідне Загальне оподаткування, Податки повінні буті розподілені рівномірно Між громадянами відповідно до їхніх засобів.
14. Всі громадяни мают право Особисто або своїх представніків візначаті необхідність Громадський податків, Вільно на них погоджуватися, стежаті за їх вживаності, встановлюваті їх Розмір, спосіб оподаткування, стягнення и рядків, на...