Зміст
Введення
1. Далматинські міста - держави в період VI - XII вв.
1.1 Етнічний склад, соціальна структура, господарське розвиток
1.2 Політична обстановка
1.3 Міське управління
2. Спліт, Задар, Шибеник, Трогір в XIII-XVII ст.
2.1 Міське життя
2.2 Соціальна структура
2.3 Ремесло та промисли
2.4 Торгівля
2.5 Міське управління
2.6 Політична обстановка
3. Дубровник
3.1 Відокремлення Дубровника
3.2 Формування республіки
3.3 Взаємовідносини з Османською імперією
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
Вітчизняна і зарубіжна історіографія характеризується значним інтересом до історії середньовічних міст. У середині XX в. в Росії почалося вивчення міст, розташованих на східному узбережжі Адріатичного моря - в Далмації. Істориками-далматіністамі була пророблена масштабна робота, в ході якої були розглянуті найважливіші соціально-економічні аспекти середньовічної міської історії - особливості і характер форм міський власності, ремесло, торгівля, специфіка соціальної структури, взаємовідношення з селом, а також аспекти політичного розвитку [1]. Великий внесок у дослідження далматінськіх середньовічних міст вніс М.М. Фрейденберг, автор багатьох праць з проблем історії міста і села в феодальної Далмації. У своєму дослідженні В«Село і міське життя Далмації XIII-XV ст.В» (1972) М. Фрейденберг звертається переважно сільським проблемам, особливо до історії приміської села, яка розвивалася в безпосередній близькості до міста. Книга будується на використанні сільських судебников, міських статутів з Задара, Шибеника, Спліта, Трогира, нотаріальних актів, судових протоколів. У книзі дається грунтовна характеристика притаманною Далмації системи феодальної експлуатації, розглядаються общинні зв'язку далматинського села, проаналізована система поземельних відносин - колонат і кметство. У главі В«Міська життяВ» дано якісний огляд середньовічного далматинського міста-комуни: розглянута соціальна структура, досліджено розвиток ремесла, промислів і торгівлі, а також проаналізовано їх взаємний вплив, представлена ​​політична обстановка, в якій протікала життя далматинців в XIII-XIV вв.
Чимале значення для дослідження далматінськіх міст має монографія М.М. Фрейденберг В«Дубровник і Османська імперія В»(1989), в якій автором розглядається тисячолітня історія найбільшого міського центру Далмації у всьому її різноманітті [2]. У цій книзі докладно досліджені такі проблеми як походження міста, його слов'янізації, соціальна структура, економіка, повсякденне життя городян, зовнішня політика; також приділено увагу видатним громадянам Дубровника і його культурі. Особливу увагу М.М. Фрейденберг приділяє аналізу обставин, сприяли історичному відокремлення Дубровника від Далмації, його державному розвитку та багаторічному процвітанню. До цієї ж теми М.М. Фрейденберг звертається у статті В«Середньовічні міста Далмації: історичні долі В»(1982). У статті розглянуто розвиток далматінськіх міст-комун, однаковість якого вичерпало себе до початку XV в. [3], а також сформульовані причини, що дозволили Дубровнику відстояти свою незалежність від посягань Венеції, причому головний акцент зроблено саме на характеристиці Дубровника. Як вказує М.М. Фрейденберг: В«... Жоден з інших далматінськіх міст не створив незалежної держави, не вступив у дипломатичні відносини з усією Європою і не вибудував флоту, в екіпажах якого було зайнято до п'яти тисяч веслярів і матросів (тобто майже половина чоловічого населення республіки ...). У ті роки, коли процвітання Дубровника досягло зеніту, решта центри узбережжя перетворилися в глухому містечку з зупиненій торгівлею і застійним побутом. XVI століття виявився часом апогею для Дубровника і хронічної стагнації для решти далматінськіх комун В»[4]. У книзі В«Ранньо-феодальні держави на Балканах VI-XII ст.В» Під редакцією Г.Г. Литвинова простежується зародження і розвиток державності у слов'ян Балканського півострова в період розпаду Східно-римської імперії. Окрема глава присвячена далматинським містах, досліджено їх утворення, склад населення, міжетнічні зв'язки, соціально-економічна, суспільно-політична структура. Особливу увагу при цьому приділено античної спадщини міст, проведена аналогія між ранньосередньовічним далматинським містом і античним полісом. Важливим джерелом, що містить відомості про походження далматінськіх міст, є твір візантійського імператора Костянтина Багрянородного В«Про управління імперієюВ», складене в 948 - 952 рр.. як повчання для сина імператора Романа. У трактаті докладно розповідається про захоплення і руйнуванні слов'янами р. Салону, біженці з якого заснували по сусідству сучасний Спліт, м. Епідавр, колишні жителі якого заснували Рауса (Дубровник); описано поселення хорватів на далматинського території. Також у своєму творі Костянтин Багрянородний повідомляє відомості про взаємини далматінськіх міст з Хорватським князівством та Візантією. Зберігся документ, що закріплює автономію Трогира угорським королем Коломаном, - так званий Трогірскій диплом (1107 р.). Трогірскій диплом дає уявлення про сформованому до 12 століття політико-адміністративному устрої міста і характері його взаємних зобов'язань з сувереном. Вважається, що Спліт і Задар отримали аналогічні привілеї, що не дійшли до нас. Особливий інтерес представляє праця Фоми сплітським - архідиякона місцевої церкви. Фома народився в Спліті в 1200 (або в 1201) році. На початку 20-х рр.. він навчався в університеті в Болоньї. Після повернення в Спліт в 1223 р. Фома виконував посаду міського нотаря, про що свідчить його підпис під низкою міських офіційних документів, а в 1228 зайняв місце каноніка сплітського капітулу. У 1230 Фома став архидияконом. Його твір, задумане як історія сплітським аріепіскопіі з найдавніших часів, виявляється набагато ширше заявленим самим автором теми, і крім краєзнавчих сюжетів охоплює історію Далмації, Хорватії та Угорщини з ранньої давнини до середини XIII в. Праця Фоми, складений в жанрі західноєвропейського хронікального історіописання, відзначений авторської індивідуальністю як у підборі та інтерпретації джерел, так і в оцінках історичних персонажів і подій, є першим що дійшли до нас прикладом подібного письменництва в хорватських землях і першим створеним на цій території твором, авторство і датування якого встановлюється цілком надійно. Роки життя Фоми збігаються з часом утвердження в містах Далмації порядку комунального самоврядування, боротьби хорватських князів і за ці міста, і взагалі за вплив в хорватських землях, що перебували тоді під суверенітетом угорського короля. Фома не раз відстоював інтереси міста перед угорськими королівськими особами, а в 30-і рр.. XIII в. він знаходився в центрі руху за зміцнення в Спліті комунального режиму і навіть був його лідером. Завдяки діяльної залученості Фоми в соціокультурні процеси своєї епохи і глибоким особистісним переживанням пов'язаних з ними подій, твір сплітського архідиякона, в більшій мірі, ніж інші джерела, відобразило ті ключові моменти історії середньовічної Далмації, які в кінцевому рахунку визначили особливості розвитку її міської культури та міського самосвідомості - Слов'яно-романське культурну взаємодію і слов'янізації, з одного боку, і становлення комун - з іншого [5]. До наших днів дійшло безліч документів, що дають уявлення про життя далматінськіх міст: статути або міські конституції, що визначають адміністративний устрій, цивільне і кримінальне право; нотаріальні акти, донесення іноземних чиновників, послів.
Метою даної роботи є аналіз розвитку далматінськіх міст в епоху середньовіччя.
Основні завдання:
1. досліджувати етнічний склад і соціальну структуру далматінськіх міст - комун;
2. охарактеризувати органи міського управління;
3. вивчити зовніш...
