Курсова робота з новітньої історії зарубіжних країн
Тема: Рух 4 травня 1919 в Китаї
(здавалася в Саратовський держ університет, істфак, червень 2003 р.)
Зміст
Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3
1.
Соціально-економічні причини, ідеологічні та політичні передумови руху. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6
2.
Еволюція руху: учасники, програмні установки, форми і методи боротьби. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10
3.
Підсумки, характер та історичне значення руху. . . . . . .
21
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
28
Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
29
Введення
У першій половині XX в. в долях Китаю відбувалися колосальні зміни. До початку сторіччя Китай був залежною від іноземних держав величезною, але слабкою напівколоніальній, напівфеодальної імперією, з 1644 р. перебувала під владою чужоземної маньчжурської Цінської династії. Спроби зробити Китай незалежним, сильним і багатою державою були зроблені ще в кінці XIX ст. Після катастрофічної поразки у війні з Японією (1894-1895), оголюючи повну нездатність правлячих кіл до захисту національних інтересів країни, серед представників китайської буржуазної інтелігенції почався рух за проведення термінових реформ.
У 1898 р. групі молодих реформаторів на чолі з відомим вченими педагогом Кан Ювеем вдалося залучити на свій бік 24-річного маньчжурського імператора Гуансюя. На Протягом 102 днів Гуансюй видавав підготовлені реформаторами імператорські укази про розвиток промисловості, сільського господарства, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, сучасних навчальних закладів, ліквідації консервативних бюрократичних інститутів, звільнення нездатних сановників, модернізації армії і флоту, захисті інтересів китайців, що проживають за кордоном, і т.д. - указів, які відкривали в разі втілення їх у життя сприятливі можливості для незалежного капіталістичного розвитку Китаю. Реформаторська діяльність Гуансюя, однак, була швидко і рішуче припинена консервативної угрупуванням маньчжурських і китайських придворних, очолюваній вдовствующей імператрицею Циси, яка усунула "племінника від влади і стратила його найближчих сподвижників, китайців, прихильників реформ.
У першому десятилітті XX в. набирало силу революційно-демократичний рух, поставило своєю метою насильницьке повалення Цінської монархії і введення в країні китайського республіканського правління. На чолі революційних організацій, що ввійшли в 1905 р. в Китайський революційний об'єднаний союз ("Чжунхуа гемін Тунменхуей"), стояв Сунь Ятсен - китайський лікар, що одержав західну освіту в англійській колонії, в Гонконзі. Ще в 1895 р., розчарувавшись в реформаторському шляху, він зробив в м. Гуанчжоу (Кантон) першу спробу організації повстання проти маньчжурського правління. Після ряду послідували невдалих антиурядових збройних виступів Об'єднаному союзу і пов'язаним з ним революційним організаціям вдалося нарешті 10 жовтня 1911 здійснити переможне повстання в Учан, в Центральному Китаї, домогтися в лютому 1912 р. зречення останнього імператора Цінської династії-малолітнього Пу І - і установи Китайської Республіки.
По причині нерозвиненості нових економічних і суспільних відносин, слабкості національної буржуазії і прямого втручання іноземних держав у внутрішні справи Китаю влада в країні перейшла не до революціонерів, а до головнокомандувачу цінських війська генерала Юань шику; після ж його смерті в 1916 р.-до ватажкам численних генеральських мілітаристських клік, на довгі роки поділили Китай на свої вотчини, невпинно воювали один з одним за сфери впливу, спираючись на підтримку тих чи інших імперіалістичних держав.
Першим великим загальнонаціональним виступом проти реакційної внутрішньої політики китайських мілітаристських правителів і постійних поступок з їхнього боку все новим і новим домаганням іноземних держав стало "Рух 4 травня 1919 р.". Дослідження передумов, розвитку та підсумків цього руху є метою даної роботи.
1. Соціально-економічні причини, ідеологічні та політичні передумови руху
Після припинення бойових дій на європейському театрі в Китаї стали все голосніше лунати голоси про необхідність вирішити на мирній конференції питання не тільки про повернення Китаю як учаснику війни на стороні Антанти колишніх колоніальних володінь у Шаньдуні, але й про ліквідацію всієї системи нерівноправних договорів держав з Китаєм і визнання його рівноправним державою.
Китайське уряд в побажань предстоявшей мирній конференції в Парижі виражало надію, що 1) великі держави відмовляться від своїх сфер впливу в Китаї; 2) війська іноземних держав, що знаходяться в Китаї, будуть відкликані; 3) держави відмовляться від права мати в Китаї свою пошту і телеграф; 4) буде скасовано право консульської юрисдикції; 5) орендовані державами території будуть повернуті Китаю; 6) будуть повернуті Китаю і території іноземних сеттльмент; 7) Китаю буде надана митна самостійність [1].
Китайська громадськість покладала великі надії на підтримку цих вимог з боку США. Підставою для цих надій служили широко розрекламовані в американській пресі "14 пунктів" з послання президента США В. Вільсона конгресу США від 8 січня 1918 р., які передбачали серед проблем післявоєнного мирного врегулювання вирішення колоніальних питань.
Однак цим очікуванням не судилося збутися. На відкрилася 18 січня 1919 р. у Парижі мирній конференції керівники Ради чотирьох в особі президента США Вільсона, французького прем'єр-міністра Клемансо, британського прем'єр-міністра Ллойд Джорджа і італійського прем'єр-міністра Орландо не визнали Китай рівноправним учасником конференції. Китайська делегація була фактично усунена від обговорення питання про долю колишніх німецьких колоній в Китаї. В ході запеклого торгу між США і Японією остання, підтримана Англією і Францією, одержала гору, і 30 квітня 1919 р. на засіданні Ради чотирьох був остаточно вирішено питання про передачу Японії колишніх німецьких колоніальних володінь в Шаньдуні. Китайська делегація навіть не була запрошена на це засідання [2].
Звістка про це принизливому для Китаю вирішенні Паризькій мирній конференції і про те, що ще 24 вересня 1918 уряд Дуань Ціжуя підписало з Японією секретну угоду про передачу їй німецьких колоніальних володінь в Шаньдуні, викликало в Китаї бурхливе обурення і дало новий стимул для розгортання патріотичного руху проти політики ім...
